Из плена террористов освободили еще 20 бойцов. Есть и криворожане (СПИСОК)

11:47, 11 сентября 2014

А с в.ч 3011 когда освободят

19:21, 13 сентября 2014

О.Іванов. "Бійцям- ополченцям Криворізького 40-го батальону"

Під Іловайськом йшли в колоні,-
Бійці виходили з "котла".
Мій друг душив у собі стогін,-
Була скалічена рука.

Не тільки сонце лист сушило,
Робило "в гусінь" на очах.
Вогнем та порохом крутило,
Коли ніс друга на руках.

В полоні полумя та гарі,
Вдивлялись в очі смерті ми.
Просили Господа як знали,
Кінця проклятої війни.

З землею в місиво крові,
Тіла метал наші ховав.
Тоді ні я, не ти, не він,
Свій Гімн святково не співав.

Саур-Могила, Старобеш....
Де ми прорив тоді здійснили,
Не всі прорвали вражу бреш,
Живі пішли вперед щосили!

Нам "Правий сектор" допоміг
Комусь до дому повертатись.
Війна та ворог "Градом" зміг,
На полі бою побрататись.

"Град" бив прицільно, монотоно,
Горіли "Крази" із людьми.
Кричав москаль, що був в полоні,
Той, що прініс горе війни.

Він, як і ми, гукав матусю,
Яка чекала десь в Ростові.
І крик останій його змусив,
Призупинити вибух новий.

І ось,-ми мертві без гранат,
Усі разом,- в одній родині,
З Ростова, з Києва солдат,
Небесні нам пішли години.

Забрала нас туди війна,
Проти порядків бусурманських,
Хай пухом стане нам земля,
В полях донецьких на луганських!

І ми,зєднавшись із землею,
Душею з неба будем бачить,
Як Вілкул старий та малий,
У вишиванках конем скачуть!

У них другий сьогодні бій:
Корита треба розділяти!
Ті, що кидали нас в забій,
Ті, що вже Господом прокляті!

По підхатами знову йдуть,
Твій голос, брате, викупляти,
Наш Задорожній, Павлов-плут,
Які не йшли, як ми, в солдати!

І ти, прийнявши ковбасу,
Із рук мого убивці в жовтні,-
Немовби Смерть, свою косу,
Здіймеш на Прапор синьо-жовтий
12.09.14.