Наближаємо перемогу вже 8 років: криворожанка, яка втратила на війні друга, допомагає переселенцям

Після того, як на війні гине хтось дуже близький, кожна смерть перестає бути чужою. Думку, яка близька багатьом з нас, озвучує Наталія Буковшина — криворожанка, фільтрувальниця на "Арселорі", пластунка, волонтерка і мати двох дітей. Війна почалась для Наталії у 2014 році.

Тоді загинув її друг сержант Віталій Матусевич. Наталія з друзями вибороли у міської влади право перейменувати "совкову" назву вулиці "XXII партз'їзду" на вулицю імені Віталія Матусевича, де він проживав.

Коли Наталія і Віталій були підлітками, вони разом відвідували парашутний гурток. Після школи Віталій відслужив в армії й влаштувався у цех блюмінгу № 2 на "Арселорі".

Коли почалось вторгнення у 2014 році, одним із перших у військкомат і на війну пішов мій друг Віталій Матусевич, — каже Наталія Буковшина. — Він був наймолодшим із нас у гуртку, але дуже активним. 25-та десантна бригада знаходилась на передовій постійно, бійці застали ще ті часи, коли українська армія не була достатньо забезпечена. Вони ще не отримували грошей. Єдиною їхньою мотивацією було захистити свою землю. На жаль, під Шахтарськом у 2014 році, в останню ніч липня, Віталій загинув.

Вночі 31 липня бойовики обстріляли з «Градів» позиції українських військ й одночасно із засідки провели атаку на колону БТРів десантників поблизу Шахтарська. Віталій Матусевич, командир бойової машини десанту, загинув під час виконання завдання.

У 2015 році набув чинності Закон про Декомунізацію (Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» – авт)». Тоді Наталія і друзі Віталія вирішили, що це і є їхній шанс — перейменувати вулицю, на якій жив сержант Матусевич, правомірно. Наталія координувала процес: збирали підписи, готували характеристики, проводили громадські слухання.Місцева влада, за спогадами Наталі, хотіла більш нейтральної назви. На громадських слуханнях пропонували перейменувати радянські назви вулиць іменами загиблих на неоголошеній війні з РФ героїв Криворіжжя: мали з'явитись вулиці Матусевича, Дощенка, Гайдука, Чумаченка

Вони не отримали цих назв, натомість у Кривому Розі з'явилась вулиця "Героїв АТО", — каже Наталія. — Я думаю, нам таким чином просто хотіли “закрити рота” цією назвою, і тоді ми звернулись до обладміністрації. І достукались: вдалося. Вулиця Віталія Матусевича — це єдина вулиця Кривого Рогу, названа на честь сержанта.

Наталія згадує: тоді добитись перейменування вулиці на честь воїна АТО було непросто. Міська влада демонструвала досить неоднозначні погляди. Нині Наталія впевнена: більшість тепер розуміє, хто є ворог. Тоді перейменування було боротьбою.

Війна почалась давно. Волонтерство

Загибель Віталія стала для Наталії відправною точкою. З того часу вона волонтерить безперестанку, показує свою громадську позицію. Втрата не зламала її й не змусила опустити руки, а підштовхнула до боротьби. У 2014 році Наталія з однодумцями стала волонтерити й допомагати Збройним Силам України.

24 лютого навіть для волонтерок і волонтерів перших років війни на Донбасі, світ розділився на "до" і "після".

Коли у перші тижні близько до Кривого Рогу стояли російські війська, я з дітьми виїжджала в Івано-Франківську область, — розповідає Наталія. — У травні ми повернулись, і я стала працювати в благодійному фонді "Карітас Кривий Ріг" менеджеркою з комунікацій. Роблю дописи в соцмережах, розповсюджую інформацію, налагоджую зв'язки з іншими організаціями. Цей фонд допомагає переселенцям і переселенкам з областей України, які під окупацією або де тривають активні бойові дії.

Благодійний фонд надав допомогу вже понад 5 тисячам внутрішньо переміщених осіб. У "Карітасі" переселенців і переселенок запрошують на благодійні обіди, пропонують роботу з психологом та аніматоркою, роздають продуктові й гігієнічні набори – індивідуальні чи сімейні.

Благодійний фонд працює на базі Церкви Святого Миколая української греко-католицької церкви, — говорить Наталія. — Допомогу, зрозуміло, тут надають людям будь-якого віросповідання. Отець Іван (директор "Карітас Кривий Ріг", коли приїхав у Кривий Ріг, долучився до скаутської організації "Пласт", туди наші діти й привели нас, батьків. І тепер у нас тут такі родинні й дружні зв'язки.

"Карітас Кривий Ріг" працює за адресою Івана Франка, 8. Якщо Ви переселенець чи переселенка і потребуєте допомоги (продуктові набори чи набори для немовлят і людей з інвалідністю), зателефонуйте за номером 098 892 0369.

Дуже боляче за дітей, але, мабуть, найбільше вражають літні люди, яким довелось покинути домівку, — ділиться Наталія. — У них вже усе було розплановане: ніби тобі старість, будинок, і тут це все зруйноване. А попереду — невизначеність. Мабуть, це найбільше їх лякає. Особливо, якщо це якісь гуртожитки без особистого простору, це страшно. А також мами з малими дітками, які народилися хтось тут, хтось там на межі, коли вони не знають, що чекає цю дитину, — чи вони встигнуть її виростити. Нині ми всі живемо одним днем.

Живі наші герої, доки ми їх пам'ятаємо

Наталія Буковшина ще й пластунка. Старша дитина Наталії пластує вже майже 5 років, вона долучила молодшу сестру і маму.

Нещодавно у нас була мандрівка, присвячена героям, які загинули на російсько-українській війні упродовж 8 років, розповідає Наталія. — Саме пластунам, яких чимало. Ці імена… Робимо все, щоб їх не забували наші діти. Живі наші герої, доки ми їх пам'ятаємо.

Після перемоги

Вже маю вишиванку, яку купила в Коломиї, обов'язково її одягну, — каже Наталія. — Мріємо з друзями про те, що підемо в гори, відпочинемо всі разом, бо зараз багато хто воює. Сподіваюсь, вони усі повернуться живими й неушкодженими, і будемо надалі планувати і щось змінювати. Роботи багато після перемоги, треба виховувати дітей, щоб вони розуміли, хто ворог, і як треба жити, щоб ворога на нашій землі не було.