Як на Дніпропетровщині та загалом в Україні планують покращити якість води у річках

В екологічних проблем немає адміністративних меж, тому часто прифронтові українські регіони мають спільні виклики, спричинені війною. Дамба, підірвана в одному регіоні, може залишити без водопостачання кілька інших, а кліматичні зміни відчуваються за межами регіону, де вони сталися. Журналісти з Кривого Рогу, Харкова, Краматорська, та Херсона спільно розбиралися в тому, як війна впливає на екологію східних та південних регіонів України й що можна зробити, аби тому зарадити.


Для довкілля це неабияка шкода, на відновлення якої знадобляться десятиліття. Але сьогодні у регіонах та загалом в Україні розпочали роботу для покращення ситуації, тому про швидкість розвитку подій та думки з приводу цього експертів читайте у матеріалі нижче.

Нагадаємо, що в грудні 2023 року в Україні завершили роботу над 9 проєктами Планів управління річковими басейнами (далі — ПУРБ). У Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України пояснили, що в планах розписані заходи для досягнення «доброго» стану вод у дев’яти річках країни, на це планують витратити 336 мільярдів гривень з 2025 до 2030 років.Майже всі заходи – будівництво, реконструкція та модернізація очисних споруд та каналізаційних мереж.

За словами міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Руслана Стрільця, ПУРБ для всіх 9 річкових басейнів України повністю відповідають Водній рамковій директиві ЄС.

У чому проблема та чому в Україні говорять про відновлення річок

За даними Держекоінспекції України та Міндовкілля за майже два роки агресії Росія завдала збитків на суму понад 82,2 млрд гривень унаслідок техногенного забруднення, засмічення вод і самовільного користування водними ресурсами.


Екоексперт української громадянської мережі «Чисте повітря для України» Олексій Ангурець серед основних наслідків бойових дій, які спричиняють екологічну катастрофу для водних ресурсів України, виокремлює три ключових:

• порушення роботи очисних споруд, що очищають міські стічні води;
• порушення водозабезпечення населення та підприємств у великих містах;
• безпосереднє механічне та хімічне забруднення водойм і ґрунтових вод унаслідок бойових дій.

Відгукуються проблеми із забрудненням річок і для східних регіонів. Уночі 9 лютого 2024 року росіяни вдарили безпілотниками по нафтобазі в Немишлянському районі Харкова. Через вибух пальне розтеклося сусідніми вулицями, спалахнула пожежа, — розповідають журналісти «Накипіло». Згоріли 15 будинків, загинули семеро людей, серед них — троє дітей. Наступного дня, поки нафтобазу ще намагалися загасити, харків'яни забили на сполох: у річці Немишля побачили велику пляму нафтопродуктів. Наступними днями плівку з палива виявили в річках Уди, Лопань і Харків — тобто в усіх основних водних артеріях міста. За тиждень концентрація нафтопродуктів у ріках була перевищена у сім-вісім разів. У Немишлі показник норми був перевищений у 95 разів.

Унаслідок атаки з нафтобази витекло понад три тонни бензину та дизелю. Скільки з них опинилося у річках — невідомо. Заступник голови Харківської обласної військової адміністрації Євген Іванов заявив, що до джерел питної води нафтопродукти не потрапили. Він закликав не називати те, що відбулося, екологічною катастрофою.

«Поки що не будемо ніяких штампів ставити. Це надзвичайна ситуація, на котру обласна адміністрація разом із профільними службами, екоінспекцією, ДСНС реагує відповідно та невідкладно. Згодом, коли буде локалізація, матимемо всі аналізи, буде визначено статус. Поки це — надзвичайна ситуація», — говорить Іванов.

В ОВА оцінюють збитки від потрапляння палива до води у щонайменше 30 мільйонів гривень. На річках у місті й області встановили бонові загородження, щоби нафта не потрапила у Сіверський Донець, звідки регіон отримує питну воду. В річки висипали кілька тисяч літрів сорбенту для видалення нафтоплям.

«Витік нафтопродуктів — завжди проблема. Коли ще й із пожежею, відбувається не лише забруднення, а й термічний вплив. І вплинуло це не лише на водойму, куди зрештою потрапили нафтопродукти, але й на ґрунт, куди вони просочилися.

Вони забруднюють ґрунт, пригнічують зростання рослин, знищують біоту. Ґрунти, через які були протоки нафтопродуктів, мертві. Навіть якщо знімуть верхній шар, якщо місцеве населення чи ДСНС ліквідує зовнішні ознаки забруднення, у ґрунт все просочилося, знищило біоту. Тривалий час рослини будуть пригнічені», — пояснює завідувачка кафедри екологічного моніторингу Університета імені Каразіна Надія Максименко.

Нафтобазу на Харківщині після атаки «шахедів» гасили дві доби. Річки регіону рятують уже понад місяць. Уловлювачі не дають нафтопродуктам дійти до Сіверського Дінця, завдяки сорбентам прибирають залишки бензину та дизелю з Немишлі, Харкова, Лопані, Удів.

«Очищено ґрунт на п'яти вулицях і відновлено 6,5 тисячі квадратних метрів дорожнього покриття. Силами міськради триває очищення території 35 приватних домоволодінь. Планується заміна ґрунту», — зазначає очільник ОВА Олег Синєгубов.

Але нафтопродукти в річках — лише частина наслідків російської агресії в регіоні. Через постійні обстріли зруйнована гребля Оскільського водосховища, рівень води у водоймі впав до критичного. Навіть якщо греблю відбудувати, відновлення водосховища триватиме до п'яти років. Обстріли та бойові дії залишили по собі тисячі квадратних метрів відходів. Власне, із прісною водою у східних регіонах України зараз є чимало проблем, зокрема на Донеччині – через зруйновану на Осколі греблю. Детальніше у цій проблемі розбиралися наші колеги з видання «Новини Донбасу» й про результати їхнього дослідження дивіться у ролику:

Але забруднення водойм країни внаслідок дій ворога не є основною причиною катастрофи, тому що ще до повномасштабного вторгнення в «Дослідженні впливу зміни клімату на водні ресурси України» екоактивісти громадської організації «Екодія» зазначили, що водність річок у південних областях буде зменшуватися, а це може призвести до водного дефіциту. Нині ж забруднення води внаслідок бойових дій лише загострило проблему. Тому зараз як ніколи українцям необхідно ефективніше використовувати воду, а довгострокове планування водозабезпечення повинне враховувати як вплив військових дій на водні ресурси, так і ризики від зміни клімату.

У дослідженні екологів також ідеться про те, що найбільше споживають прісну воду й водночас є найбільш вразливими до зменшення її запасів південні та східні області України. А підтвердження цього факту відбулося відразу після теракту російської армії на Каховській ГЕС, коли почалися значні проблеми зі стабільним водопостачанням для 1 000 000 жителів Миколаєва та Кривого Рогу.


Відповідно до інформації Управління екології виконкому Криворізької міської ради моніторинг якості води в річці Інгулець і Карачунівському водосховищі проводять щомісяця. У пробах води з річки перевіряють рН, на вміст хлоридів, сульфатів, аміаку та нітриту, а ось проби води з Карачунівського водосховища моніторять на більш широкий перелік.



За даними Держекоінспекції України та Міндовкілля за майже два роки агресії Росія завдала збитків на суму понад 82,2 млрд гривень унаслідок техногенного забруднення, засмічення вод і самовільного користування водними ресурсами. Водночас, міністерство оцінює екологічні збитки природі саме Харківської області у 11,4 мільярда доларів. Більші збитки — лише в Донецькій і Луганській областях. завідувачка кафедри екологічного моніторингу Університета імені Каразіна Надія Максименко каже, що при оцінці шкоди екології часто розраховують, скільки врожаю втрачено на певних землях. Загальна сума екологічних збитків Херсонщини на 1 лютого 2024 року складає понад 3,4 мільярда гривень, – цитують Державну екологічну інспекцію Південного округу журналісти Медіаплатформи «Вгору». Частина цих злочинів проти довкілля очевидна, частина начебто передбачувана і зрозуміла. Втім є такі аспекти, в яких вирахувати шкоду довкіллю і довести її — вкрай важко. Хоча саме точні розрахунки шкоди потрібні для того, аби стягнути з агресора репарації, що, зокрема, могли би покрити витрати на відновлення українських річок та водної інфраструктури. Херсонські журналісти розбирають такі “білі плями” на прикладі птахів. Південь України завжди був найцікавішим з погляду орнітології, через нього пролягають два з трьох основних міграційних шляхів птахів, які йдуть через Україну. Також ключову роль для збереження популяції багатьох видів птахів відіграють Азовське та Чорноморське узбережжя. Одні з найбільш вразливих –водно-болотні угіддя, які захищені Рамсарською конвенцією, підписаною 1971 року, вони покликані зберігати ці оселища, як місця гніздування, міграцій та зимівель птахів. Важливість для пернатих всіх цих територій не обмежується кордонами України.

«Херсонщина, особливо південь області – це важлива «пташина» територія. – розповідає орнітолог Костянтин Редінов. – Там, в першу чергу для збереження птахів, і був створений Чорноморський біосферний заповідник, територія якого займає і частину Кінбурнського півострова. І більша частина заповідника зараз опинилася, фактично, на лінії фронту, як і Кінбурнська коса». І далі, які б пташині осередки не згадував фахівець – все або під окупацією, або в зоні бойових дій. Орнітолог розповідає: вплив воєнних дій на природу можна поділити на фактори безпосереднього впливу (пожежі, турбування (розлякування) птахів, загибель від стрільби, загибель від забруднення оперення паливно-мастильними матеріалами та інше) і фактори відкладеної дії (знищення оселищ, хронічне отруєння тощо), які взаємопов’язані та доповнюють одне одного. Кінбурнська коса дуже постраждала, в першу чергу, від вибухів і пожеж, викликаних воєнними діями. Горять ліси, гайки, соснові насадження.

«За всі роки, поки Кінбурнська коса була заповідною, ми запобігали пожежам. Але з обстрілами почалися і пожежі. Спочатку плавні загорілися, а потім ліси», – додає науковець.

Від початку війни до 6 жовтня 2023 року на території Кінбурнської коси лише в межах Миколаївської області зафіксовано 323 пожежі, які загалом уразили 7214 гектарів. Це десь 59% від загальної площі коси. Безпосередньо фактів загибелі птахів від пожеж та вибухів зафіксувати не вдалося через недоступність території.

Костянтин Редінов стверджує, попри необхідність розрахувати обсяги компенсацій / репарацій за завдану шкоду заповідним об'єктам, зібрати фактичні матеріали про вплив воєнних дій на птахів на окупованих територіях неможливо. Щоб підтвердити знищення птахів, потрібно задокументувати факти. А як задокументувати, наприклад, що птахи через турбування відмовились від гніздування та не вивели потомство?

«Як довести, що птахи загинули, бо поїли, наприклад, отруєної рибки? Вони померли, їх поїли шакали, чи вовки – і все, жодних доказів», — констатує науковець.

Найбільш реальним шляхом орнітолог вважає документування знищення оселищ, особливо на заповідних територіях. Він розповідає, що існують відповідні такси, за якими можна рахувати деякі (далеко не всі) екологічні збитки: «Якщо, наприклад, згоріли плавні, то є певна такса за гектар. Якщо, ліс згорів, потрібно виміряти діаметр кожного дерева, скласти акти та порахувати збиток. А якщо згоріли мільйони дерев, хто їх порахує, коли? А на птахах збитків не нарахуєш, бо нема в нас інструментів для цього». Тож, на думку пана Редінова, варто змінювати законодавство й оцінювати не кількість конкретних втрачених рослин чи тварин, а площі знищених біотопів – ділянок, населених певними угрупованнями організмів. Інакше як оцінити втрати заповідника, до якого немає доступу через окупацію або який перебуває на лінії фронту? Бажано, щоб сума компенсації була достатньою для відновлення зруйнованого біотопу. Така практика існує в екологічному законодавстві Європи.

Що планують зробити і вже роблять в Україні

У серпні 2023 року в Міндовкілля почали говорити про заміну проєкту «антиріка» на подачу води каналом Дніпро — Інгулець, а також про відновлення річки та постійний моніторинг якості води.

Ще в липні минулого року Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України почало будівництво водогонів до сіл і міст, які постраждали від підриву Каховської ГЕС. Це три гілки водогонів завдовжки майже 150 кілометрів, протяжністю труб у 300 кілометрів і водозабором із річок Дніпро та Інгулець. В Агентстві відновлення розповіли, що ланка «Інгулець — Південне» забезпечуватиме водою мешканців Кривого Рогу, а «Марганець — Нікополь — Покров» і «Хортиця (ДВС2) — Томаківка — Марганець» — жителів Криворізької, Нікопольської, Марганецької, Томаківської, Мар’янської та Покровської громад Дніпропетровської області.


Але якщо будівництво водогонів уже перебуває на завершальній стадії, то процес відновлення річок іще на початковому етапі. І важливо пам’ятати, що водні ресурси України й загалом світу — вичерпні. Тож ситуація досить невтішна, адже всі річки України потребують комплексного очищення та приведення їхнього екологічного стану до належного рівня.