«Хто, як не ми»: волонтерки встановили будиночки для безпритульних тварин у Криворізькому районі
Фото: Перший Криворізький
Від ідеї до дії
Ініціаторкою проєкту стала Каріна Лозянова, молодіжна працівниця та волонтерка громадської організації «Собаче серце». Вона працює в молодіжному центрі Софіївки, де часто отримує пропозиції участі в різних грантах і конкурсах. Після невдалого першого досвіду участі Каріна спробувала знову, зосередившись на проблемі безпритульних тварин. Разом із Анною Пархоменко, засновницею ГО «Собаче серце», вони подали заявку на участь у програмі.«Я дружу з Анею, у неї є громадська організація “Собаче серце”, яка займається безпритульними тваринами. Я подумала, що було б гарно зробити щось у цьому напрямі. Запропонувала дівчатам», — розповіла Каріна.
«Ми з Каріною вже неодноразово обговорювали, що було б чудово встановити для наших безпритульних тварин такі будиночки. Оскільки ми не можемо забрати всіх тварин до себе, ми повертаємо їх на місце їхнього проживання. Якраз підвернувся такий проєкт, ми подали заявку і, на щастя, пройшли відбір».
Об’єднання команди
До команди приєдналися Владислава Головацька, студентка Криворізького державного педагогічного університету, і Мілана Бондаренко, учениця 10 класу. Учасниці назвали свою команду «Зоопатруль».Менторкою команди в цій програмі стала Марина Роік.
«Команди подаються з певною соціальною проблемою. У випадку моїх дівчат — це безпритульні тварини та поводження з ними на вулиці. Після подання вони проходять співбесіду з командою, де розповідають про свою проблему та пояснюють, чому зацікавлені в її вирішенні», — пояснила Марина
Під час буткемпу — зустрічі, яка передбачає повне занурення в певну тему за короткий проміжок часу, учасниці працювали над ідентифікацією проблеми, проводили дослідження та розробляли рішення. Зокрема, вони опитували мешканців, щоб дізнатись про ставлення до безпритульних тварин, і визначали місця, де найчастіше перебувають такі тварини.
«У дівчат була чудова підтримка з боку селищної ради та голови громади. Вони зв’язались із селищним головою та повідомили про свій намір встановити певну кількість будок для тварин. Голова громади позитивно відреагував і запропонував розмістити будки в місцях, де вже встановлені камери відеоспостереження, а також зазначив, що планується встановлення додаткових камер у громаді. Це значно полегшило реалізацію проєкту».Дівчата діляться своїм досвідом участі в проєкті, кажуть, що не все давалось із першого разу.
«Найскладнішим етапом, мабуть, була робота з документацією, оскільки ми розподілили обов’язки між собою і кожна відповідала за певну частину. Для мене це було новим досвідом, і я дуже хвилювалася, щоб нічого не переплутати чи не зробити помилку. Це було справді важко. Але коли ми встановили котобудиночки, відчуття було неймовірне — ми зрозуміли, що всі наші зусилля були недаремними», — розповідає Влада.
Мілана поділилася своїми враженнями:
«У процесі реалізації проєкту були свої труднощі, але ми це пройшли. Одним із викликів стала необхідність виступати перед аудиторією під час заходів для громади. Це було непросто».
Просвітницька діяльність
Завдяки проєкту вдалось провести просвітницьку роботу з населенням. Команда на заходах у школах і дитячих садках розповідала дітям про важливість гуманного ставлення до тварин.«Під час проведення просвітницьких заходів ми відвідали одну зі шкіл, де зібралось близько 50 учнів різного віку. Особливо складно було працювати з підлітками — утримати їхню увагу виявилось непросто. Цей захід став для нас найскладнішим у межах ініціативи», — розповіла редакції Каріна Лозянова.Також команда відвідала дитячий садок, хоча спочатку цього не було в планах. Анну попросили завітати до садочка та розповісти дітям про ініціативу. Під час зустрічі малечі пояснили, чому важливо дбати про безпритульних тварин і ставитись до них відповідально.
«Ми змогли не лише покращити умови для безпритульних тварин, а й провести просвітницьку роботу з односельцями, зокрема з дітьми. Вірю, що ті, хто відвідував наші заходи, засвоїли хоча б частинку знань про гуманне ставлення до безпритульних тварин», — поділилась Анна Пархоменко.
Встановлення будиночків і годівниць
Завершальним етапом стала реалізація — встановлення будиночків і годівниць. Усього встановили 4 будиночки для котів та 5 будок для собак. Також у Софіївці завдяки проєкту з’явились близько семи годівниць, і учасниці ще продовжують їх встановлювати.«Ми встановлювали котобудиночки переважно в місцях, де вже проживають стерилізовані безпритульні коти. Наприклад, на одному зі сміттєвих майданчиків у Софіївці мешкає близько 27 котів. Тому ми вирішили встановити там один або два котобудиночки», — розповіла Анна Пархоменко, засновниця ГО «Собаче серце».Каріна зазначила:
«Годівниці потребують регулярного обслуговування, зокрема поповнення кормом. Ми також плануємо встановити поїлки, щоб забезпечити тварин не лише їжею, а й водою».
Проєкт також має на меті залучити громаду до вирішення проблеми безпритульних тварин.
«У нас було гасло: “Хто, як не ми”. Це підкреслювало, що ніхто інший не займається цією проблемою. Добре, що до нас приєдналась Аня, яка, хоча й не є місцевою, переїхала сюди та активно долучилась до нашої ініціативи. Тому ми вирішили, що саме нам потрібно взятися за цю справу», — додала Каріна.Учениця 10 класу та волонтерка Мілана Бондаренко каже:
«Я бачила в цьому проблему, оскільки відсутність базових умов для тварин становила загрозу як для їхнього здоров’я, так і для безпеки людей. Тепер, коли ми забезпечили їх необхідними умовами, ситуація повинна покращитися».Волонтерки сподіваються, що їхній приклад надихне інших.
«Ми прагнемо стати прикладом для інших, щоб люди побачили: не так складно зробити щось власноруч. Навіть такі елементарні речі, як годівниці, можна виготовити самостійно, і вони не потребують великих витрат. Приємно бути першими в громаді чи області, але хочеться, щоб наш приклад надихнув інших. Ми сподіваємося, що люди повторять наш досвід і втілюватимуть подібні ініціативи у своїх громадах, адже безпритульні тварини є скрізь, і ця проблема не зникне сама собою», — каже Каріна Лозянова.Менторка команди Марина Роік розповіла про свої враження від поїздки до Софіївки.
«Я приїжджала до Софіївки, і разом ми встановлювали будиночки для тварин. Уперше я побачила громаду на власні очі — вона велика, з відновленою школою, школою мистецтв, гуртками з робототехніки й активним молодіжним центром. Усе це свідчить про те, що громада живе, розвивається і має багато можливостей для молоді.Особливо приємно було завершити проєкт разом із командою, побачити результати їхньої роботи не лише на фотографіях, а й наживо. Це надихає та додає впевненості в тому, що спільними зусиллями можна досягти значущих змін».
Громадська організація «Собаче серце» взяла участь в іще одному проєкті — створенні повноцінного центру адопції на території громади. Центр адопції — це спеціалізований заклад або організація, яка займається тимчасовим утриманням, доглядом і реабілітацією тварин із подальшим пошуком для них постійного нового дому.
«Ми з нетерпінням очікуємо результатів іще одного проєкту — створення повноцінного центру адопції на території нашої громади. За планом, результати мають бути оголошені в середині квітня. Сподіваємось на позитив, оскільки селищна рада нас підтримує. Підтримка є, люди є — будемо далі працювати. Віримо, що все вийде», — підсумувала Анна Пархоменко.Додамо, що від серпня 2024 року громадська організація «Собаче серце» активно працює над порятунком і допомогою безпритульним тваринам у Софіївці. За цей період волонтерам вдалося стерилізувати та врятувати 77 тварин, із яких 35 знайшли нові люблячі родини. Окрему увагу приділили вісімнадцятьом складним випадкам, коли тварини були вилучені із жорстоких умов, мали отруєння або стали жертвами недобросовісного поводження.
У травні 2025 року до громади завітає спеціалізована організація, яка допоможе стерилізувати ще 25 диких собак, відловити яких самостійно нині складно.
За підрахунками волонтерів, лише в межах самої Софіївки перебувають близько вісімдесяти безпритульних тварин, яких ще потрібно стерилізувати. Ця кількість постійно зростає, оскільки мешканці регулярно повідомляють про нових підкинутих тварин.
Здійснено за підтримки асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та Amediastiftelsen у межах реалізації проєкту «Хаб підтримки регіональних медіа». Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
