Що зігріває серця криворіжців: найтепліші спогади з дитинства

Дитинство — це те, куди ми подумки повертаємося, коли хочемо тепла й спокою. У пошуках щирих емоцій журналісти «Першого Криворізького» запитали у мешканців міста: який спогад з дитинства їм найяскравіше запам’ятався? І почули багато історій — веселих, зворушливих і справжніх.



Для криворіжця Сергія найяскравіший спогад — втеча з дитячого садка.

«Я втік із садка, бо мені здалося, що вдома краще. Вдома нікого не було, тому я сховався в під’їзді. Вихователька наздогнала, впіймала за руку, відвела назад і поставила в куток. Але інша вихователька була добріша — посадила на “штрафний” стілець біля себе і дала книжку почитати», — розповів чоловік.

Після цього, зізнається Сергій, більше не тікав.

Містянка Дарія згадала двір і веселі ігри влітку:

«Ми грали в козаки-розбійники. Але щоб вийти на вулицю, мене змушували читати книги — от така була умова».

Інший місцевий житель поділився одразу кількома спогадами — і всі вони пов’язані з пригодами:

«Я крав у сусідському саду жовті черешні. А ще пам’ятаю, як у 5 років діставав мушлю з річки, сидів на місточку і впав — усі діти тоді з мене сміялись.

А потім, коли моя донька була маленькою, ми з нею плавали на надувному матраці, і вона теж впала в річку. Повторила батьків подвиг».

А от для когось спогади пов’язані з творчістю. Один містянин згадав, як любив малювати — і саме моменти з олівцем у руці залишилися найтеплішими в серці.

Криворожанка Даша поділилася родинною атмосферою:

«Святкові дні, коли вся сім’я збирається: брати, сестри, мама, тьотя, дядя, бабуся — оце найкращі спогади».

Містянка Карина теж згадала родинні миті:

«Коли ми з батьками ходили в цирк, а потім ішли в парк на атракціони — було дуже весело».

Місцевий житель Ілля впевнений: усе дитинство — це вже суцільне щастя:

«Ти безтурботний, у тебе немає справ і тривог. Ти просто живеш і радієш».

А криворожанка Ольга пам’ятає день, коли народилася її сестра:

«Мені було майже чотири роки. Ми з татом приїхали до пологового будинку, і мама показувала нам мою сестричку у вікно. Це було дуже зворушливо».

Інша містянка згадала історії про літо в селі, наповнене іграми, але й працею:

«Я проводила канікули в бабусі — лазила по деревах, пасла корів, допомагала на городі. Було багато радості, хоч і роботи вистачало».