У Кривому Розі ветерани скаржились на МРТ через «гарячу лінію», неможливість припаркуватися і не тільки

У місті по районах проходять зустрічі фахівців органів місцевого самоврядування, а також центру зайнятості з ветеранами нинішньої російсько-української війни та членами їх сімей. Депутатка міської ради від Блоку Вілкула Вікторія Самойленко (Третяк), яка модерувала таку зустріч у Саксаганському районі, повідомила, що ці зустрічі проводяться «за дорученням голови ради оборони м. Кривого Рогу Олександра Вілкула». І це саме по собі вже нонсенс, не кажучи про сумнівну результативність таких зустрічей, які дуже близькі до передвиборчого формату.

За дорученням того, хто доручати неповноважний

Рада оборони міста (ця обставина вже встановлена і рішенням суду, яке набуло законної сили) є консультативно-дорадчим органом, який не має повноважень давати доручення чиновникам місцевого самоврядування.

Консультативно-дорадчий орган, це такий колективний радник, може лише надавати пропозиції та рекомендації тому органу влади, при якому він створений, - виконавчому комітетові міської ради. Однак це вже класика криворізьких реалій: син в. о. міського голови Олександр Вілкул наділяється вагою, якої він насправді не має.

То ж коли на виконання доручення неповноважної особи збираються чиновники місцевого самоврядування і державних служб та органів, щоб інформувати про роботу в місті з реалізації державної ветеранської політики, це є ніщо інше, як використання адміністративного ресурсу в інтересах цієї особи, явно націленої на подальшу політичну кар’єру, та асоційованої з нею політичної сили. І ветерани тут - всього лиш гарний візуальний антураж.

Відкриваючи зустріч з ветеранами та членами їх сімей у Саксаганському районі, депутатка Самойленко визначила мету зустрічі як намір «розказати про те, яку допомогу надає місто з міського бюджету, які напрямки, які види допомоги, які заходи, що робиться для ветеранів, які повертаються з війни, які є заходи для реабілітації, адаптації та інше», а також відповісти на питання, які можуть бути поставлені як на загал, так і індивідуально, почути і вирішити питання, які турбують.

«Ми кращі, перші, єдині, потужні»

Ясна річ, виступи чиновників і найближчих соратників Вілкула з числа депутатів міської ради на таких зустрічах носять характер звітів, сповнених найкращих оцінок самим собі.

Допомога Збройним Силам України за рахунок міського бюджету представляється як найважливіший пріоритет ради оборони міста. Показник такої допомоги - «один з найбільших в Україні». Хоча насправді допомогу Збройним Силам надає громада, а голова ради оборони міста - син в. о. міського голови використовує це задля особистого піару в обмін на грамоти і подяки.

Допомога ветеранам і членам їх сімей, як послухати, надається тільки тому, що та ж рада оборони визначила це ще одним своїм пріоритетом. І Кривий Ріг у цьому питанні - попереду всієї України.

Виплати за пошкоджене або зруйноване житло - «тільки в нашому місті».

Комунальний табір «Сонячний» для оздоровлення дітей - «єдиний комунальний табір, який працює в регіоні навіть в умовах воєнного часу».

Система підтримки ветеранського спорту - «потужна».

Програма ветеранського та родинного спорту - «унікальна», «зразок для інших міст».

Спеціалізований офіс «Я - ветеран» у ЦНАПі відкрито «одним з перших в Україні та першим на Дніпропетровщині».
Програма «Безкоштовні ліки» - дуже популярна.

Приватний музей російсько-української війни (на вул Кобилянського), який «запрацював за підтримки ради оборони міста», - «дуже потужний». «Резюме Верещук: другого такого в Україні нема».

«У місті запроваджено безкоштовний проїзд в комунальному транспорті». Дарма, що запроваджено його було ще до війни як реалізацію передвиборчої обіцянки.

Не обійшлось і без інформування про виплати з міського бюджету: 100 тисяч, 25 тисяч, 50 тисяч. Хоча у цьому місці запнувся навіть бравий звітувальник Сергій Біндюг, заступник директора департаменту соціальної політики - начальник відділу у справах ветеранів.

- І 100 тисяч родина отримує фінансову підтримку від міста на… від міста, - сказав він.

Адже це виплата родині у разі загибелі військовослужбовця, ще 25 тис. - на поховання, ще 50 тис. - на надгробок. Тоді як у залі сиділи ті, хто повернувся з війни, у основній своїй масі хворі та скалічені. Але живі.

Як засвідчила зустріч у Саксаганському районі, найактуальнішими для цієї категорії людей є питання медичної допомоги та міської інфраструктури.

Усе місто - ветеранський простір

На зустрічі, зокрема, йшлося про те, що у вересні 2023 року в місті було створено Комунальне некомерційне підприємство «Сервісний офіс «Ветеран», для якого було відремонтовано приміщення за адресою пр. Металургів, 16 і створено там хаб для ветеранів, де вони можуть спілкуватися, де їм надається супровід під час переходу від військової служби до цивільного життя, допомога у вирішенні проблемних питань, юридичні консультації.

Наприкінці травня - в червні в районі кільця 44-го кварталу очікується відкриття ще одного ветеранського простору. Там буде Центр адміністративних послуг, фахівці із супроводу ветеранів, центр психологічної допомоги, реабілітаційний, спортивний зали. Цей простір площею 1,5 тис. квадратних метрів, який зараз перебуває на стадії будівництва, є спільним проєктом Мінветеранів та міста. Фінансування створення цього ветеранського простору з боку міста складає 40 млн грн.

Однак будівництво окремих ветеранських просторів навряд чи повинно бути самоціллю і кінцевим результатом роботи з ветеранами. Бо ветеранським простором має стати усе місто.


Створення окремих хабів - лише перший крок до інклюзивності, вони не мають ставати «гетто» для ветеранів. Місто має бути зручним для людини на кріслі колісному або з протезом не лише біля ветеранського центру, а всюди - від аптеки до парку. Включно із кладовищем та сектором почесних військових поховань на кладовищі Центральне, про будівництво Меморіалу на місці якого у контексті розмови про вшанування не було сказано і слова. Міське середовище не повинно «тригерити» ветерана протікаючим дахом будинку, у якому він живе, вонючою маршруткою, якої не дочекаєшся у вечірній час, поганим освітленням, відсутністю зон відпочинку. Не тільки фахівці із супроводу ветеранів та психологи, а кожен ЦНАП, лікарня чи школа мають розуміти специфіку спілкування з ветеранами. Ветеран має почуватися «своїм» будь-де, а не лише там, де висить відповідна табличка.

Окремі будівлі (хаби) потрібні як точки збору, де є специфічна допомога (юристи, психологи), але комфортним середовищем має бути вся громада. А до цього Кривому Рогу, вочевидь, ще дуже і дуже далеко. Як би високо заїжджі високопосадовці не оцінювали реалізацію ветеранської політики в Кривому Розі, насправді вони оцінюють презентації, а не реальний стан речей.

«Приберіть стоянку від Народної стели!»

Якщо говорити про атмосферу зустрічі, то після кожного виступу запланованих спікерів зал реагував стриманими аплодисментами ввічливості. Зовсім іншими були аплодисменти, коли пішли питання із залу: це були аплодисменти підтримки і підсилення критики, що звучала.

Володимир Фомицький порушив проблему автомобільної стоянки біля Народної стели героїв на 95-му кварталі.

Ми вже 8 років вимагаємо прибрати автомобільну стоянку біля Народної стели героїв. Нам вже 8 років відмовляють. Мені не треба відповідь - мені треба, щоб її там не було, - сказав він, хоча давати відповідь з порушеного питання йому ніхто і не збирався, попри присутність у залі голови Саксаганської райради Василя Старовойта.

Була озвучена критика на адресу керівників патрульної поліції Олександра Нікіфорова та начальника районного управління поліції Володимира Васільєва, які не ведуть особистий прийом військових, ветеранів, інших громадян, прикриваючись воєнним станом. Присутніх було проінформовано, що начальник районного управління поліції «не переховується», і у нього є прийом громадян по понеділках з 12.00 до 16.00.

«Та за 10 місяців здохнути можна!»»

Ветеран, який, за його словами, потрапив до війська 2014 року, розповів, як він лікувався.

У «тисячці» мене лікували по УБД. 17 тисяч взяли. Те зробили, те не зробили. Нирка відмовила. Це ще нічого. Гроші на тім світі не треба. Призначили мені МРТ. У 2014-му я був вагою 100 кг, але з броні на броню стрибав у свої 48. Прийшов час - я інвалід 2 групи. Прийшов туди - і мені платить за МРТ, як всі платять. Я буду платить, але чому мені подвійну ціну влупили? Не півтори тисячі за знімок, як всім, а ви, мовляв, здоровий дядько, не поміщаєтесь. Я поки по госпіталях помотався, 10 кг набрав. У вас такі апарати стоять, а мене на Дзержинці взяли на приватний. 24 вересня у мене була операція правої нирки. Але тільки подвійна ціна. А інші не взяли, бо 130 кг, «а у нас така техніка». Я заплатив 10 тисяч за ці знімки - це таке. Ладно, я буду платити за кожну таблетку. За все, що треба, я заплачу. Але подвійна ціна! Коли я був потрібен, вагою 100 кг, я стрибав. І зараз я лікуюсь - плачу шалені гроші… - не договорив чоловік, якому було запропоновано підійти і обіцяно розібратись в ситуації та допомогти.

Дружину ветерана Вікторію Можаєву зачепило те, що у доповідях робився акцент на допомозі військовослужбовцям, тоді як у залі сиділи ті, хто уже вибув із їхніх лав.


Ветерани - в порядку живої черги. Є військові. А ветеран - це вже списана людина, просто він не потрібен. Щоб чоловік пройшов МРТ, я добивалась через 1545 (урядову «гарячу лінію» - Авт.). Тому що нам сказали: безкоштовного нема. Я думаю, що ветерани, які прийшли, прекрасно знають, що від 6-ти до 8-ми місяців ти не отримуєш ні копійки грошей, ні копійки. І 1,5 тисячі на МРТ, коли ти лікуєш чоловіка за свій рахунок і намагаєшся його поставити на ноги, це дуже велика сума! - жінка буквально зривалась на плач. - Я вдячна військовим. Але мій чоловік у перші дні пішов. Він не відловлений, не 2024-ий, не 2025-ий - він 2022- ий рік. «Тисячка» не працювала, хоча був апарат МРТ. Договір з НСЗУ не було укладено. Прийняли нас через дзвінки на площі Визволення (зараз пл. Захисників Вітчизни - Авт.). Ви вважаєте, це нормально для міста пів мільйонника - черга на МРТ 10 місяців? Та за 10 місяців здохнути можна! Не соромно? Допомога від міста - розказували про якісь 5 тисяч. «Безплатні ліки» - так їх нема! Я на «доступні ліки» кожен місяць витрачаю 500 грн! Які доступні ліки? Що ви за маячню тут несете? Вибачте, будь ласка, але це маячня, повна!

Ганьба владі! - вигукнув хтось, після чого зал накрили аплодисменти солідарності та підтримки.
«Це для картинки»

З боку влади жодної реакції чи коментаря на виступ дружини ветерана не було. Натомість модераторка запропонувала перейти до індивідуальних запитань, а це фактично згортання публічної розмови у той момент, коли аудиторія тільки включилась.


Одному із учасників зустрічі довелось уже вигукувати в спини про те, що по місту неможливо припаркуватись, - скрізь місця для інвалідів зайняті, коли, мовляв, поліція проведе рейд. Бо на той момент народ уже ринувся, що обступити чиновників величезним натовпом.

Це просто балаган, - прокоментував учасник бойових дій Олександр Бучковський. - Сьогодні зустріч з ветеранами була для красивої картинки по «Рудані». Ми бачили, як оператор з усіх ракурсів познімав ветеранів на камеру, а ввечері через місцеві ЗМІ, по радіо, по «Рудані» буде виставлена «продєлана робота».

Хоча, власне, навіть не повідомлялось, чи ведеться протокол, чи будуть порушені проблемні питання взяті в роботу та вирішені системно з подальшим інформуванням про результат. Бо усе, що з’являється у публічному просторі після проведення таких зустрічей від пані Самойленко, - це все той же звіт «про продєлану роботу», тільки у письмовому вигляді.