Між сервісом і фізичними бар’єрами: що показала інспекція на доступність одного з магазинів побутової техніки в Кривому Розі

У мікрорайоні Ювілейний у Кривому Розі наші журналісти в межах спецпроєкту «Ок? Чи не ок?» проінспектували магазин побутової техніки всеукраїнської мережі Comfy. Разом із героєм випуску — Вячеславом Манякіним, який має порушення слуху, ми перевірили, наскільки магазин у цьому районі є доступним для маломобільних людей і клієнтів із різними потребами.

Раніше редакція «Першого Криворізького» вже перевіряла на доступність для маломобільних містян тротуари та велодоріжки на мікрорайоні Ювілейний.

«У Comfy планую купити подарунок для своїх дітей. Для мене це не просто покупка, а ще й перевірка: наскільки комфортно я зможу тут усе обрати і поспілкуватися з консультантами.

Я вже мав досвід у різних магазинах. Наприклад, раніше ходив у Comfy, що в торговельному центрі поряд із моїм будинком, — там мені значно зручніше. Співробітники вже знають, як зі мною комунікувати. Коли я приходжу, вони одразу відкривають застосунок для перекладу, або ми спілкуємося письмово — через телефон. Це дуже допомагає, бо я можу нормально зрозуміти, що саме купую, уточнити деталі, поставити запитання. Тоді я почуваюся впевнено і можу зробити свій вибір.

Але буває інакше: коли люди не знають, як спілкуватись, вони губляться, можуть просто відійти або не зрозуміти, що робити. І тоді ти ніби залишаєшся сам зі своїм запитом. Тому для мене різниця між магазинами — не в асортименті чи цінах, а в тому, чи готові там проконсультувати і допомогти мені та чи думають про таких клієнтів, як я», — говорить Вячеслав Манякін.

Проблеми починаються ще на вході

Перші труднощі з'являються ще до потрапляння всередину магазину. Біля будівлі знімальна команда нашого сайту і герой сюжету не змогли знайти чітко позначені місця для паркування людей з інвалідністю. Якщо вони і є, то не мають маркування або зайняті іншими атівками, водії яких не мають інвалідностей.

«Пандус при вході також викликає зауваження: його нахил занадто великий. Людина на кріслі колісному не зможе ним скористатись без сторонньої допомоги. Ба більше, самі двері не є автоматичними, що створює додатковий бар'єр — навіть якщо людина доїде до входу, самостійно потрапити всередину буде складно, уже не кажучи про сам магазин, бо за дверима на вході велика кількість сходинок», — говорить Альона Музика, ведуча спецпроєкту «Ок? Чи не ок?».

У магазині зазначають, що мають кнопку виклику персоналу, який може допомогти піднятись. Проте така кнопка не є елементом доступності, адже передбачає залежність від сторонньої допомоги.

«Спеціаліста з жестової мови в нас, на жаль, немає, тому ми зазвичай спілкуємося з відвідувачами або через папір, або за допомогою телефону. Також у нас діє “тиха година” до 12:00 — у цей час вимикається озвучка і приглушується світло, щоб відвідувачам із порушеннями зору або слуху було комфортніше.

Щодо техніки: ми можемо встановити будь-яке доступне ліцензійне програмне забезпечення. Наприклад, для людей із порушенням зору є рішення з маркерами на клавішах або спеціальними налаштуваннями, які допомагають швидше орієнтуватись.

Якщо говорити про покращення фізичної доступності, то це залежить не лише від нас, а й від орендодавця, власника приміщення. Але ми розуміємо важливість цього питання і сподіваємося, що в майбутньому умови стануть кращими», — говорить Максим Голик, керуючий магазином.

Комунікація: папір замість технологій

Окрема частина інспекції — це досвід Вячеслава, за словами якого, під час візиту до магазину комунікація з персоналом була ускладненою.

Коли він повідомив, що не чує, співробітниця спочатку розгубилась і відійшла, а згодом керуючий магазином приніс папір для спілкування. Вячеслав Манякін говорить, що такий спосіб, хоч і працює, видається застарілим у час цифрових технологій.

«Водночас ситуацію врятував мій мобільний застосунок для перекладу — саме завдяки йому вдалось пояснити консультанту, який товар потрібен. Ще допомогло те, що я завчасно підготував невелику книжечку з прикладом навушників, які мені були потрібні», — говорить Вячеслав.

Також Вячеслав пояснює, що водночас рішення існують — і вони не є складними чи дорогими. Використання сучасних технологій, залучення перекладачів жестової мови та базові зміни в інфраструктурі можуть суттєво покращити ситуацію.

У відео « Першого Криворізького» нижче дивись повну інспекцію магазину та дороги до нього.