Громадська організація «Тернівська єдність» розпочала свою діяльність у Кривому Розі 25 лютого 2022 року — наступного дня після початку повномасштабного вторгнення. Тоді мешканці Тернівського району самоорганізувалися, щоб разом протистояти загрозі.

«Найголовнішим тоді було допомагати, об’єднуватись і координувати подальші дії», — згадує голова громадської організації, волонтерка Віра Голяк.

Офіційної реєстрації організація на той момент іще не мала, адже це не було пріоритетом. У перші дні війни волонтери займались патрулюванням району, розміщували блокпости, створили імпровізований штаб, у якому розподіляли завдання.

«Ми займались патрулюванням району — наші тернівчата збирались в одному місці, яке стало так званим штабом. Спільними зусиллями намагались організувати оборону району».

Одним із перших інструментів комунікації став звичайний стаціонарний телефон. Згодом — онлайн-групи у Viber і Telegram. Через них координація стала ефективнішою.

«У нас був стаціонарний телефон, на який могли телефонувати не лише жителі району, а й з усього Кривого Рогу. Ми створили нашу сторінку, а також групи у Viber і Telegram — для координації дій, розподілу завдань і спільного зв’язку».

Розподіл обов’язків був чітким із самого початку.

«У кожного була своя ділянка відповідальності: дівчата займались гуманітарною допомогою — збирали їжу, воду, усе необхідне про запас; хлопці патрулювали район, облаштовували блокпости».

Власними руками — для захисту району

Тернівські волонтери одразу взяли на себе організацію облаштування блокпостів на виїздах із району.

«Наша організація фактично стала головним допоміжним осередком у побудові блокпостів на виїздах із району. Ми самотужки шукали й привозили все необхідне: пісок, бетонні блоки, матеріали. Кожен допомагав як міг», — ділиться Віра.

Коли ситуація в місті стала трохи контрольованішою, з’явилось усвідомлення: час офіційно оформитись. Без цього — жодного партнерства, жодної системної допомоги.

«Коли ситуація трохи стабілізувалась, ми почали процес офіційної реєстрації організації. Зрозуміли, що це необхідно, адже ресурси вичерпувались і настав час шукати партнерів — як в Україні, так і за кордоном».

Частина — на фронті, частина — у тилу

Дуже скоро частина команди «Тернівської єдності», зокрема й чоловік однієї з волонтерок, пішли до війська. Це змінило формат діяльності.

«У 2022-му та 2023-му наші чоловіки, зокрема й мій особисто, приєднались до лав 129-ї бригади тероборони. Це, безумовно, вплинуло на діяльність нашої організації, адже її кістяк пішов захищати Україну — свої родини, своїх дітей».

У тилу залишилась інша, не менш важлива, частина роботи. Одним із головних напрямів стала допомога переселенцям.

«Ми займаємось і раніше займались допомогою вимушено переміщеним особам. У нас справді була дуже масштабна, розгорнута діяльність у 2023 році. Ми організовувалися, шукали партнерів і видавали продуктові набори, тому що в той час до Кривого Рогу приїжджало дуже-дуже багато людей, саме до нашого району, але також і в інші райони міста», — пригадує волонтерка.

Поїздки на передову та заходи для зборів

У 2023–2024 роках волонтери неодноразово їздили на фронт — допомагали точково, адресно. На збори допомоги організовували свята, концерти, події.

«Також ми організовували поїздки на власне передову, бо, самі розумієте, кожен хоче допомогти. Звісно, можна сказати, що всім, але всім не допоможеш, тому допомагали точково. Ми організовували свята, різні події, щоб зібрати кошти. Розуміли, що ресурси настільки вичерпалися, що фактично ми не могли продовжувати свою діяльність у тому ж обсязі. Усе, що мали, — усе віддали, усе задонатили. І стало очевидно, що потрібно шукати нову допомогу».

«Це був уже 2024 рік. Ми ще мали змогу збирати допомогу. Але кожна поїздка — це був для нас виклик, бо люди, напевно, втомились. І я десь у певній мірі це розумію — людський ресурс теж вичерпний».

«Питання життя і смерті»

Допомога фронту залишалась головним напрямом роботи. Та кількість запитів значно перевищує можливості організації.

«Зараз дуже складна ситуація зі зборами. Ось, наприклад, три дні тому ми оголосили збір на 110 тисяч гривень для хлопців із 71-ї бригади. І їм не потрібна їжа — їм потрібні павербанки й зарядні станції, тому що вони просто не можуть виконувати свої завдання. І за три дні ми зібрали 513 гривень. А сума збору — 110 тисяч. Чесно? Я не знаю… І така ситуація не лише в нас».

Але навіть попри це зупинитись не мають права.

«Ми не маємо права опустити руки. Бо якщо ми просто закинемо волонтерську діяльність — якась частина хлопців залишиться без допомоги. Ми це дуже добре розуміємо. Дрони — це просто необхідність номер один. Я вважаю, що без елементарних речей хлопці просто не виживуть. І справді, коли ми пишемо у своїх групах, коли робимо збір, ми кажемо, що це питання життя і смерті. І це не перебільшення — це реальність».

Мотивація — жити в Україні

Головною мотивацією для тернівських волонтерів залишається не просто допомога, а сам сенс існування незалежної країни. Це — про майбутнє, про родину, про те, де хочеться жити.

«А якщо говорити загалом, то я думаю, що мотивація — це, в принципі, сама Україна. Оце і є мотивація. Я хочу, щоб мої діти жили в Україні. Я хочу жити тут. Я хочу, щоб усі, хто справді хоче жити в Україні, залишилися й розділяли своє життя тут».

Важливим елементом роботи є постійний контакт із тими, для кого ця діяльність ведеться, — військовими з району, які зараз на фронті. Вони тримають зв’язок, надсилають вітання, а у відповідь отримують не лише допомогу, а й підтримку тилу.

«У нас постійно є зворотний зв’язок із нашими підопічними. Багато хлопців пішли на фронт саме з нашого району. Ми завжди на зв’язку — вони надсилають нам відеопривіти. Коли веземо допомогу, обов’язково робимо відеозвіт. Це не стільки для нас, як для тих, хто передає цю допомогу. Бо ми в принципі самі її веземо, а зараз такий час, коли звітність — це необхідність».

В організації кажуть: усі, кому допомагають, — це «наші хлопці». І хоча багато з них виснажені війною, вони тримаються — а значить, тримаються і волонтери.

«Звісно, ми всіх називаємо нашими хлопцями. Хлопці кажуть, що втомились. Вони справді втомлені, але продовжують захищати, продовжують віддавати… Віддавати своє здоров’я, своє мирне життя, але все одно не зупиняються».

Волонтерство — це не завжди про гроші

У мирні дні організація проводить заходи для дітей переселенців, виставляє скриньки для пожертв, шукає допомогу від українських і закордонних партнерів, варить окопні свічки. Усього 15 волонтерів працюють щодня, ще близько 200 — долучаються епізодично.

«Я можу назвати волонтером навіть того, хто одноразово прийшов і допоміг. Це все одно волонтер, бо він приділив свій час, він вважає за потрібне прийти й допомогти. Навіть не обов’язково кудись іти. Волонтерство, я думаю, полягає і в тому, що роблять ті люди, які постійно висвітлюють проблему зборів, які показують, у принципі, суть війни. Це також волонтерство».

Щоденна робота «Тернівської єдності» починається зі збору та пошуку допомоги.

«Наш типовий день починається з того, що потрібно шукати допомогу. Ми приходимо, і кожен має свій фронт роботи. Хтось шукає закордонні організації — надсилаємо листи. Хтось шукає українські — теж надсилаємо листи. Хтось зв’язується з нашими військовими, шукає для них елементарну допомогу. Хтось пише пости, хтось продумує, які заходи ми можемо організовувати, щоб збиратись і щось проводити. Частина йде робити окопні свічки — топлять віск, заливають його».

Робота триває постійно, без вихідних і перерв. Зупинятись ніколи.

«Роботи в нас у принципі вистачає кожного дня. Не можна сказати, що наша робота колись закінчується. Вона ніколи не закінчується. І, думаю, буде тривати, на жаль, доти, доки не закінчиться війна», — каже Віра.

У «Тернівській єдності» розуміють, що кожен живе своє життя: хтось працює, хтось бореться на фронті, хтось — у тилу.

«Так, я розумію, що хтось працює, життя продовжується, але якщо у вас є вільна хвилина — просто знайдіть організацію, до якої можна прийти і запитати: “Чим сьогодні я можу допомогти?” Я вважаю, що в такий час — це перше, що ви можете зробити».

«Це дуже емоційно важко»

Волонтерки «Тернівської єдності» зізнаються: ця діяльність емоційно важка. Особливо тоді, коли хлопці, яким допомагали, гинуть.

«Коли ти спілкуєшся з хлопцями, вони сьогодні є — а завтра їх уже нема. Дуже багато наших хлопців загинуло з району. Це наші друзі, ті, хто були з нами з перших днів. Дуже шкода. Жодне життя не варте того, щоб його забирали. Україна повинна жити і повинна процвітати».

Якщо ви хочете підтримати волонтерську діяльність громадської організації «Тернівська єдність» і допомогти військовим, можна переказати кошти за реквізитами організації.

Реквізити для допомоги:

• Назва організації: Громадська організація «Тернівська єдність»

• Картка ПриватБанку: 4246 0010 0915 3150

• Код ЄДРПОУ: 44811220

• IBAN: UA673052990000026009040405982

Для уточнення деталей або інших форм підтримки можна звертатися за контактами організації в соціальних мережах або телефоном — +380 98 379 47 66.

Здійснено за підтримки асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та Amediastiftelsen у межах реалізації проєкту «Хаб підтримки регіональних медіа». Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.