Як спілкуватися з воїнами АТО розповів військовий психолог

Сьогодні в інституті ділового адміністрування відбулася зустріч для працівників соціальних сфер та волонтерів, які працюють з учасниками АТО та членами їх сімей.

Однією із співорганізаторів заходу була волонтер Дарія Гальченко. Головний спікер семінару - Андрій Козінчук, учасник АТО, військовий психолог, координатор психологічної групи підтримки департаменту поліції особливого призначення. Він вже другий раз приїздить до Кривого Рогу, щоб розповісти про особливості спілкування з учасниками антитерористичної операції.

На заході було близько 20 учасників. Було два семінари. Перша зустріч - для волонтерів, соціальних служб, родичів АТОвців. Прийшли волонтери з громадських організацій міста, родини військовослужбовців АТО. Були присутні також психолог патрульної поліції Кривого Рогу та представник виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради.

На другому семінарі Андрій спілкувався безпосередньо з військовослужбовцями.

«Семінар розрахований на те, щоб удосконалити спілкування з військовослужбовцями, які побували у зоні конфлікту. В цьому році родичі бійців більше йшли на контакт, розповідали про свій досвід, не соромилися, задавали багато питань. Військовослужбовці запитували менше, але більше ділилися своїми історіями, своїм досвідом», - розповідає Андрій.

Замість запланованих 3 годин, зустріч тривала 4 години.

На семінарі Андрій Козінчук підіймав різні теми, які стосуються спілкування з учасниками антитерористичної операції. Зокрема, підіймалася важлива тема суїциду.

«Людина, яка говорить, що закінчить життя самогубством – ніколи цього не зробить. А от ті, хто мовчить - можуть це зробити», - говорить Андрій. До таких людей він радить ставитися більш уважніше, підійти до людини, обійняти, пригорнути, поговорити на теми, які не стосуються війни.

Військовий психолог також розповів про те, як розмовляти з рідними загиблих, як поводитися з дітьми військовослужбовців та дітьми-переселенцями. Часто таким дітям приділяють забагато уваги, мимоволі надаючи їм особливого статусу. У таких випадках є ризик, що пізніше діти стануть почувати себе вигнанцями, так як увага до них з часом спаде.

Це стосується також дорослих, які повернулися з війни інвалідами. У колективі на роботі ні в якому разі не потрібно акцентувати увагу на інвалідності військовослужбовців.

Якщо людина не хоче розповідати про події, які він пережив у зоні АТО, не треба умисно про це питати. Треба почекати, коли він сам почне говорити на такі болючі теми.