Люди вмирають від зараження крові, — криворожанка, брат якої боронить Маріуполь

Вікторія Щербина, сестра військовослужбовця однієї з частин національної гвардії України розповіла про жахи, які переповідає їй брат. Чоловін нині боронить Маріуполь.

Рідні військових звертаються до світових лідерів, «Червоного хреста» і просять допомогти тим, хто боронить нашу свободу на «маленькому клаптику цієї землі і не здадуться, бо Маріуполь це Україна, а Україна — це Маріуполь».

Про це повідомляє журналістка «Першого Криворізького».

Вікторія говорить, що коли почалось повномасштабне вторгнення, до нього готові були не усі нацгвардійці — серед співслужбовців її брата є чимало юних хлопців. Але усі вони третій місяць поспіль борнять Україну.

«Що значить, коли тобі 18 років і починається війна...Командири тримали все під контролем. Коли потрапили на сам завод, почалось пекло — зникла вода, зникла їжа. Вони зрозуміти, що в оточенні і їм не вибратись. Тоді вони писали просто звістку, мовляв, "все добре", "яв живий". Або, наприклад, «знову літаки», «аби вижити», — говорить Вікторія.

Чоловіки вивчили молитви і щоразу моляться, коли після авіації вдається вижити. Найважче бачити муки звичайних цивільних людей, які не отримують повноцінної медичної допомоги..

«Коли поранені лежать і їм носять воду. Люди просять: вбийте, я не хочу мучитись, немає сил.

Люди вмирають не стільки від поранень, скільки від зараження крові, у них відмовляють... стаються серцеві напади.... Переживити це нереально. Те, що вони чують і бачать...», — розповідає криворожанка.

Військові чергують на позиціях і якось брат Вікторії пішов відпочити і йому захотілось чаю.

Це бажання мене врятувало. Туди прилетів снаряд і всіх, корім одного хлопця, який був у спальнику, вбило... Ми просто по частинкам збирали всіх..., — розповідає жінка.

Читайте також: Нам не потрібен Герой посмертно, — криворожанка, чоловік якої в Маріуполі

Вікторія каже, що її брат постійно говорить їй по телефону, що його побратимам дуже важко усвідомлювати, що вони не змогли врятувати всіх цивільних. Їхні тіла просто плавають у морі і лежать на пляжі...

«Діти сивіють, плачуть і хочуть їсти. Медик Аліна Кушнір вірила, що прийде допомога. Вона дуже багатьом врятувала життя, співала пісні... Спочатку загинув її чоловік, через годину — загинула вона», — говорить Вікторія.

Зараз у підвалах «Азовсталі» у Маріуполі дуже багато дітей, які не бачать сонця.

російська армія, яка вже третій місяць вбиває українську націю, заблокувала завод «Азовсталь» у Маріуполі, де знаходяться військові і цивільні.

Підпишіться на новини Першого Криворізького у Telegram