«Ідеальність складається з дрібниць»: 35 ідей які можуть змінити Кривий Ріг

Ситуація майже в кожному українському місті складна: дороги погані, будівництво хаотичне, розуміння того, що потрібно зробити, а що навпаки, заборонити – немає. Навіть у разі документально прийнятого генерального плану, місто може розвиватися далеко не так, як могло б.

Вашій увазі демонструєтся список з 35 ідей, які стануть в нагоді будь-якому українському місту – до уваги брався найкращий досвід з реалізованих проектів – в Україні, Європі та США. Всі 50 ідей розподілені на три категорії складності: прості, середні та складні. Кожна з них потребує більшого часу/ресурсів/затрат на втілення. Проте, не так це вже й складно: єдине, що треба мати в будь-якому разі – це чітку волю та бажання працювати. Автори впевненні, що втілення хоча б однієї ідеї з цього списку здатне змінити життя українського міста на краще.

Недивлячись на те, що перелік вказаних ідей був складений ще в 2013 році, для нашого міста він є актуальним й до сьогодні.

1) Безкоштовна цифрова бібліотека. Коли ви востаннє були в бібліотеці і брали там паперову книгу? Отож-бо й воно. Радянський тип бібліотечної справи відходить в минуле, і вже навіть школярі і студенти – категорії населення, які мали б регулярно користуватись бібліотеками, не мають бажання туди йти. В цифрову епоху, коли в кожного вдома є принаймні один гаджет, нерозумно не використовувати цей потенціал. Для початку – у співпраці з компаніями, а далі вже можна буде подумати про щось більш сучасне.

2) Сервіс оренди велосипедів. Повертаючись до теми велоруху, неможливо популяризувати його, не давши людям спробувати. Поступово, але впевнено, точки, де можна взяти в оренду на годину, дві, або на цілий день велосипед, з’являються на території країн колишнього СРСР.

3) Прибрати зовнішню рекламу з історичного центру міста. Пройдіть центральними вулицями та площами свого міста, погляньте навколо та вгору – чи багато ви можете побачити? Чи видно, власне, саме місто? Ні, його не видно, адже прекрасні фасади сховані за убогою рекламою біл-бордів, якої останнім часом стало так багато, що мозок просто не звертає на неї уваги. Захисники рекламних щитів (а зазвичай це міська влада і рекламні агенції) скажуть: «Як, це неможливо, місто втратить прибутки!». Та досвід сучасних міст, який доказує, що знімати рекламні щити не тільки варто, а і корисно. У більшості міст, місця на щитах, що залишились, продаються за принципом аукціону і приносять не малий прибуток у казну міста.

4) Встановити правила оформлення вивісок магазинів. 20 різних шрифтів, 30 різних кольорів – і колись прекрасна вулиця перетворюється у середньостатистичний Шанхай. Вседозволеність та хаос у місцевому самоврядуванні, з одного боку, та повний несмак у власників магазинів, – з іншого, спричинили появу захаращених вивісками фасадів. Аби цього не трапилось, достатньо зробити лише 2 справи: прийняти на законодавчому рівні правила та вимоги щодо зовнішнього вигляду цих вивісок, та поступово демонтувати старі й страшні на нові.

5) Ліхтарі-вказівники. Ідей щодо оформлення вуличних вказівників є багато, і на вулицях українських міст ми можемо побачити як хороші, так і невдалі варіанти. В цьому випадку можно сміливо поділитись досвідом Ужгорода: там вуличні вказівники сумістили з ліхтарями, і цей симбіоз вийшов досить вдалим. Ліхтарі мали ще стати в мабутньому точками безкоштовного вайфаю в центрі, але на це вже, ймовірно, грошей не вистачило.

6) Публічний безкоштовний wi-fi. Коли турист приїжджає в Тбілісі, йому пропонується під'єднатися до безкоштовної wi-fi-мережі, що має назву «Tbilisi loves you». Як ви думаєте, наскільки великі шанси, що людині це сподобається і вона захоче повернутись сюди ще раз? Правильно – великі. Тому безкоштовний вай-фай на центральних вулицях та площах міста не така вже й безнадійна ідея.

7) Інтерактивні скульптури. Розглядати пам’ятники – це цікаво, особливо якщо вони мають сотні років. Але тепер ми можемо робити інтерактивні скульптури – які рухаються, перетворюються, і привертають увагу тисяч людей. Наприклад, як скульптура закоханих у Батумі, яка «сходиться» і «розходиться» кожні 15 хвилин.

8) Соціальні контейнери. На противагу сміттєвим бакам є доцільність встановити по місту кілька точок для збору вживаного одягу: адже часто, роблячи генеральне прибирання, ми вирішуємо позбутись десятків речей, які могли б ще стати в нагоді людям з поганим соціальним статусом.

9) Розмальовані стіни. Значна частина житлового фонду українських міст побудована за радянських часів, і зараз наші будинки – сірі, непривабливі та часом навіть моторошні. Виправити ситуацію легко: віддайте стіни будинків для розмальовування митцям, як це щороку роблять на фестивалі Республіка у Кам”янці-Подільському, і колись похмурий район отримає нове яскраве життя.

10) Стіна «Before I Die». Все почалося з китайської дівчини Кенді Чанг, яка встановила у своєму місті чорну стіну з трафаретними надписами «Before I Die, I want to…». Перехожим пропонувалось дописати власні мрії та бажання, які вони хочуть здійснити за життя. Ідея стала настільки популярною, що швидко поширилася світом: тепер такі стіни можна зустріти на фестивалях, на міських вулицях та святах. Чому б не дізнатись, про що мріють жителі українських міст?

11) Навігація для автобусів. Транспортна система повинна бути життєздатною не лише для жителів міста, а й для його гостей. Коли з-за рогу повертає невідомо який автобус з заляпаним номером та переліком маловідомих вулиць, набраних Capslock, це не сильно допоможе зорієнтуватися у виборі – сідати вам на нього чи ні.

12) Інтерактивні музеї. Час нудних виставок та споглядань глечиків минає: у світі активно застосовують нові технології для заохочення відвідувачів у музеях. Створіть цікавий ролик, поставте проектор, поставте екрани, запросіть відвідувачів взяти участь, долучитися до експозиції – але не змушуйте їх бути пасивними споглядачами – за таке ніхто не захоче платити гроші. Це стосується і всіх «славетних і стародавніх» замків на території України, які більше нагадують груду каменю.

13) Обмін людьми. Чи багато мешканці Львіва знають про Кривий Ріг? Якщо тверезо поглянути, то ми взагалі майже нічого не знаємо про тих, з ким живемо в одній країні. Але у всіх нас – спільні проблеми. Чому б не спробувати розвіяти стереотипи, обмінятись досвідом, проблемами та спільно розробити шляхи їх вирішення? Короткострокові обміни людей з метою покращення міст стали б чудовим зразком співпраці в Україні.

14) Облаштування пустирів. В кожному місті є незайняті ділянки, які роками приваблюють бродячих собак, людей, сміття, і фактично не несуть ніякої користі. Чому б не перетворити їх у щось більш цивілізоване? Пустирі, навіть ті, які вже перебувають у власності, можна використати з благородними намірами.

15) Створення велодоріжок та велопарковок. Для початку – хоча б в історичному центрі, а в перспективі – по всіх кварталах. Так, ми в курсі, що в нас ще навіть дороги для автомобілів не всюди є, не кажучи про велосипеди. Пересідання на велосипеди – загальноєвропейський тренд останніх років: це екологічно, це дешево і це корисно для здоров'я. Без відповідної інфраструктури ніхто не буде витягувати велосипед з комори, побоюючись, що його переїде автомобіль, а колесо застрягне у відкритому каналізаційному люку. І, до речі, для тих, хто каже, що велодоріжки – це неприбуткове і нікому не потрібне заняття, маємо залізний аргумент: доведено, що вони збільшують прибутковість закладів та вартість будинків, розташованих поблизу.

16) Система навігації по місту. Яким би крутим ваше місто не було, людині, яка потрапляє до нього вперше, досить важко зорієнтуватися з першого разу. Тим більше, якщо це міста середньовічного типу (тісний, заплутаний центр і великі околиці). Якщо ви хочете, аби гості вашого міста не заблукали, побачили всі цікаві місця та залишились задоволеними – створіть систему навігації. Хорошим досвідом є львівський та київський, де для туристів встановили численні борди з означенням ключових місць на карті міста та як до них дістатись.

17) Обмеження використання МАФів. Малі архітектурні форми, або, як їх ще називають, МАФи – це біда сучасної України. Якщо в 90-х всі торгували з одноденних палаток, то зараз для цього використовують пластикові або дерев’яні кіоски, зовнішній вигляд яких далеко не вписується у архітектурні ансамблі навколишніх вулиць. Для того, аби місто знову не перетворювалось у Шанхай, варто обмежити використання МАФів – для початку хоча б встановити для них крутий дизайн і дозволені місця.

18) Впорядкувати вуличні ринки. Як би вам не було шкода бабусь, але торгувати овочами, фруктами та молочними продуктами з землі – це неправильно. Закон повинен бути рівним для всіх – не можна дозволяти стихійним ринкам продукувати антисанітарію та безлад на тротуарах.

19) Нічні рейси громадського транспорту. У великих містах ця проблема не є настільки нагальною, проте в містах з чисельністю населення до 500 тисяч пізнього вечора або взагалі, вночі, досить важко зустріти автобус, який довезе вас додому. Якщо це питання є справді актуальним для вашого міста, то можливо варто запустити нічні рейси? Які, наприклад, будуть курсувати раз на годину за визначеним маршрутом?

20) Інвентаризація всього майна і земель. Здається, в жодному українському місті достеменно не знають, що, де, та в чиїй власності знаходиться. Земельні ділянки відчужуються по декілька разів, державно майно непомітно списується, а будинки державного значення належать невідомо кому. Лише наявність прозорої кадастрової системи, яка доступна для перегляду будь-кому, та інвентаризація всього, що є в місті, дозволить побачити, якими ресурсами воно володіє.

21) Сортування сміття. На даний момент від 5% до 7% території України становлять смітники. Для того, аби сміття не накопичувалось, а перероблювалось, для початку треба його посортувати. І бажано, аби це робили люди самостійно.

22) Безпечні дитячі майданчики. В десятках міст України досі функціонує старе залізяччя радянського зразка, яке іменується дитячими каруселями, і від несправності яких щороку страждають діти. Такі аварійні майданчики треба закрити, і натомість облаштувати нові. Нехай це відбувається у співпраці з відомими брендами та компаніями – краще такий піар, ніж людські жертви.

23) Прийняття генерального плану міста. Жодні реформи неможливі без чогось основного – дорожньої карти, інструкції, правил – які регулюватимуть все. Такою інструкцією для кожного міста має стати його генеральний план. Не сфальшований папірець з правками заради тимчасової вигоди місцевих олігархів, а справжній план дій на найближчі роки. Саме від нього потрібно буде відштовхуватись у всіх подальших реформах.

24) Камери відеоспостереження. Як запобігти злочинам? Як мінімум – попередити. Камери відеоспостереження допоможуть не лише зафіксувати можливі злочини, а й вберегти проблемні квартали: мало хто захоче робити погані речі під прицілом камер. Або навіть їх муляжів: цікаво було б провести експеримент з такими муляжами, запевнивши всіх, що це справжні камери і справжнє відеоспостереження.

25) Передати старі заводи і приміщення під коворкінги і креативні центри. В кожному українському місті, в якій області б воно не знаходилось, є кілька радянських будівель з вибитими вікнами, які вже роками стоять без діла. Зазвичай – це залишки старих підприємств або установ, які не пережили розпаду колись великої країни. Так чому б не використати ці будівлі на добру справу? Чимало молодих людей мають достатньо ідей щодо того, чим зайняти себе у житті. Але їм банально не вистачає місця для втілення цих ідей: стартапи, художники, дизайнери, та інші творчі і молоді люди банально не мають грошей, щоб сплачувати дорогу оренду і винаймати собі офіси. Для успіху цього проекту треба дві складові: воля міської влади, якій не шкода віддати щось, та інвестор, який приведе будівлю в нормальний стан. Рік-два, і колись страшна і покинута територія стане новим міським магнітом, куди буде тягнутися молодь та творча інтелігенція.

26) Окремі смуги руху для громадського транспорту. Потрібно зрозуміти ключову ідею: місто для людей, а не для автомобілів. Саме тому десятки пасажирів автобусів та іншого наземного громадського транспорту, не мають чекати в заторах стільки ж, як і власники джипів.

27) Туристичні інфоцентри. Для тих, кому карти міста з цікавинками буде мало, варто заглянути в спеціальні туристично-інформаційні центри, які можна знайти за великою літерою «і» в зеленому кружечку. Ініціатива створення таких центрів, які, між іншим, уже функціонують в багатьох містах України, повинна йти від місцевої влади. В такому центрі турист може отримати безкоштовну карту міста, дізнатися про можливості щодо поселення, придбати квитки на громадський транспорт, замовити екскурсії, тощо. Живе спілкування з навченими фахівцями (бажано – ще й тими, які володіють англійською) набагато приємніше, ніж хаотичне перепитування в перехожих, як знайти вокзал.

28) Сонячні панелі на даху зупинок. Зробити енергетично незалежні зупинки громадського транспорту, які б вночі не лякали б людей мороком, а навпаки, освітлювались – з цією задачею цілком справляються сонячні панелі, які можна помістити на даху зупинки.

29) Ліквідація центрального опалення на користь міні-котелень. Всім відомо, що центральні системи опалення в інших містах України знаходяться у не набагато кращому стані: тож перш ніж подібне повториться ще десь, чи не варто вжити попереджувальних заходів? Один з варіантів – перехід на індивідуальне опалення кварталів та будинків. Міні-котельня в кожному дворі – це індивідуальний підхід до регулювання температури в помешканнях багатоквартирних будинків.

30) Реконструкція вулиць для підвищення безпеки. Як виглядає ідеальна вулиця? Це не лише шматок асфальту, по якому може проїхати автомобіль, це і велодоріжка, тротуар, відокремлення, каналізайні системи, розмітка, острівці безпеки для пішоходів, доступність для людей з обмеженими можливостями.

31) Програма ліквідації старого житла. Так звані «хрущовки», які були зведені в 60-80х роках минулого століття в якості швидкого вирішення житлової проблеми післявоєнного часу, майже повністю вичерпали свій ресурс. І тим не менш, в них продовжують проживати 25% населення України. Рано чи пізно це питання постане ще серйозніше, тож варто починати його вирішувати вже зараз.

32) Ліквідація втрат тепла. Одного разу хтось здогадався взимку вдягнути тепловізори та поглянути на наші з вами вулиці. Результат був неймовірний: значна кількість тепла, яке покликане обігрівати будинки, просто втрачається по дорозі, прогріваючи асфальт та повітря. Одне з завдань модернізації комунальних служб – це ліквідація таких втрат.

33) Реконструкція систем водопостачання. Здається, ми не в пустелі живемо, але з водою у нас вкрай складно. Не всі міста здатні похвалитися цілодобовим водопостачанням, і це здебільшого залежить від наполегливості місцевих адміністрацій та комунальних служб. Зробити цілодобове водопостачання та налагодити фільтрацію стоків – це банальне, але досі актуальне для українських міст завдання.

34) Реставрація фасадів. Якщо ви не хочете, аби будинки в центрі міста впали перехожим на голову, а туристи досі мали що фотографувати – потрібно зайнятись збереженням історичних фасадів. Печальна ситуація: кафе на першому поверсі знайшло фінанси і бажання відреставрувати свій шматок фасаду, а решта будівлі скоро завалиться. Треба окреслити межі історичного центру, паспортизувати кожен фасад, і на основі роздільного фінансування (50% – влада, 50% – власник) відреставрувати їх.

35) Повністю пішохідні вулиці. Що за наглість – заборонити автомобілям в’їзд та перетворити вулицю на повністю пішохідну? Виявляється, у цьому є своя користь – це не лише ще один публічний простір, а й конкретна вигода для всього, що розташоване на цій вулиці. Пішохідні вулиці роблять місто привабливішим.