Загиблому оборонцю з Кривого Рогу Івану Сизьку просять присвоїти звання Героя України

Родина загиблого військового з Кривого Рогу Івана Федоровича Сизька просить присвоїти йому звання Героя України посмертно.

Про це повідомляє «Перший Криворізький» з посиланням на петицію на сайті Президента України.

Іван Сизько народився 29 жовтня 1978 року. У мирному житті працював помічником машиніста тепловозу на підприємстві «АрселорМіттал Кривий Ріг».

До лав Збройних Сил України чоловік добровільно долучився з перших днів повномасштабного вторгнення — 1 березня 2022 року. Він служив у 17-й окремій танковій Криворізькій бригаді імені Костянтина Пестушка.

У 2022 році військовий брав участь у звільненні Херсонської області. Він воював у населених пунктах Кочубеївка, Токареве, Біла Криниця, Велика та Мала Олександрівки, Давидів Брід, Борозенське, а також долучився до визволення Херсона.

У 2023 році оборонець виконував бойові завдання на найгарячіших точках сходу України — Бахмут, Часів Яр, Костянтинівка, Соледар, Дружківка та населений пункт Червона Гора. Попри офіційну посаду, фактично він перебував у складі кулеметного розрахунку та працював із важким озброєнням.

У 2024 році військовий тримав оборону на Харківщині — у населених пунктах Гур’їв Козачок та Сотницький Козачок. Згодом його направили виконувати бойові завдання до Курської області.

Свій останній бій Іван прийняв 13 жовтня 2024 року в населеному пункті Ольгівка Курської області внаслідок прямого влучання важкого озброєння у перекриття будівлі, в якій перебував оборонець.

Як зазначили в петиції, під час бою підрозділ бійця опинився у складних умовах оточення, коли російські війська застосовували танки, артилерію та дрони. Іван Сизько залишився на другому поверсі будівлі з кулеметом, щоб прикрити відхід побратимів.

«Знаходячись на другому поверсі будівлі, що була під постійними обстрілами, він залишився один з кулеметом ПКМ, щоб прикрити відхід та врятувати життя своїх побратимів. У той час, коли будівля руйнувалася на очах, Іван свідомо обрав найнебезпечнішу позицію, стримуючи навалу ворога до останнього подиху», — написали в петиції.

Завдяки його діям побратими змогли відійти з позицій і залишитися живими.

Родина тривалий час не мала підтвердженої інформації про його долю. Лише 10 грудня 2025 року результати ДНК-експертизи офіційно підтвердили загибель бійця.

У Івана залишилися мати, дружина, донька та сестра.

На нашому сайті ви можете знайти більше петицій, щоб підписати їх та відзначити Героїв України.