Відсутність протесту не означає автоматичної згоди на секс - в силу вступили зміни до законодавства

11 січня 2019 року набули чинності зміни до Кримінального кодексу України щодо теми сексуального насилля та згоди на секс.

У Кримінальному кодексі нині встановлюється, що вчинення будь-яких дій сексуального характеру (вони можуть бути пов’язані як із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої/іншого чоловіка/жінки із використанням геніталій або будь-якого іншого предмета) без добровільної згоди потерпілої особи (це і є зґвалтування) каратиметься позбавленням волі на строк від 3 до 5 років. Раніше у цьому положенні визначалося, що зґвалтування - це статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Віднині термін "добровільна згода" пояснено у примітці до статті 152-ї Кримінального Кодексу. Добровільність - результат вільного волевиявлення особи з урахуванням усіх супутніх обставин.

Прокоментувати ці зміни редакції «Першого Криворізького» погодилась практикуюча психолог, аспірантка Донецького юридичного інституту Римма Юрченко.

Раніше погроза застосування фізичного насильства та сексуальне насильство, як єдине поняття, не знаходили свого закріплення в національному кримінальному законодавстві. Така законодавча недооцінка цього поняття призводила до певних проблем при систематизації злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством.

Адже сексуальне насильство слід розглядати не як ознаку певних злочинів проти статевої свободи та недоторканності, а як конкретний реальний феномен соціального життя суспільства.

Розглядаючи систему злочинів, що входять до інституту кримінального права - коло злочинів, які вчиняються шляхом сексуального насильства, дотепер в юридичній літературі чітко не визначалися.

У кримінально-правовій доктрині самостійно не виділяється така поширена форма насилля, як сексуальне насильство. Зокрема, зупинивши увагу на такому явищі, як сексуальне насильство - одним із кроків задоволення потреб суспільного життя стало закріплення поняття сексуального насильства в Законі України.

До змін у самому терміні „зґвалтування” закладено саме насильство - насамперед фізичне. Хоча про значну роль психічного насильства під час зґвалтування жертви сексуальних злочинів мовчать, як правило.

А у 90% випадків жертви не намагалися чинити реальний опір насильникам, оскільки під час зґвалтування, як правило, фізичне насильство поєднується з психічним - а це паралізує волю жертви.

Зауважимо, що зґвалтування завжди супроводжується насильством над особистістю і найчастіше має тяжкі наслідки для жертви.

Зокрема, психологічні наслідки зґвалтувань бувають набагато тяжчими, ніж сам злочин. Навіть деякі вбивства сприймаються «спокійніше», ніж зґвалтування, якщо мати на увазі не тільки тілесні і психічні травми для жертви, але й соціальні труднощі в шлюбі, родині, у стосунках із сусідами, в трудовому колективі, що може призвести до розірвання соціальних контактів, і навіть до самогубства жертви.

Практика психологічних досліджень, проведених із жертвами статевих злочинів, свідчить, що навіть через багато років жертви зґвалтування скаржилися на безсоння, головні болі, депресію.

У багатьох виникли сексуальні проблеми, а основна частина потерпілих намагалася тривалий час за будь-яких обставин не виходити з дому, зводячи до мінімуму спілкування зі знайомими і друзями.

Наслідки зґвалтування особливо виявляються в осіб, які стали жертвами в дитячі роки. Саме тому зґвалтування за ступенем суспільної небезпеки і тяжкості заподіюваних наслідків перевищує інші статеві злочини.

В контексті змін до законодавства безпосереднім об’єктом зґвалтування є статева свобода, а за відсутності статевої зрілості – статева недоторканність.

Пояснити це можна тим, що згвалтування зазіхає не тільки на здоров’я, тілесну недоторканність жінки/чоловіка, але й на її/його честь та гідність, тобто одночасно поєднує в собі риси і фізичного, і психічного насильства - примус до статевого акту, вчинення сексуальних дій проти волі партнера (наприклад, примус до орального або анального сексу).

Поняття примус дуже різне за ступенем застосування сили. Окрім фізичної сили злочинець може використовувати психологічне залякування, шантаж, може погрожувати, скажімо, фізичною розправою, звільненням з роботи або відмовою дати роботу.

Насильство може також відбуватися, коли людина, яку примушують до сексу, не може дати на це своєї згоди, наприклад, якщо вона знаходиться під дією наркотиків, алкоголю або психічно не здатна оцінити ситуацію.

Ще в 1838 році у вітчизняній юриспруденції подано таке визначення зґвалтування: «... будь-яке проти волі і згоди іншої половини вимушене злягання».

Узагальнюючи сказане вище щодо змін у законодавстві, зазначимо, що учасники статевого акту повинні погодитися на нього усно або чітко продемонструвати своє бажання в ньому брати участь.

При цьому пасивність не розглядатиметься як згода. Секс буде розглядатися як злочин, якщо він не був добровільним з боку обох партнерів, незалежно від того, чи застосовувалося насильство або погрози.

Тож надалі будь-який намір зловмисника/зловмисниці нанести шкоду жінці чи чоловіку, посягаючи на статеву свободу, буде прирівнюватись до зґвалтування.