«Найважче — коли під завалами знаходиш дитину»: історія рятувальника з Кривого Рогу

Охоплені полум’ям квартири, сухостій, що спалахує влітку миттєво, коти, які застрягли високо на деревах, і зруйновані ракетами будинки — ось як бачить Кривий Ріг 34-річний рятувальник Сергій Нижник, коли заступає на зміну. Він — начальник караулу 14-ї пожежно-рятувальної частини Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

Сергій народився й виріс у Покровському районі Кривого Рогу, навчався в школі №93, а потім у ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою.

У випускному класі купив довідник вишів, довго гортав і зрозумів, що хочу бути рятувальником. Подумав: це справді сенс життя — жити не лише для себе, — розповідає він.

Після ліцею Сергій вступив до Черкаської академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля. Завершивши чотирирічне навчання, він повернувся додому: спочатку працював інспектором, займався перевірками об’єктів, профілактикою пожеж, але хлопця завжди тягнуло в бойову службу. Зрештою перевівся в 14-й підрозділ, де міг застосувати всі знання на практиці.

Будні караулу

Караул, у якому начальник Сергій, — це вісім людей: диспетчер, два водії, командир відділення, троє пожежників і він сам. «У кожного своя зона відповідальності, а я відповідаю за все одразу». Після виклику весь особовий склад має всього три хвилини, щоб одягнути оперативний одяг і виїхати.

Саме тому велика увага приділяється навчанню особового складу — проведенню занять і тренувань. Відпрацьовуємо нормативи: одягання бойового одягу та спорядження, розгортання з від пожежного авто з подачею води, робота в апаратах на стисненому повітрі, в’язання рятувальних вузлів. Ми мусимо все робити на автоматі, — розповідає Сергій. Зміна триває добу. День починається з перевірки спорядження та техніки, потім — заняття й тренування.

Викликів буває близько десяти за зміну. Влітку найчастіше — через горіння трави або сміття. Але вистачає і серйозних пожеж у житлових будинках, і ДТП, і випадків, коли доводиться діставати з пасток тварин.

Робота на прильотах

Із 2022 року виклики стали ще небезпечнішими — після ракетних ударів і «шахедів».

Найважче — коли під завалами знаходиш дитину, — каже він тихо. — Один із перших прильотів у Тернівському районі забрав сім’ю з немовлям. Його ми шукали найдовше. І коли знайшли… слів немає.

Сергій також згадував жінку, яка вижила після руйнування адміністративної будівлі: «Вона сиділа на стільці й разом із ним провалилася в пустоту між завалами. Усе навколо впало, а вона залишилася жива. Оце справді народжена в сорочці».
Працювати на завалах завжди ризиковано. Спершу хвилина тиші — слухають, чи є голоси. Потім починають розбирати конструкції.

Бувало, що працюємо — і прилітає вдруге. Тоді ховаємось у безпечне місце, чекаємо. Дві наші машини вже були пошкоджені уламками, хлопці отримували контузії. Добре, що без втрат.

За цей рік караул здійснив понад пів тисячі виїздів: 173 пожежі в нашому районі, три ДТП, сотню разів допомагали іншим службам. Загинула одна людина, 13 постраждали. «За кожною цифрою — історія, і вона назавжди лишається в голові», — каже рятувальник.

Удома на нього чекають дружина і маленький син. «Дружина хвилюється, син ще малий, але вже розуміє, що тато часто відсутній. Найважче — коли вони чують новини про прильоти, а я саме на зміні».

Попри все чоловік упевнений: він на своєму місці.

Кожен із нас обрав цю професію свідомо. Це небезпечно, іноді боляче, але якщо завдяки тобі хтось отримав другий шанс — значить, не дарма, — каже рятувальник.

Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та Amediastiftelsen у межах реалізації проєкту «Хаб підтримки регіональних медіа». Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів