«Не плач, котику. Ми пишаємось твоїм татом», - вчитель доньці полеглого криворізького воїна

У Криворізькій загальноосвітній школі № 1 встановили меморіальну дошку в пам'ять про загиблого бійця АТО Артема Щербину.

«Дуже важко, коли маленький Платоша каже: я за татом сумую...», - говорить мама полеглого бійця Ольга Володимирівна.

Сержант, командир відділення гранатометного розрахунку 25-ої окремої повітряно-десантної бригади Артем Щербина був людиною товариською, кажуть друзі родини.

Директорка КЗШ №1 Любов Тагієва під час промови звернулась до учнів: «Любов до Батьківщини, до друзів - все це було у Артема. Я мала нагоду його вчити. Його друзі зараз приїжджають до батьків. Але Артем до мами не приїжджає...».

Вчителька говорить, що у школі не чекали офіційного встановлення дошки. У шкільному музеї побуту відкрили куточок пам'яті про колишнього учня одразу після його загибелі під Авдіївкою. Тут фотографії Артема, його особова справа і додаток до диплому про загальну середню освіту.

«Поки буде існувати школа №1, ніколи в житті ми не забудемо нашого учня Артема Щербину», - запевнила присутніх на урочистій церемонії відкриття меморіальної дошки директор школи Любов Тагієва.

Артем Щербина народився 4 червня 1981 року у Кривому Розі. Мама чоловіка розповідає, що він завжди підтримував здоровий спосіб життя, любив займатись домогосподарством.

Після отримання загальної освіти і закінчення авіаколеджу, де свідомо не пішов «на воєнку», вступив у школу сержантів у Золочеві. Потім служив у Запоріжжі.

Артем був одним з учасників криворізького і київського Євромайдану. Долучався до громадського руху. Зокрема, співпрацював із культурно-громадським центром «Шелтер+». В пам'ять про себе залишив власноруч створений на подвір'ї організації пандус.

Майже 10 років чоловік працював у підрозділі Державного воєнізованого гірничорятувального загону Державної служби з надзвичайних ситуацій. Взвод безпосередньо обслуговує шахти «Фрунзе», «Родина» і «Октябрьську». Колеги по роботі кажуть, що Артем був надійним товаришем. Працював з повною віддачею завжди, попри ризик для життя.

Артем звільнився з лав рятувальників, аби вступати до лав Збройних Сил України. Це було 26-го листопада 2014-го року.

Дружина Артема, Тетяна, розповідає: «Це був їх перший і останній виїзд в АТО в Адіївку. Коли прийшла від нього смс: «Моліться за мене, я повернусь обов'язково», тоді я зрозуміла, що там дійсно страшно, щось відбувається... Я лише сподіваюсь, що смерть була раптова, що він не встиг зрозуміти, що він не виграв цю битву… тоді загинуло 12 хлопців».

Загинув Артем Щербина 22 січня 2015 року під час бойового виходу під Авдіївкою.

Артем Щербина вірив, що починати зміни в суспільстві треба з себе, власного, двору, власних дітей.

У Артема залишилось троє дітей, мама, дружина.

Редакція висловлює співчуття родині полеглого захисника. Вічна пам'ять...