«Ми тримаємось»: мешканці Козацького Кута і Запорізького про життя без води й урожаю

Підрив Каховської ГЕС у червні 2023 року став катастрофою не лише для екосистеми півдня України, а й для тисяч селян. Утрата води зруйнувала сільське господарство і поставила під питання саме виживання сільського господарства цілих громад. Журналісти побували в селах Козацький Кут і Запорізьке Криворізького району, щоб почути історії людей, які щодня борються з нестачею води.

«У нас, коли сильно пече сонце, ми завжди садили виноград для арки — щоб не так пекло на стіни, щоб легше було дихати. Щороку тут садили квіти. А от уже другий рік квітів немає. Нічого не росте. Земля суха, просто суха.

Оцей кущ ще якось тримається, виноград ще живе. А так — більше нічого. Без води нічого не росте», — говорить Микола Камянський.

«Виноград ще дихає. Думаю, виживе»

У Запорізькому мешканці розповідають: урожаю цього року майже немає. Заморозки знищили плодові дерева, а відсутність поливу добила овочі. Люди намагаються рятувати хоча б виноград.

«Без води дуже важко. Найкритичніше стало, коли підірвали Каховське водосховище “освободителі”. Тоді води взагалі не стало, адже саме з нього ми отримували питну воду. Труби ж були прокладені там, де водосховище широко розливалося. А коли вода відійшла в старе річище Дніпра, труби вже не діставали. Пробували якось підтягнути, але окупаційна армія постійно била, не давала цього зробити. І все, води нема», — Микола Камянський, мешканець села Запорізького в Криворізькому районі.

Воду для поливу носять відрами в пластикові баки, з яких роблять примітивний крапельний полив. Але цього замало: кабачки не зійшли, буряк ледве зеленіє, перець в’яне.

«Селянам без води важко. Наприклад, щоб утримувати корову, треба 5–8 відер води на день. Раніше в нашому селі було до 150 корів на одній вулиці й ще понад сотню на іншій. А зараз лишилося по 30. Найближча річка — за вісім кілометрів. Це дуже далеко.

Раніше ще й у каналі не було води, а тепер хоч трохи з’явилася. Але все одно ситуація залишається складною», — говорить Микола Камянський.

Раніше на своїх ділянках вирощували буряк, моркву, кукурудзу — «як у кожному господарстві». Тепер земля стоїть пусткою.

«Є два шляхи. Перший — чекати на відновлення Каховського водосховища. Але скільки чекати, ніхто не знає. Частина екологів взагалі вважає, що його не варто відновлювати, хай заростає лісом. Але тоді як бути з півднем України, який пересихає?

Другий варіант — буріння глибокої свердловини. На глибині 40 метрів у нас залягають граніти. Вода в колодязях і свердловинах — це верховодка, яка лежить над гранітами. Якщо є підтверджені дослідження, то треба пробити свердловину на 100–150 метрів діаметром 150–200 міліметрів, установити насосну станцію, очистку — і буде технічна вода для села. Ми просимо саме технічну воду: питну ми купимо, знайдемо. Але технічна потрібна, щоб урятувати село», — розповідає Микола Камянський.

Староста Козацькокутського старостинського округу Апостолівської громади Криворізького району Аліна Гнатюк розповіла, що в селі Запорізьке водопостачання відсутнє вже шостий місяць через постійні аварії на лініях. Нещодавно замінили ділянку водомережі від насосної станції до села протяжністю 2,4 км, але роботи з відновлення ще тривають. Цим займається державне підприємство «Кривбаспромводопостачання».

«Після руйнування греблі ситуація стала критичною. Рівень води знизився не лише в річці Підпільній, від якої йде подача на насосну станцію №3, а й у криницях і свердловинах. Люди почали бурити власні свердловини — приблизно на 30 метрів, але вода теж падає. Щоб мати стабільне джерело, потрібно бурити на 100 метрів і більше, бо ми розташовані на гранітному пласті.

Зараз Червоний Хрест готує проєктно-кошторисну документацію на облаштування свердловин у селах Козацький Кут і Запорізьке. Планують установити системи зворотного осмосу, щоб вода була придатною для пиття. Це будуть своєрідні бювети», — розповідає Аліна Гнатюк.

Щодо будівництва нового водогону поки інформації немає, але є обговорення можливості подачі води в села з річки Підпільної.

Перше правило — економити воду

Мешканці сіл Козацький Кут і Запорізьке змушені вигадувати власні системи збереження та повторного використання кожної краплі — від збирання дощової води з дахів до застосування води після миття рук.

«Найперше — економимо воду. У нас іще проблема, що вже рік немає нормальних дощів, навіть узимку. Земля не промочується.

Тому з дахів збираю дощову воду — поставив місткість на 2 тонни. Вона і для господарства, і для поливу, і для курей. З неї зробив крапельний полив, показував — помідори під сіткою ростуть завдяки цьому.

Друге — повторне використання води. Якщо миєш руки, то не спускаєш у каналізацію, а в миску. Потім тією водою поливаєш квіти чи городину. Це виживання.

Ще возимо питну воду з Апостолового: у машині завжди 20-літрові бутлі. У селі є велика місткість біля будинку культури, час від часу привозять воду й роздають людям. Тож для пиття ще можна викрутитися», — ділиться своїм досвідом мешканець села Запорізьке Микола Камянський.

Канал, що став спогадом

Село Козацький Кут, що неподалік села Запорізьке, розташоване біля каналу Дніпро — Кривий Ріг. Колись канал давав життя селу — тут купались діти, брали воду господарі. Після підриву Каховської ГЕС він висох.

«Залишились тільки спогади. Частину каналу відновили до Апостолового, туди подають воду з Інгульця. Але для нас це не вихід. Єдине спасіння — новий водогін або свердловини», — говорить Аліна Гнатюк.

Гостра нестача води торкнулась не тільки Козацького Кута й Запорізького — цю проблему переживають багато сіл унаслідок підриву окупантами Каховської ГЕС.

«Ми тримаємося. Виноград ще дихає. Думаємо, витримаємо», — говорить Микола Камянський.

У відео «Першого Криворізького» нижче дивіться більше про ситуацію з водою в Апостолівській громаді Криворізького району.