Обстріли, мороз й евакуація пішки: як жительки Донеччини знайшли прихисток у Кривому Розі

Мешканки Покровського району Донецької області евакуювалися зі свого рідного села Звірове, яке тривалий час перебуває у зоні бойових дій, та знайшли прихисток у Кривому Розі.

Світлана та Наталя розповіли журналістці «Першого Криворізького» – як жили під обстрілами, виходили пішки під дронами та як їх зустрів Кривий Ріг.

Життя під обстрілами

Свахи Світлана та Наталя до останнього залишалися вдома, попри постійні обстріли. За їхніми словами, умови життя ставали дедалі небезпечнішими — російські війська регулярно скидали боєприпаси, а будинки руйнувалися від ударів.

«Нікому не бажаємо побачити те, що ми пережили», — згадує Світлана.

Жінки жили у «времянці» біля свого будинку. Під час обстрілів були змушені вибігати та відкривати двері, аби не повибивало шибки та уламки скла не травмували їх.

29 січня 2025 року неподалік їхнього житла влучило у гараж:

«Якби потрапило в кухню у «времянці»— нас би вже не було».

Не маючи можливості зимувати в своїй господі, Наталя та Світлана пішли до сусідки та намагалися тимчасово облаштуватися. Ситуація ускладнювалася постійними обстрілами з обох боків:

«Через наше село стріляли в обидві сторони. Ми ховалися в погребі, але коли сильно гатять — не допоможе нічого».

Остаточне рішення покинути село жінки ухвалили, коли на цьому вже наполягали українські військові. Вони зверталися по евакуацію до підрозділу «Білі Ангели», проте через небезпеку ті не змогли оперативно приїхати. Тоді троє односельчанок вирішили рятуватися самостійно.

Евакуація із зони бойових дій

19 лютого 2025 року Світлана, яка має труднощі з пересуванням, разом зі свахою та сусідкою вирушили пішки у бік Дніпропетровської траси на виїзді із Покровська.

Сусідка дала їй коляску, за яку вона трималася дорогою та періодично відпочивала від руху.

«Дрони літали над нами. А ти йдеш та молишся», — каже жінка.

Діставшись виїзду з прифронтового міста, жінки не знали як покликати на допомогу – мали заряджений телефон, проте зв’язку не було.

Але саме тоді їм пощастило — поруч проїжджали рятувальники з Кривого Рогу. Побачивши жінок, вони одразу зупинилися й забрали їх.

Під час евакуації автомобіль переслідували ворожі дрони, однак водіям вдалося уникнути небезпеки.

За словами Наталі, рятувальник запропонував відвезти їх до Павлограду або Кривого Рогу:

«Він нам каже – у Кривому Розі є дуже гарний прихисток. А ми йому – Олеже, вези нас куди хочеш, аби подалі звідси. Ми йому цілували руки та міцно обіймали».

Прихисток та нове життя

У Кривому Розі жінки потрапили до прихистку тимчасового проживання, де отримали необхідну допомогу:

«Нам дали все — тепло, продукти, одяг, посуд. До нас ставилися та ставляться далі, як до рідних», — розповіла Наталя.

Переселенкам допомогли оформити документи, відновити соціальні виплати та знайти житло після 21 дня, коли можна безкоштовно жити у прихистку.

Нині жінки поступово облаштовують у Кривому Розі нове життя. Зустріли в місті багато земляків із Донеччини, які також були змушені покинути свої домівки через війну.

«У Кривому Розі нам зустрічаються лише хороші добрі люди. Усі допомагають, підтримують. Ми всім дуже вдячні», — підсумувала розповідь Наталя.