«Вночі не могла заснути, так хотілося їсти», - свідок Голодомору
Фото: Первый Криворожский
Впродовж тижня о 18:00 ми розповідаємо історії, які страшно згадувати, але які треба знати. Не будемо забувати свою історію. Без минулого - немає майбутнього.
Розповімо вам сьогодні історію Тетяни Іванівни Святої, яка мешкала в селі Кірово Долинського району Кіровоградської області.
«Я народилася у 1917 році. У мене було чотири сестри та брат. До Голодомору ми мешкали в Миколаївській області. В господарстві було три корови, кінь та багато домашньої птиці. Вся сім’я працювала від сходу сонця і до глибокої ночі. Працювали без спочинку», - розповідає Тетяна Іванівна.
Односельчани, які були бідніші, з заздрістю поглядали на заможних хазяїв. І все частіше мала Тетяна чула за своєю спиною: «Куркулі!».
У 1932 році, коли голод розпочинався, сім’я Святих ще мало його відчувала. Страшніше було пізніше, коли конфіскували скотину, забрали зерно, а згодом, і всі припаси на зиму. Не один раз робітники і червоноармійці приходили до оселі, щупами шукали зерно в коморі, зривали дерев’яні дошки з підлоги та шукали приховане. Але взяти вже було нічого.
Тетяна Іванівна згадує: «Як пережили зиму 1932 року, не знаю. Мати збирала з городу все, що можна було з’їсти. Варили юшку, але голод мучив весь час. Вночі не могла заснути, так хотілося їсти. Що ж буде попереду, страшно було й подумати. Несподівано у 1933 році батька оголосили «ворогом народу» і нас розкуркулили. На цей час з нашого міцного господарства майже нічого не залишилося».
Сім’ю насильно вивезли до Росії в Вологодську область у село Підлипне. Тетяні Іванівні тоді було 16 років.
«Мені одягти було нічого, а наближалася зима. Комуністи заборонили взяти з собою в далеку дорогу навіть одежину. Дякувати місцевим селянам, які нам допомагали», - розповідає Тетяна Іванівна.
В цьому селі сім’я Святих прожила п'ятнадцять років. Там Тетяна познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Володимиром. Коли розпочалася війна, його забрали на фронт, а через два місяці Тетяна Іванівна отримала похоронку. Зі своїм другим чоловіком вона познайомилася пізніше.
Після закінчення війни сім’я повернулася в Україну. Спочатку жили в Миколаївській області, а потім переїхали до села Кірово Долинського району Кіровоградської області. Працювала Тетяна Іванівна в сільській школі.
Підготовлено по матеріалам КЗШ №41.
Коментарі (9)
yura36,6
18:08, 25 листопада 2016
Раньше просто телевизора не было вот и не могли заснуть голодные . А сейчас включил 5 канал , послушал как жить стало лучше и голодный засыпаешь под приятное зомбирование .
jacky
18:23, 25 листопада 2016
ясно дело: любимый ушёл и всё съел. скотиняка.
omua78
18:24, 25 листопада 2016
Не будемо забувати свою історію. Без минулого - немає майбутнього.
Золотые слова.Одного не пойму - почему украина,как государство,так зациклена на негативных ,да еще и спорных,страницах своей истории.Неужели нету ничего,что могло бы обьеденить и вселить оптимизм в людей.Сплошная,с.ка,некрофилия.То какие то Круты вспомнят,то голодомор,вечные свечки и поминки.Самим не тошно?
jacky
18:40, 25 листопада 2016
тык ясно, против кого и с какой целью этот ющенковский "холодомор" надуман и приведён в действие: чтобы из украины создать антироссию.
Бородач
18:53, 25 листопада 2016
даже гимн навевает "ще не вмерла..."
yura36,6
19:04, 25 листопада 2016
Просто власть хочет вам показать что не мы вас первые до голода довели , голодоморы были и раньше .
Major
19:05, 25 листопада 2016
Не надо ржать, сейчас многие пенсионеры не могут заснуть, потому что им хочется просто кушать. Они пропахали по 40-50 лет на предприятиях, и имеют пенсию чуть больше 1000 грн.... Позор "бедным" депутатам, которым 40 000 грн. мало.... Пенсионер за ГОД!!! столько не получает!!! Здобулы!!! Цэ эвропа!!! В эвропе получают несколько тысяц эвро, и то бастуют, потому что им мало!!!??? ГОЛОДОМОР УЖЕ ЕСТЬ У НЕКОТОРЫХ СЛОЕВ НАСЕЛЕНИЯ!!! Цены уже эвропейские, а некоторые и больше чем в эвропе!!! А пенсии и зарплаты!!!??? ВОТ ГДЕ ГЕНОЦИД НАЦИИ И ГОЛОДОМОР!!!
гномик тося
14:06, 26 листопада 2016
Читаю коменти і запитую, чи є хоч один українець серед вас? Чи хтось з рідних переніс цей голодомор? Моя бабуся розказувала про пережите жахіття тридцятих років і це теж наша історія, а не тільки Друга Світова, яку дозволяє вважати історією москва.
valewska
16:02, 26 листопада 2016
Чего ж?есть и позитив по телевизору-программа Свiтське життя. Все улыбаются,брильянты сверкают. Очень отвлекает от голодовки информация сколько у артистов Лексусов.