Житло, робота, підтримка: з чим стикаються переселенці у Кривому Розі
Фото: Перший Криворізький
Редакція «Першого Криворізького» поспілкувалася з трьома переселенцями з Донецької та Херсонської областей про їхній досвід переїзду, підтримку, труднощі та життя у місті.
Сюзанна, 35 років, Нова Каховка Херсонської області: «Переселенцям не вистачає дому»
Сюзанна Лукашук переїхала до Кривого Рогу з Нової Каховки. Вона обрала місто не з власної ініціативи — це рідне місто її колишнього чоловіка. Сюзанна зазначила, що на той момент це була єдина можливість мати дах над головою. Наразі жінка розлучена, орендує житло і живе з 15-річним сином.
«Я не фанат цього антиекологічного міста. Але тут почалася наша з сином нова історія», — говорить вона.
До повномасштабної війни вона мала власний мінібізнес: займалася квітами, вирощувала мікрогрін і трави для зоомагазинів, також вишивала та робила прикраси ручної роботи.
З початком війни саме вишивка стала її основною справою. Патріотична тематика дала поштовх до масштабування: від брошок — до футболок, вишиванок, шоперів і зрештою сумок ручної роботи. Бізнес вийшов в онлайн, а клієнти з’явилися не лише в Україні, а й за кордоном.
З приємного у місті Сюзанна відзначає природні місця для прогулянок, ботанічний сад, окремі парки, Поштовий проспект і невеликі громадські простори з ілюмінацією. Допомога з боку міста, за її словами, зводилася до оформлення статусу ВПО та кількох продуктових і дитячих наборів. Водночас важливою опорою для неї стала місцева релігійна громада, де вона знайшла коло спілкування і долучилася до волонтерської діяльності — від гуманітарної підтримки до допомоги військовим.
Головною проблемою для переселенців вона називає відсутність житла.
«Більшість людей зосталися без житла і планів на майбутнє. Живеш у фазі очікування, коли це все скінчиться. Дуже важко виживати в чужому місті без роботи та житла з довідкою ВПО яка наче чорна мітка. Дуже дивно спостерігати по місту, де стоїть повно занедбаного житла, що люди виживають в орендному житлі за дуже великі кошти. Влада не думає про людей, і не заохочує залишитися. Якби людям давали хоч якесь житло, все б зробили самі. Коли людина розуміє, що в тебе є свій куток, можна жити далі й будувати плани на майбутнє», — каже Сюзанна.
Серед мінусів життя у Кривому Розі вона виділила високу орендну плату і комунальні послуги, складнощі з роботою, перебої зі світлом та зв’язком, погану екологію та відсутність безкоштовної психологічної допомоги. Водночас відзначила важливий плюс — безкоштовний комунальний транспорт.
Тетяна, 41 рік, Добропілля Донецької області: «Найбільше здивували люди»
Тетяна переїхала до Кривого Рогу в квітні 2022 року, після оголошення евакуації через те, що знайшла тут житло. Жінка живе у Центрально-Міському районі міста, за фахом вона подолог і працює у власному кабінеті — як до переїзду, так і зараз.
Серед переваг Кривого Рогу вона називає широкі вулиці без щільної забудови, помірні ціни на оренду, зелені зони та спокійний ритм життя біля парків.
«Я живу біля парків, дуже люблю повільне і тихе життя в цій частині міста, багато зелені, чисте повітря та вулиці. Повірте, мені є з чим порівняти», — говорить Тетяна.
Також вона відзначає розвинену сферу послуг, велику кількість смачних кафе й ресторанів та доброзичливих людей.
Від міста Тетяна отримала допомогу лише раз — продуктовий набір. Натомість найбільше її вразила підтримка звичайних криворіжців.
Читайте також: Куди переселенці у Кривому Розі звертаються за першочерговою допомогою.
«Люди пропонували допомогу: гроші, житло, одяг, давали свої номери телефонів, щоб я могла зателефонувати й звернутися за допомогою — ось це безцінно і до сліз», — згадує вона.
За словами Тетяни, питання потреб переселенців значною мірою залежить від особистої активності та готовності брати відповідальність за власне життя.
Серед проблем міста вона відзначає комунальні труднощі, зокрема з опаленням, а також зміну функції окремих публічних просторів. На її думку, поряд із вшануванням пам’яті загиблих місту важливо зберігати баланс і розвивати простори для відпочинку та відновлення мешканців.
Костянтин, 35 років, Костянтинівка Донецької області: «Переселенцям бракує соціальної інтеграції»
Костянтин приїхав до Кривого Рогу разом із родиною. На Донеччині працював на різних виробництвах, зокрема у меблевій фірмі. У Кривому Розі з 2022 по 2025 рік працював у торгівельній мережі, а нині проходить службу в лавах Збройних сил України.
Місто обрали завдяки знайомим родини, які запропонували допомогу з житлом. Серед того, що подобається Костянтину, — велика кількість природних і постіндустріальних локацій та трамвайні мережі.
Підтримку, за його словами, родина відчула одразу — як від знайомих, так і від громадських організацій, зокрема «Народного дому» та центру підтримки ВПО «Шелтер+».
Костянтин поділився, що на початку переїзду стикнувся зі складнощами соціалізації та браком інформації про переселенську спільноту та культурне середовище Кривого Рогу.
«Ймовірно, і зараз переселенці мають проблеми з соціально-культурною інтеграцією», — додав чоловік.
Серед викликів у повсякденному житті міста він також називає низький рівень заробітних плат у порівнянні з середньоофіційними показниками по країні та проблеми з транспортом. Через протяжність міста та скорочення маршрутів під час війни логістика стала ще більш складною.