Всі чекають свята, а я — сина: криворіжці вийшли на підтримку полонених на Великдень

20 квітня, на Великдень криворіжці провели масштабну мирну ходу на підтримку українських безвісти зниклих військовослужбовців та тих, які перебувають у російському полоні.

Про це повідомила журналістка «Першого Криворізького», яка відвідала акцію.

Понад сто містян стартували з майдану Олександра Химиченка й завершили мирну ходу на площі імені Володимира Великого.

Учасники акції, тримаючи національні прапори та плакати, пройшли вулицями міста, закликаючи до якнайшвидшого повернення українських захисників з полону.

У колоні йшли люди різного віку — від молоді до літніх. Вони тримали портрети полонених бійців і заклики: «Підтримай, сигналь», «Поки ти живеш — їх катують», «FREE AZOV», «Всі чекають свята, а я сина з полону», «Будь голосом полонених» та подібними.


Криворожанка Христина розповіла, що її батько зник пів року тому. А під час крайнього обміну, який відбувся напередодні Великодня, з полону повернувся військовослужбовець з бригади батька.

«Я впевнена, що батько в полоні й чекаю звісточку, бо повернувся той, хто був з ним на завданні, тому чекаю на гарні новини», — каже жінка.

Містянка Анжеліка сказала, що її чоловік — військовослужбовець 36 окремої бригади морської піхоти. Він зник безвісти на курському напрямку й наразі жінці про нього взагалі нічого не відомо.

«Я вірю, що він живий і повернеться додому», — додала Анжеліка.

Мати військовополоненого з 17 окремої танкової бригади Наталя розповіла, що її син вже 3 роки в полоні. Жінка виходить кожну неділю нагадати про сина та про його бригаду.

«Тяжко, але ми не здаємося, чекаємо всіх. Дуже не вистачає сина», — поділилася Наталя.

Криворожанка Олена, яка наразі живе з дітьми за кордоном розповіла, що коли приїжджає в Україну, виходить на мирні акції, щоб нагадати суспільству про полонених та безвісти зниклих та підтримати тих, хто чекає рідних та близьких. Олена зазначила, що її чоловік уже тривалий час вважається безвісти зниклим.

«Діти дуже чекають батька», — говорить жінка.

Небайдужа містянка Софія, яка не має рідних та близьких в полоні розповіла, що приходить на ці мирні акції в підтримку полонених, безвісти зниклих та їхніх рідних і близьких.

«Це неймовірно важливо бути поруч з ними, давати їм розуміння, що ми не одні, і що ми всі чекаємо наших військових додому», — додала дівчина.