Сім міфів та фактів про депресію та її лікування

Фото: Перший Криворізький

«Я сам впораюсь зі своєю депресією», «я багато працюю, тому в мене просто часу немає на ці депресії» та інші шкідливі міфи, які часто можна почути від знайомих або прочитати в соцмережі, редакція «Першого Криворізького» обговорила з лікаркою-невропатологом і лікаркою функціональної діагностики медичного центру «Первинка» Олесею Никоненко.

Факт 1. Депресія не стається від лінощів



Часто людина, яка страждає на депресію, може збоку видаватись лінивою, адже депресія характеризується знесиленням, підвищеною втомлюваністю навіть від простих дій, і на крайніх стадіях важкої депресії доходить до того, що людина вже не може самостійно поїсти, доглянути за собою. Якщо в людини діагностована депресія середньої тяжкості, вона також значно менше приділяє уваги роботі, зовнішньому вигляду, чистоті в будинку.

«Апатія, відчуття тривоги — це все заважає виконувати функції, які людина виконує зазвичай. У всьому світі рахується статистика втрати працездатності. У пацієнтів із депресією вона дуже велика. Тому до цього потрібно ставитися з розумінням — не депресія від лінощів, а так звані лінощі від депресії», — каже Олеся.

Лікарка зауважує: якщо людина дуже багато працює, це може стати стимулом для виникнення депресії. Завжди потрібно адекватно чергувати відпочинок і працю, інакше можна виснажитись, і тоді починаються подібні розлади.

Факт 2. За допомогою в лікуванні депресії необхідно звертатись усім



Часто від чоловіків можна почути думку, що вони самі з усім упораються, а по допомогу звертаються лише слабкодухі чоловіки.

Світова статистика вказує на те, що жінки страждають на депресію в сім разів частіше, ніж чоловіки. Але ця статистика рахується від звернень, тобто до фахівців звертається більше жінок, ніж чоловіків, які мають депресію.

«Самогубства, які є найдраматичнішим і крайнім проявом депресії, трапляються серед чоловіків набагато частіше, ніж серед жінок. Наприклад, у віці від 10 до 44 років серед чоловічого населення смертність від самогубств близько 3–4 на 100 тисяч населення, водночас у жінок це 1 смерть на 100 тисяч населення», — наводить світову статистику Олеся Никоненко.
Самогубство — на сьомому місці за розповсюдженістю серед причин смерті, говорить лікарка.

Чоловіки не звертаються по допомогу, тому що думають, що можуть справитися самі. Але статистика дає змогу чітко простежити, чим це закінчується.
«Є поняття лікарської таємниці, ніколи ніхто не дізнається, про що ви говорили в кабінеті з лікарем. І якщо ми не можемо подолати ці стереотипи в суспільстві, не обов’язково розповідати друзям, до якого лікаря ви звертаєтесь і від чого саме лікуєтесь», — закликає Олеся.
Лікарська таємниця забезпечує пацієнта відсутністю стигматизації, тобто ні в діагнозі, ні в лікарняному листі не буде видно, від чого саме лікується людина. Навіть є поняття «чутлива група захворювань», і не кожен лікар, який має доступ до системи eHealth, може побачити депресивний розлад як діагноз.

«На жаль, стигматизація є, і до психотерапевтів не звертаються. Потрібно себе пересилити і піти по допомогу», — каже лікарка.

Факт 3. Депресію треба лікувати, вона не зникне сама по собі



Депресія має дуже різну етіологію, тобто виникає з різних причин, і буває різного ступеня важкості. Легкі депресивні епізоди можуть дійсно минути самі, якщо пацієнт буде перебувати в ідеальних умовах, наприклад, на відпочинку.

«Таких ідеальних умов у повсякденному житті, особливо в нашій країні зараз, під час повномасштабного вторгнення, на жаль, досягти не вдасться нікому», — говорить Олеся.

Також людина не може самостійно визначити ступінь депресії.

Факт 4. Депресія — це не лише розлади в психологічній сфері



Насправді депресія має фізіологічне підґрунтя — недостатню кількість певних хімічних речовин у мозку. Грубо кажучи, мозок виробляє їх переважно в глибоку фазу сну. Аби виробити ці речовини, потрібно заснути, а щоб заснути, потрібні ці речовини. Тобто це таке замкнуте коло: ми не можемо заснути, бо нічим «загальмувати» мозок, і від цього не можемо виробити «гальмівні» речовини. Якщо усвідомити ці суто фізіологічні причини, можна зрозуміти, що самостійно вибратися з депресії майже неможливо.
Людина буде все глибше занурюватися в депресію.

«Іноді перебіг депресії буває з певними стрибками — покращеннями стану, але вони зазвичай короткотривалі. Тільки вам починає здаватися, що все стало краще, як знову якийсь малесенький чинник, якась побутова ситуація може загнати вас у глибший ступінь хвороби. Тому самостійно краще з цим не боротися», — підсумовує лікарка.

Факт 5. Антидепресанти не змінюють особистість і не викликають залежність



Пацієнт із депресією — це тривожна людина, з ним важче, ніж зі здоровою людиною. Людина з депресією має не тільки розлади психіки, а ще й розлади в хімічному обміні певних речовин мозку. Механізм роботи антидепресанту — це, грубо кажучи, відновлення рівня серотоніну, дофаміну, норадреналіну.

«Якщо дати людині таблетку серотоніну, то одразу стане добре, тоді пацієнт буде дійсно залежним і буде перебувати в стані зміненої свідомості. Не зміна особистості, а період зміненої свідомості, тому лікарі так не роблять. Ми даємо препарати, які блокують можливість мозку розщеплювати той серотонін, який він виробляє сам. Тобто “рідних” речовин у мозку пацієнта стає більше», — пояснює Олеся.

Стати залежним або мати змінений стан свідомості від накопичення власних речовин у мозку неможливо.

Факт 6. Медикаменти не єдиний спосіб вилікувати депресію



50% ефекту лікування дають антидепресанти і 50% — когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). КПТ є доказовим методом, і лікарі та пацієнти бачать позитивний результат.

«Найкращим лікуванням є комбінація антидепресантів та КПТ. Ми трошки допомагаємо вашому мозку медикаментозно і змінюємо погляди на життя, ваше ставлення, тренуємо вміння виходити зі стресових ситуацій», — каже фахівчиня.

За словами Олесі, зараз в Україні депресія є майже нормальною реакцією на ненормальні події навколо.

«Жити так довго в стані стресу та інформаційної інтоксикації важко. Раніше також були війни, але не було такого потоку інформації, не було такої кількості травмуючого відео», — каже лікарка.

Тому варто серйозно ставитись до свого стану і вдумливо обирати лікаря.

«Звісно, коли поруч із вами, наприклад, загинула людина, і ви підете до психотерапевта, а він вам скаже, що треба вчитись боротися зі стресом, порадить глибоко дихати, це не буде надто ефективним», — пояснює Олеся.

Тому в деяких випадках потрібно підтримати організм препаратами, але якщо депресія відбувається на фоні нормального, стабільного життя, то взагалі можна лише психотерапією виходити з неї.

Факт 7. Антидепресанти справляться з депресією поступово



Швидкого ефекту ніколи не буває, запевняє Олеся. Однозначно пацієнту достатньо швидко стає ліпше, не нормально, але ліпше.

«Середній час, коли ми бачимо перші ефекти від вживання антидепресанту, — два тижні. Ефект для пацієнта ми можемо оцінити десь через місяць прийому, а далі ми лише спостерігаємо, адже дуже повільно набираються концентрації необхідних гормонів у біологічних середовищах організму, і тому дуже повільно відбувається лікування», — пояснює невропатолог.
Тому зараз лікують пацієнтів до нормального стану, а потім із цього дня ще 12 місяців.

«Коли попив місяць ліки, все добре, кинув, то через місяць пацієнти приходять знову з тими самими симптомами», — каже лікарка.


Поради для лікування депресії

  • Коли ви приходите до лікаря, вам має бути комфортно, ви маєте довіряти цьому лікарю. Нормально, якщо ви зміните декількох лікарів і знайдете того, до кого довіра буде 100%.
  • Лікар для вас не є начальником, він має з вами домовитись на прийомі, що для вас прийнятно, що неприйнятно, проговорити всі побічні ефекти, які можуть бути від лікування.
  • Не варто сподіватись лише на таблетки. Комбінуйте медикаментозне лікування з психотерапією та заняттям спортом. Уже понад два роки підряд ми маємо постійно напружені м’язи, які не можуть розслабитися, високий рівень гормонів стресу в крові, нестабільний тиск. Тому спорт має бути обов’язковим. Мозку треба показати, що ми витрачаємо ці гормони, і він тоді починає їх виробляти набагато менше.

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

Фото: Владислав Нестеренко

Редактор: Софія Скиба