Без Пушкіна, Лермонтова і Єсеніна: чому Україна відмовляється від російських книжок

Без Пушкіна, Лермонтова і Єсеніна: чому Україна відмовляється від російських книжок

Фото: Максим Паленко

В Україні замінять книги російських авторів в освітніх програмах, у бібліотеках обмежать обіг художньої й публіцистичної літератури російською мовою, а ввезення та розповсюдження літератури з Росії та Білорусі — під забороною. Більшості зрозуміло, чому Україна йде на такі рішення, але дехто продовжує вважати російську літературу достойною вивчення в українських школах. Детальніше про новий Закон, а також українофобні цитати відомих російських авторів — у матеріалі 1kr.ua

Коли окупанти захоплюють нову територію, вони одразу «мітять» її російською ідеологією: змінюють географічні вказівники й вилучають українські книжки. Ми вже давно вивчили, що пропаганда — це зброя, але ще не зовсім усвідомили, що культура (зокрема й література) може бути засобом впливу і працювати на пропаганду.

У 2010 році за участі громадян Росії у Криму провели показове спалення книг з історії України. Цьогоріч у березні Головне управління розвідки України повідомило, що принаймні у трьох тимчасово окупованих містах окупанти вилучають з бібліотек книгу Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса». Навесні 2022 року на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Чернігівської, Сумської й Харківської областей російські окупанти вилучали українську історичну та художню літературу. Найбільше їх цікавили книги про історію Майдану, АТО/ООС та визвольних змагань. Вони мали перелік заборонених до згадування імен: Бандера, Шухевич, Чорновіл, Мазепа, Петлюра та інші відомі українські діячі.


Наразі, під час повномасштабної російської агресії проти України, Міністерство культури та інформаційної політики України заявило: упродовж наступних років російська література буде вилучена з українських бібліотечних фондів. З публічних бібліотек мають вилучити книжки з пропагандистським змістом, серед них є і російська класика — Лермонтов, Достоєвський, Пушкін та інші.

За попередніми оцінками директорки Українського інституту книги Олександри Коваль, кількість вилучених примірників може сягати 100 мільйонів одиниць, — це половина усіх книг в бібліотеках. У наукових бібліотеках поки лишать примірники російською мовою, якщо у книжці немає ідеологічного контексту. З навчальної програми українських шкіл теж приберуть російську літературу. Про це йдеться у відповідному рішенні робочої групи МОН щодо оновлення програми для 9-11 класів.

Насамперед вилучатимуть:
  • книги антиукраїнського змісту з імперськими наративами;
  • літературу з пропагандою насильства;
  • книги з проросійською та шовіністичною політикою.

У Центральній бібліотеці Кривого Рогу редакції повідомили, що рекомендації щодо актуалізації бібліотечних фондів тільки вивчають. У бібліотеці Криворізького педагогічного університету процес розпочинатимуть у серпні. Ми продовжимо слідкувати за розвитком подій.

Література може впливати на читачів так, що вони навіть не усвідомлюють цього впливу, — розповіла "Першому Криворізькому" співзасновниця і головна редакторка "Видавництва старого лева" Мар'яна Савка. — Пушкін, Лермонтов, Достаовський — провідники ідей "русского мира", возвеличення імперської політики Росії. На жаль, велика увага вивченню російської літератури в українських школах і масове ввезення російських книжок в Україну стало фрагментом кремлівської пропаганди: так званий "захист" російськомовного населення і поціновувачів російської культури. Питання для пропагандистів: а що в Росії зробили для українців, які живуть на їхній території? Невже відкрили українські школи, вивчають твори українських класиків? Нехай краще українські школярі знайомляться з байкою у виконанні Сковороди, а не Крилова.


Цитати представників "великой русской культуры" про Україну й українців


Український громадський діяч Володимир Винниченко писав: «Російська демократія закінчується там, де починається українське питання». Так само "широка" російська душа з творів Достоєвського закінчується там, де з'являються "малоросы и хохлы".

Ми маємо розуміти, чому прийняли рішення позбавитись російської літератури у шкільних програмах та заборонити ввіз пропагандистської літератури на територію держави. Наведемо декілька цитат від російських письменників, твори яких десятиліттями вивчали у школах вже незалежної України.

1) Спогади про Достоєвського: "Нетерпимость в споре еще более выказалась у Достоевского, когда речь как-то нечаянно коснулась национальностей: он находит, что серб, малоросс и т. д., сочувствующий родному языку, родной литературе, положительно зловредный член общества, и тормозит работу всеобщего просвещения, всеобщей великорусской литературы, в которых все спасение, вся надежда. Он тормозит ход цивилизации, созданной одним великорусским народом, сумевшим создать величайшее из государств"

2)
Бродський. Поезія "На незалежність України" .
«…Скажем им, звонкой матерью паузы медля строго:
скатертью вам, хохлы, и рушником дорога!
Ступайте от нас в жупане, не говоря — в мундире,
по адресу на три буквы, на стороны все четыре

Пусть теперь в мазанке хором гансы
с ляхами ставят вас на четыре кости, поганцы.
Как в петлю лезть — так сообща, путь выбирая в чаще,
а курицу из борща грызть в одиночку слаще.

Прощевайте, хохлы, пожили вместе — хватит!
Плюнуть, что ли, в Днипро, может, он вспять покатит,
брезгуя гордо нами, как скорый, битком набитый
кожаными углами и вековой обидой
…"

3) Булгаков у п'єсі «Дні Трубіних» про українського гетьмана Скоропадського: «Я б вашего гетмана за устройство этой маленькой Украины повесил бы первым!.. Кто запретил формирование русской армии? Гетман. Кто терроризировал русское население этим гнусным языком, которого и на свете не существует? Гетман. Кто развел всю эту мразь с хвостами на головах? Гетман...».



Український ілюстратор Максим Паленко зробив постер, на якому російські митці зображені в образі військовополонени

4) В 1828 році Пушкін написав поему «Полтава», в якій возвеличував Петра І і паплюжив постать українського гетьмана Івана Мазепи.
«Без милой вольности и славы
Склоняли долго мы главы
Под покровительством Варшавы,
Под самовластием Москвы.
Но независимой державой
Украйне быть уже пора:
И знамя вольности кровавой
Я подымаю на Петра
».

або

«Кто устоит в неравном споре: // Кичливый лях, иль верный росс? // Славянские ль ручьи сольются в русском море? // Оно ль иссякнет? Вот вопрос».

5) Солженіцин був проти руйнування СРСР за національними ознаками і виступав проти незалежності України. Критикував українців за їхні підходи до оцінки Голодомору 1932-33 років, де він виступив проти терміну «геноцид українців», назвавши його породженням «злісно налаштованих проти «москалів».

Солженіцин підтримав «газові атаки» Кремля проти України і закликав не продавати українцям газ за пільговими цінами, бо «вони ж утискують російську мову... і Чорне море у нас забрали», та дозволяв собі й інші антиукраїнські випади.

«…А суть та, что хотя когда-то, в Киевский период, мы составляли единый народ, но с тех пор его разорвало, и веками шли врозь и вкось наши жизни, привычки, языки. Так называемое "воссоединение" было очень трудной, хотя может быть и искренней чьей-то попыткой вернуться к прежнему братству…" - "Архипелаг ГУЛАГ".


Список літератури "на літо": читай українське


"Геть від Москви! Дайош Європу!”, – писав український письменник Микола Хвильовий. Редакція "Першого Криворізького" підготувала невиликий перелік творів українських авторів, які закохують в укрліт.

  • "Україна в огні" Олександра Довженка
  • "Життя Марії", "Депеш Мод" Сергія Жадана
  • "Іловайськ" Євгена Положія
  • "Я - романтика" Миколи Хвильового
  • "Valse melancolique" Ольги Кобилянської
  • "Місто" Валеріана Підмогильного
  • "Амадока" "Перверзія" Юрія Андруховича
  • "Чорна пантера і білий ведмідь" Володимира Винниченка
  • "Місто, в якому не ходять гроші" Кузьми Скрябіна
  • "Тигролови" Івана Багряного

Редактор: Софія Скиба

Посилання скопійовано в буфер обміну