Бернська конвенція та Закон ЄС про відновлення природи: як Україні досягти амбітних екологічних цілей

Амбітний план Європейського Союзу щодо відновлення природних екосистем до 2050 року та реалістичність цього плану для України, країни-кандидатки на вступ у ЄС.

Про це журналістка «Першого Криворізького» поспілкувалась із Олексієм Василюком, головою правління, співзасновником UNCG, експертом із заповідної справи та охорони біорізноманіття.

Раніше редакція нашого сайту розповідала, що у 2023 році Рада ЄС схвалила Закон про відновлення природи. Згідно з документом, до 2030 року держави-члени мають відновити щонайменше 30% природних територій, до 2040 року — 60%, а до 2050 року — 90%.

«Ми живемо у 2024 році, коли не лише ухвалено європейський закон про відновлення природи, але й прийнято нові рішення Бернської конвенції. Згідно з Конституцією, міжнародні конвенції, які Україна ратифікувала, автоматично стають частиною нашого законодавства. Однак часто дотримання цих конвенцій в Україні не сприймається серйозно, і правових наслідків за їх порушення практично немає.

Для прикладу, Бернська конвенція визначила, що 30% територій країн ЄС мають бути природоохоронними. В Україні, як свідчить історія, природоохоронні заходи мають глибоке коріння. Наш перший об’єкт “Асканія-Нова”, заснований ще в 1898 році, є старшим за будь-який європейський заповідник. Проте за понад 130 років існування природоохоронної системи в Україні під охорону вдалося взяти лише 7% території країни. А зараз за шість років потрібно досягти 30% — тобто збільшити площу в п’ять разів. І це дійсно звучить як дуже амбітне завдання», — говорить Олексій Василюк.

Але, окрім повільного процесу збільшення територій природно-заповідного фонду, триває війна російської армії в Україні. Тільки з 24 лютого 2022 року частина територій природно-заповідного фонду України опинилась у зоні активних бойових дій або в окупації, лише деякі території були звільнені.

Станом на початок 2024 року 812 об’єктів досі перебувають в окупації та зоні бойових дій, їхня площа становить майже 1 мільйон гектарів. Це такі біосферні заповідники, як «Асканія-Нова», Чорноморський, Український степовий і Луганський природні заповідники й інші.

Читайте також інтерв’ю «Першого Криворізького» з директором заповідника «Асканія-Нова» Віктором Шаповаловим.

«Статистика — не лише цифри. Реальна ситуація така, що через війну тільки в межах Чорнобильського заповідника було знищено близько 24 000 гектарів лісів, що значно більше, ніж було створено природно-заповідного фонду у 2023 році. Дуже постраждали від пожеж та обстрілів нацпарки “Святі Гори”, “Білобережжя Святослава”, “Кам’янська Січ”, а від теракту на Каховській ГЕС — нацпарки “Нижньодніпровський” і “Великий Луг”. Їхній статус не змінився, але кількість недоторканої природи під охороною значно зменшилась»,— пояснює Олексій Василюк.

Навіщо Європі такий великий відсоток природних територій

Такі рішення Європейського Союзу були прийняті й через зміни клімату. І якщо залишити все, як є сьогодні, то це, на думку іноземних та українських науковців, може призвести до екстремальних кліматичних умов, таких як затоплення прибережних територій.

Наприклад, якщо підніметься рівень Чорного моря, під загрозою опиняться Херсонщина, Запорізька область, Південь Донеччини, північний Крим, значна частина яких, як Нідерланди, була створена на відвойованих у моря землях. Це призвело б до величезних потрясінь для Європи, оскільки прибережні зони завжди були густо заселеними.

«Кліматичні зміни та деградація екосистем не обіцяють нічого хорошого, і єдиний спосіб стабілізувати ситуацію — глобально збільшувати площі природоохоронних територій. Саме тому Європа вперше в історії пішла на такий непопулярний крок, ухваливши рішення створювати нові природоохоронні зони, навіть якщо для цього доведеться відмовитися від господарської діяльності. Це дійсно історичне рішення та найрадикальніший крок у сфері охорони природи.

Україна як країна — кандидат на вступ до ЄС також має врахувати ці зміни. Однак усупереч новим міжнародним стандартам ми поки що не побачили значного прискорення у створенні природоохоронних територій. Наприклад, більш активними у створенні природоохоронних зон залишаються традиційно Миколаївська, Київська, Тернопільська області», — говорить Олексій.

Зазначимо, що актуальних даних на 2024 рік поки немає, Олексій Василюк, експерт із заповідної справи та охорони біорізноманіття, пояснив, що Українська природоохоронна група подає запити до обласних державних адміністрацій у грудні та січні. Але редакція нашого сайту стежить за новинами, тому більше читайте в наступних матеріалах.

Яка ситуація з територіями природно-заповідного фонду в Кривому Розі та районі

Сьогодні в Кривому Розі налічується 14 об’єктів природно-заповідного фонду України. Їхня загальна площа — 374,45 гектара. Але останнє рішення про створення об’єкта було прийнято у 2010 році, тобто впродовж 14 років на Криворіжжі не створювали природних заповідників.



Зазначимо, що за показником площі природно-заповідного фонду Дніпропетровська область посідає 24 місце серед областей України, і цей показник є одним із найнижчих.

«На Дніпропетровщині ситуація зі створенням територій та об’єктів природно-заповідного фонду реально складна, тобто реалізувати проєкти, які запропонували науковці, майже нереально. У більшості випадків це зумовлено пасивністю відповідальних державних органів. Ми подаємо пропозиції й по Дніпропетровській області, однак вони, на жаль, не викликають належної реакції. Якщо на Миколаївщині у відповідь на наші ініціативи створюються нові об’єкти, то на Дніпропетровщині реакції немає. Хоча слід зауважити, що ситуація там не настільки критична, як, наприклад, на Харківщині або Хмельниччині», — пояснює Олексій Василюк.

Раніше редакція нашого сайту писала, що в Криворізькому районі біля села Новоселівка планували створити ландшафтні заказники «Балка Макушина» та «Балка Мала Свистунова», але рішенням сесії Новолатівської сільської ради від 12.07.2024 по всіх запропонованих заказниках були відмови.

«До цього рішення виконкому було погоджено створення заказників “Балка Макушина” та “Балка Мала Свистунова”, але потім це питання розглядалось земельною комісією сільради згідно з вимогами законодавства, у результаті рішення було змінено на негативне. На сесії начальник земельного відділу повідомив депутатам, що від департаменту екології надійшло звернення щодо погодження створення трьох “заповідників”, але це була вже перша помилкова інформація від чиновниці, оскільки пропонувалося створення власне заказників, які за статусом дуже відрізняються від заповідників. Також голова земельного відділу сказав депутатам, що в межах заказника не можна буде випасати худобу та косити. Тобто фактично на підставі неправильної інформації було прийняте рішення про відмову», — повідомили науковці Української природоохоронної групи.

Але екоексперти вже надіслали Новолатівській громаді листа з проханням зібрати депутатів знову та під’єднати онлайн представників Української природоохоронної групи для донесення правильної інформації щодо важливості створення заказників.

На це прохання екоексперти отримали позитивну відповідь від чиновників, тому найближчим часом очікується онлайн-зустріч із Новолатівською сільською радою.

Але якщо Новолатівська громада ще думає про створення заказників на території балок «Зелена», «Макушина» та «Мала Свистунова», то Криворізька міська рада, Карпівська сільська рада, Новопільська громада та Юр’ївська сільська рада просто відмовили у створенні ландшафтних заказників на територіях балки Зеленої, «Новопільського степу» та балки «Макітри-Лозувата».

«На практиці це створює серйозну проблему, адже між нинішніми 7% природоохоронних територій і необхідними 30% — величезний розрив. Отже, створення природоохоронних зон потребує суворих рішень від керівництва держави. Без чітких указівок “згори” це просто не станеться, оскільки органи влади часто уникають конфліктів із місцевими господарниками або лісниками, які мають власні інтереси», — пояснює Олексій Василюк.

Які рішення є сьогодні

Щоб допомогти державі збільшити кількість природоохоронних територій, науковці Української природоохоронної групи пропонують кілька шляхів, окрім найголовнішого — суворих рішень на державному рівні.

«Один зі шляхів — це створення великих природоохоронних зон на тимчасово окупованих територіях. Наприклад, Донецький кряж на Луганщині — це найбільша цілісна ділянка дикої природи в Україні після Карпат. Там також є цінні річкові долини, які переважно не мають охоронного статусу. У Херсонській області є унікальні природні комплекси, як-от Долина Курганів, що інколи тимчасово затоплюється морем, і це надає їй ще більшої природної цінності.

На окупованих територіях місцеві адміністрації, хоча й вимушено перемістилися, але продовжують працювати, створювати нові громади та приймати різні рішення. Вони мають повноваження створювати природоохоронні території, але чомусь на це не йдуть. Таке рішення можуть прийняти і обласні адміністрації, і президент України, але з якихось причин цей механізм не використовується», — говорить Олексій.

Також, за словами Олексія Василюка, значна частина лісів, боліт і степів країни належать Агентству лісових ресурсів, лісгоспам, які переважно виступають проти надання їм природоохоронного статусу. Але якщо вони переглянуть свої рішення на користь природи, то це теж допоможе країні збільшити відсоток природоохоронних територій.

«Ще однією важливою ініціативою може стати збереження природної території, яка звільнилася після знищення Каховського водосховища. Ця територія історично була природною зоною, і її штучне затоплення відбулося лише завдяки рішенню радянського керівництва. Я особисто підтримую ідею залишити її в природному стані. Ці кроки, якщо реалізувати їх у належний спосіб, можуть суттєво допомогти Україні наблизитись до європейських екологічних стандартів», — стверджує науковець.

У відеосюжеті нижче дивіться більше про важливість відновлення природних територій і ролі в цьому території колишнього Каховського водосховища.