Книгодень у ШELTER+: як книжки допомагають зберігати тепло під час війни
Фото: Перший Криворізький
Організатори створили тематичний простір, де кожна кімната відтворювала окремий книжковий усесвіт. Діти вирушали в мандрівки казковими сюжетами, відповідали на питання вікторин, створювали мінікнижки та читали вголос уривки улюблених творів. Усі активності були не лише пізнавальними, а й спонукали до знайомства та спілкування — саме в діалозі формується новий досвід розуміння літератури.
Роман Морозов, програмний директор культурно-громадського центру ШELTER+, пояснив концепцію:
«Нам потрібні, окрім поганих новин, якими переповнені соціальні мережі, якісь хороші новини. І хороші новини точно можна шукати в чомусь такому сталому, як книга. Тому, власне, тут цілий комплекс того, що ми і збираємо людей разом. Ми називаємо це святкуванням життя».
Подібний формат заходів дає учасникам можливість не лише взаємодіяти з текстами, а й емоційно включатись у події, які розгортаються на сторінках. Особливе місце відвели інтерактивному обміну книгами, що дає книжкам друге життя в нових руках.
У центрі уваги — голос дитини
Сьогоднішні молоді акторки заходу ділились враженнями про улюблені книги та значення події особисто для себе. Відчувалося, ці слова народжувалися зі щирості, а не з обов’язку відповідати.
11-річна Ліда, захоплена читачка, зазначила:
«Мабуть, улюблена книжка — “Маламандер”Томаса Тейлора або “Легендаріум” Дженніфер Белл. Там дуже цікаві пригоди підлітків. Один світ реальний, інший — вигаданий, але в кожному з них захопливий сюжет і багато відкриттів».Софія, якій дев’ять років, із захопленням розповіла, що вона думає про «Книгодень»:
«Для мене це змога відпочити та потеревенити з друзями, побачити нові книги».
Погляд старших: книжка як втеча і порятунок
Катерина, 19-річна волонтерка й організаторка, наголосила на важливості теми родинного тепла і літератури в умовах війни:«Книжка — це підтримка, можливість зануритись в інший світ, подумати про інше. А родина — це стабільність. Разом провести вихідний, як сьогодні, — це допомагає проживати важкі часи».Вона також відзначила зміни в атмосфері подібних заходів після початку повномасштабної війни:
«З одного боку, людей побільшало, з іншого — емоційно важче. Часто з’являється сумнів: чи доречне зараз щось веселе. Але водночас зростає розуміння, чому ми співаємо гімн, чому тримаємось разом».
Осмислення війни через книжку і розмову
16-річна Соня, яка вперше відвідала «Книгодень» у ШELTER+, говорить про подію як про щось глибоко особисте:«Я дуже люблю книжки, людей і ШELTER+. Це все в одному. Атмосфера тут — особлива. Це щось, що складно описати словами, але точно залишиться в пам’яті».
Вона згадала книгу, яка справила на неї найбільше враження, — «Полон» Валерії «Нави» Суботіної:
«Книга про те, як виходили з “Азовсталі”. На реальних подіях. Це важке читання, але воно залишиться зі мною назавжди».15-річна Софія додала свою думку про місце книжки в сучасному житті:
«Ця подія показала, наскільки важливі книжки. Більшість людей зараз у гаджетах. А книга — це щось глибше. Вона вчить бути людиною навіть у найтяжчі часи».
Пам’ять, яка лікує
Особливу історію згадала й Катерина:«Була дівчинка, яка на схожих заходах майже не говорила. Вона казала, що спочатку був карантин, потім війна — майже не мала спілкування. А за пів року в ШELTER+ вона розкрилась, почала ініціювати, діяти, говорити. Це для мене — головна історія цієї роботи».
Родинне тепло як опора
Особливу атмосферу «Книгодня» створювали не лише діти, а й дорослі. Для багатьох батьків це була можливість провести якісно час разом із дітьми, знайти спільні інтереси і просто побути поруч у безпечному просторі.Ольга, 40-річна мама, яка прийшла на подію із сином, ділиться:
«Це дуже класний час, щоб провести його з родиною, з дітьми і щоб діти розуміли: попри те, що відбувається в нашій країні, є час, коли вони можуть дізнаватися щось нове і просто проживати своє дитинство».
Її слова — підтвердження того, як літературні заходи можуть зміцнювати зв’язок між поколіннями, ставати містком між минулим і майбутнім, між батьками й дітьми.
Закінчення — як початок
Після всіх активностей учасники зібрались у «літературному кафе», де пили чай, їли кекси, пряники та залишали слова вдячності в книзі вражень. У цих рядках — доказ того, що культура, книжка, спільність і тепло мають силу, здатну перетворювати будні на теплі миті радості навіть у найтемніші часи.Цей день став не просто святом книги — це була маніфестація людяності, взаємопідтримки і віри в те, що навіть під час війни слово здатне лікувати.
Цей матеріал підготувала Єлизавета Ковалюк, студентка ДУЕТ, під час навчальної практики в редакції «Першого Криворізького».
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів
Редактор: Олена Смоліна