«Вілкулам не подобалось, що з’явилася сила, яка відтягувала від них голоси». Повна історія ексдиректора 115 ліцею Сергія Плотнікова

Сотні підписів на підтримку, мітинги під міськвиконкомом, багаторічний конфлікт із місцевими політиками, кримінальне провадження, звинувачення у поширенні дитячої порнографії та суди — історія ексдиректора криворізького ліцею №115 Сергія Плотнікова давно вийшла за межі однієї школи.

Після завершення контракту наприкінці 2025 року Плотнікова звільнили попри масову публічну підтримку батьків і учнів ліцею. Сам Плотніков переконаний: причини його звільнення — не у поганій роботі, а в принциповій позиції та старому конфлікті з місцевими політиками, що почався ще у 2019 році.

“Я намагався зберегти чуже обличчя, тому тоді не називав імен”

Я всім одразу казав, що мені нічого не подовжать. Ніхто у це просто не хотів вірити, — із цього починає свою історію криворіжець Сергій Плотніков, екс-директор ліцею №115.

Відтоді, як його звільнили з цієї посади, пройшло вже три місяці. За цей час батьки і учні навчального закладу декілька разів виходили на мітинги, у тому числі й до будівлі міської ради. Десятки людей хотіли підтримати екс-директора після низки спроб криворізьких пабліків очорнити його ім’я та вимагали повернути Плотнікова на посаду.

Знаєте, я кажу завжди одну і ту ж саму річ, — говорить Сергій. — Я особисто ні від кого не вимагав, як це назвати, “присягу на вірність”. Тому я збирався вийти спокійно, щоб школа працювала далі, і все працювало приблизно так само, як і раніше. Але коли стало відомо, що контракт мені все ж не подовжать, одразу почалось: мільйон дзвінків, запитань від батьків. Звісно, я не хотів йти і не пішов би. Але так сталося.

Сергій став директором 115-ї школи 31 серпня 2012 року. Спокійне буденне життя школи тривало до кінця 2018 року, коли школа виграла конкурс на реалізацію проекту “Громадський бюджет-2019” й мала отримати 1 млн 270 тис грн (за умови співфінансування у 70 тис. грн).

І тоді на подвір’ї школи з’явився на той момент новий голова Інгулецького району Сергій Жеребило. Варто зазначити, що Плотніков і Жеребило тоді ще були товаришами.

Став на подвір’ї, як хазяїн, привів проєктантів, - розповідає Плотніков. - Хоча ще ні тендеру, нічого не було оголошено. І він ходив показував їм, що і як там має бути.

Суть проєкту першопочатково була такою: впорядкувати занедбану територію на задньому подвір’ї школи й перетворити її на безпечний арт-простір. Простір мав об’єднати два виходи зі школи і стати місцем, де діти можуть проводити час на перервах, після уроків і під час шкільних заходів. Фактично — сучасний відкритий майданчик для спілкування, активностей і подій, свого роду шкільний “танцмайданчик” у новому форматі.

Я пішов до проєктантів, - розповідає ексдиректор. - Кажу, у нас тут взагалі-то свій проєкт, він вже затверджений і виграний. Проте вони мене не послухали.

Далі події почали розгортатися вже за іншим сценарієм. У березні 2019 року Плотнікову зателефонував Жеребило. На той момент проєктантам вже підготували свої напрацювання із районної ради. Із розмови стало зрозуміло: реалізувати саме той проєкт, який виграла школа, “не виходить”, бо, за новими розрахунками, він коштує вже 2,5 млн грн. Причину пояснювали нібито зміною оплати праці та іншими технічними моментами.
Плотніков зрозумів, що розмова по телефону відбувається на гучному зв’язку. Він заявив, що не братиме в цьому участь. Мовляв, якщо все вже вирішено без нього, то й телефонувати йому не треба. Така позиція очевидно не влаштувала Жеребила. Після дзвінка він викликав Плотнікова до себе.

Розмова відбулася на початку березня, була на підвищених тонах, її результат — я написав заяву на звільнення, - згадує Сергій Плотніков. - Тому що мені дали зрозуміти, що задуманий проєкт реалізувати не вдасться. За пару годин після цього мені подзвонили з департаменту освіти, сказали, що можуть звільнити мене 11 березня.

Але напередодні, 10 березня, у школі відбулися батьківські збори, на які Плотнікова запросили, щоб він особисто пояснив ситуацію і причини свого рішення. На той момент він очолював школу вже сім років. На зборах Плотніков спокійно й обережно пояснив, що написав заяву через неможливість реалізувати затверджений і виграний школою проєкт.

Я намагався зберегти чуже обличчя, - каже Сергій. - Тому тоді не називав нічиїх імен.

Реакція батьків виявилася однозначною: вони заявили, що підтримують директора і сам проєкт. Запропонували відкликати заяву на звільнення і реалізувати все так, як планувалося з самого початку, наголосивши, що допоможуть зібрати необхідні сімдесят тисяч. Уже в понеділок, 11 березня, до 9-ї ранку було зібрано близько 400 підписів із вимогою залишити його на посаді директора. У Плотнікова тоді теж вже спливала дія контракту, тим не менш, каже Сергій, вони з батьками вирішили “влізти в цю драку”. Згодом батьки організували шкільний ярмарок і зібрали необхідну суму.

Проте реалізація проєкту, на яку відводився рік, ніяк не могла розпочатись. Формально відповідальність за процес лежала на відділі освіти як розпоряднику коштів другого рівня — це було чітко прописано в договорі. Саме він мав запускати тендери й починати фінансові процедури, адже на реалізацію проєкту відводився лише один рік. Плотніков неодноразово звертався до відділу освіти з вимогою починати тендерні процедури, але у відповідь — повна бездіяльність.

У травні Плотніков зібрав батьків і громаду, щоб відверто обговорити ситуацію з проєктом. Він прямо заявив, що реалізації заважає Жеребило, і окреслив три можливі сценарії: відмовитися від проєкту й вирішити долю зібраних коштів; використати 70 тисяч гривень на мінімальне впорядкування території; або ж повністю внести співфінансування й далі добиватися реалізації проєкту.

У відповідь батьки зробили ключовий крок — просто на зборах сформували ініціативну групу, почали масово писати звернення й скарги. Під цим тиском департамент та відділ освіти, як розпорядники коштів, зрештою запустили тендерні процедури.


31 серпня 2019 року Плотнікова звільнили — формально через завершення контракту. Виконувати обов’язки директора призначили заступницю Плотнікова, яка, маючи вакантну посаду, оформила Сергія своїм заступником і взяла на вакансію вчителя.

Юридично його статус був знижений, але фактично для школи й батьків він залишався ключовою фігурою процесу. Попри звільнення з посади директора, він продовжував як автор проєкту брати участь у його реалізації й контролі. За активної позиції батьків і постійного тиску на розпорядників коштів проєкт усе ж був завершений — буквально впритул до кінця календарного року.

Штраф і підпал шкільного подвір’я

У мене було і залишається вороже ставлення до того, як наш мер, зараз виконуючий обов'язки міського голови, завжди на День довкілля намагався провести оцей “Ленінський суботник”, - каже Сергій Плотніков. - Мене це бісило. І от через дорогу від школи риють ями, щоб приїхав мер, посадив дуже дорогі клени. А я в цей момент збираюсь запросити батьків на толоку, бо при виконанні нашого проєкту недобросовісні будівельники залишили там сміття.

У четвер Сергій запросив батьків зібратися в суботу; у п’ятницю в нього на порозі були представники відділу благоустрою при міськвиконкомі. Вони виписали протокол про засмітнення території. Плотніков отримав штраф.

Інший випадок: на території комунальники робили “омолодження” дерев і лишили гілля на місці. Якось вночі там сталася пожежа. Плотніков припускає, що то був умисний підпал.

Після всіх цих ситуацій один із представників батьківської спільноти запропонував Сергію встановити камери спостереження. Тоді кількість подібних ситуацій скоротилась.

“Я “воював” із ними відкрито, а вони втягнули в це дитину”

Наприкінці 2019 року розпочинається другий етап Марлізонського балету — з моменту мого звільнення до проведення конкурсу на посаду директора. За день до початку до мене підходить соціальний педагог і каже: “Сергій Володимирович, у нас НП”. І показує на своєму телефоні оголені фото дитини.

На знімку була дівчина, яка на той момент навчалась у восьмому класі. Дівчина показала переписку соціальному педагогу і пояснила, що якийсь хлопець зманіпулював її довірою і опублікував її фото.

Після розмови соцпедагога з дитиною директор вирішив поспілкуватися з її матір’ю та запропонувати їй звертатись у поліцію.

Але ми стикнулися з таким цікавим моментом, що мама виявилась взагалі не зацікавлена в цьому, - розповідає Плотніков. - Мовляв, “це фотошоп”, і все. Але історія набула широкого обговорення, і на це звернули увагу мої недруги.

Конкурс на посаду директора школи проходить у три етапи: спершу відбувається представлення кандидатів, далі — письмове тестування, а на завершення — презентація плану розвитку закладу перед комісією. Напередодні кожного з днів у міських пабліках з’являлись дописи про Плотнікова із перекрученою інформацією щодо цієї історії з дівчиною.

Найбільше мене тригернуло ось що: я “воював” із ними відкрито, а вони втягнули в це дитину, - каже ексдиректор ліцею. - Після того вона не хотіла навіть ходити в школу.

Незважаючи на спроби очорнити його репутацію, Сергій виграв конкурс. Буденна робота і життя школи тривали до весни 2020 року. Тоді школа працювала дистанційно через ковід, вчителі працювали віддалено, і на телефон Плотнікова прийшло повідомлення від соціального педагога. Вона повідомила, що сталося те саме з тією ж дівчиною, тільки тепер фото опублікували в Telegram-каналі та вказали її ім’я і з якої вона школи та надіслала директору скріншот із цими фотографіями.

Я розумію, що зараз мої вороги почнуть робити те саме, що й робили, і знову постраждає дитина, - каже Сергій. - У мене немає “документальних” доказів, але я розумію, чиїми руками все це робилось і на чиє замовлення. Головний бенефіціар — Жеребило, робив усе руками його кума Шамріна.

Плотніков, Жеребило й Шамрін були давно знайомі один з одним і тісно спілкувалися — ще з часів дитячого табору, де працювали разом. Із Жеребилом Плотніков був знайомий навіть раніше й вони підтримували близькі, майже товариські стосунки. Коли сталася ця ситуація, Плотніков зібрався з думками й протягом цілого дня писав великий лист, у якому намагався достукатися до них.

Я написав цього листа і зробив величезну помилку, - розповідає Сергій. - Як приклад до повідомлення прикріпив скріншот, який надіслала мені соціальний педагог і відправив Шамріну. Я писав: зі мною можете робити, що хочете, але ця дитина потрапила в складну ситуацію.

З того часу минуло пару місяців, і 5 серпня 2020 року зранку на порозі будинку Плотнікова була поліція — прийшли з обшуком. Оглядали всю техніку і конфіскували телефон.

Тоді на сайті криворізького телеканалу “Перший міський” написали, що під час обшуку у Плотнікова знайшли 200 матеріалів порнографічного характеру.

Насправді ж “знайшли” два файли. Під час обшуку з усіх носіїв інформації перевіряли всю графіку: зображення, іконки, навіть звичайні смайлики. Усе це передали на експертизу. Окрім цього, провели пошук за ключовими словами. Перший “знайдений” файл — ім’я дитини в Excel-файлі, пов’язаний із дистанційним навчанням. При відкритті з’ясувалося, що йдеться про іншу дитину, не ту, чиї фото були опубліковані в інтернеті. Другий файл — електронна версія посібника “Пиши, скорочуй”. У ньому була фраза “ваша сусідка — шл**а”. Саме через наявність цього прикладу файл також потрапив у результати пошуку. Під час обшуку у Сергія вилучили телефон і перевірили переписку з Шамріним. На той момент у меседжері ще не існувало функції видалення повідомлень одночасно в обох співрозмовників. Тобто Плотніков міг видалити зображення (скріншот), яке прикладав до повідомлення колишньому товаришу, лише зі свого боку — що й зробив.

“Для мене ці суди стали особистою трагедією”

Після обшуків директор публічно звернувся до громади та батьків — запросив їх прийти у двір школи, щоб усе обговорити відкрито. Сказав прямо: ситуація вийшла з-під контролю, але йому нічого приховувати.

Для мене ці суди стали особистою трагедією, - розповідає Сергій. - Я розраховував довести, що мої дії були спробою захиститися і зупинити проблему, але суддя витлумачив це як обтяжуючу обставину. Попри те, що були підстави сумніватися в неупередженості судді (він товаришував із Жеребилом), провадження відбулося в загальному порядку. Суд неодноразово пропонував закрити справу у зв’язку із закінченням строків давності, але я сподівався на виправдувальне рішення і хотів довести свою правоту по суті.

Позиція Плотнікова будувалася на тому, що ситуація виникла через бездіяльність правоохоронних органів. Він стверджував, що звернення до поліції були, однак жодної реакції чи реальних дій не відбулося. У суді він пояснював, що його вчинок із пересиланням скріншоту з поясненням був вимушеним кроком, спрямованим на те, щоб зупинити особу, яку він вважав причетною до поширення фото дитини і наклепів у міських пабліках. Попри це, суд першої інстанції визнав Сергія винним. Уже в апеляції справу зрештою закрили через сплив строків давності.

Чесно, я в судовій системі просто зневірився абсолютно, - каже він. - Ресурсів, щоб продовжувати битись далі, у мене вже не було. За три роки я витратив на адвоката десь чотири тисячі доларів. Можна вважати, що я “заплатив” за той майданчик біля школи.

Сюжети окремих місцевих медіа подали історію так, що в коментарях з’являлися різкі, емоційні реакції — аж до вимог “покарати директора по максимуму”. Водночас люди, які знали його особисто й працювали поруч із ним, реагували інакше. У 2020 році батьківська спільнота школи №115 зверталася до прокуратури й навіть виходила на протест під її будівлею. Це була їхня реакція на ситуацію — вони намагалися домогтися розгляду справи та дій з боку правоохоронців. У 2020 році Плотніков разом із учительським колективом і батьками вони, зокрема, почали облаштовувати укриття — задовго до того, як це стало масовою практикою. У жовтні 2020 року Плотніков балотувався до районної ради від політичної партії “Сила Людей” та набрав найбільшу кількість голосів.


Окрім телеканалів “Рудана” і “Перший міський”, маніпулятивні дописи про Плотнікова з’являлися й у анонімних місцевих пабліках — зокрема “Черти Кривого Рога”, “Это Кривой Рог Детка” та інших.
На думку Сергія, поява матеріалів саме на цих інформаційних ресурсах невипадкова. Він вважає їх прямо дотичними до сім’ї Вілкулів, і сприймає як інструмент впливу.

І от уявіть: ви в тілі “організму”, який завжди давав найкращі результати на підтримку Вілкулів на виборах. Думаю, їм не подобалось, що в Інгулецькому районі завелась така “блоха”, що “відтягує” від них голоси, - каже Сергій. - Я не пускав нікого піаритися до школи останні 6 років. Скажу чесно, до ситуації з “Громадським бюджетом” я теж був, як каже класик, ровним, слухняним директором. Після нього я в ту історію відмовився грати.

Протягом наступних п’яти років Плотніков і Жеребило майже не спілкувались. Сергій каже: було враження, що зараз його “терплять”. Потім почалось повномасштабне російське вторгнення; Жеребило пішов служити, Плотніков організував у школі волонтерський штаб. Відтоді між ними встановилося негласне перемир’я — вони не контактували і не втручалися в справи один одного. Позиція директора була проста: спершу війна має завершитися, а вже потім можна буде повертатися до з’ясування відносин.

Моя думка така: у нас у місті перемогла організована злочинна група, - каже Плотніков. - Той, хто потрапляє в їхню структуру, вже не виходить із неї. Вони міцно тримаються один за одного.

Наприкінці 2025 року, на початку грудня у Плотнікова закінчився контракт в ліцеї №115. Після цього батьки учнів проявили активну підтримку: вони організували збір підписів із проханням залишити його на посаді. Вдалося зібрати близько 500 підписів.


Вони виходили на мітинги двічі: спершу під районний відділ освіти (стихійний збір підписів), а наприкінці року — під міський виконком. Інші директори міста телефонували й підтримували. Ніхто із директорів Інгулецького району не подзвонив. Багато вчителів теж підтримували словами.

Трохи більше ніж за місяць Сергія та трьох інших директорів, в яких закінчувались контракти, запросили до криворізького департаменту освіти. Усім повідомили, що їхні контракти закінчені й продовжені не будуть. Далі Департамент порадив звернутися до районного відділу освіти та його керівника, щоб ті направили клопотання про призначення на посаду — за схемою або до кінця військового стану, або як виконуючі обов’язки. У районі більшість директорів працювали саме як виконуючі обов’язки, і цей механізм часто використовували роками. Плотніков намагався зв’язатися з керівником відділу освіти, проте близько місяця його ігнорували.

“Де тут “краник з грошима”?”

Зараз Сергій змінив сферу діяльності і має багато планів. Передусім хоче відновити будівництво багі для військових і сподівається, що це вдасться. Щодо можливого повернення на посаду директора каже так: не знаю, як було б в іншому місці, але тут ябув хорошим директором. Стати директором в іншій школі він амбіцій не має. Якщо колись з’явиться можливість повернутися — він це зробить.

Якщо хтось у закладі освіти бачить місце, де можна заробити не тільки зарплату, за 13 років роботи у мене було питання: а де? Де тут “краник з грошима”? Люди не дадуть збрехати: я вкладав у школу власні гроші, - каже Сергій. - У мене в кабінеті була роба, в якій я працював на шкільному подвір’ї. А вілкулівські ЗМІ люблять написати, що я “втратив солодке місце”. Не знаю, де воно солодке. Але якби я знав 13 років тому, я б не вчинив інакше. Про жоден вчинок не шкодую. Єдине, що б я не зробив, не пересилав би той скріншот Шамріну.

У департаменті освіти і науки Криворізької міської ради на запит журналістки редакції повідомили, що призначення нового виконуючого обов’язки директора Криворізького ліцею №115 здійснено в межах повноважень департаменту освіти і науки виконкому Криворізької міської ради та відповідно до чинного законодавства України. Новим виконуючим обов’язки директора став Євгеній Шкрябко.

У департаменті повідомляють також, що ознайомились зі зверненнями громадян із проханнями повернути Плотнікова на посаду й колективними клопотаннями учасників освітнього процесу, проте у деталі не вдаються: кажуть, що ці звернення відносяться до внутрішньої службової кореспонденції.

Редакція “Першого Криворізького” слідкуватиме за подальшим розвитком подій.