Вибухи, токсини та важкі метали: невидима війна проти ґрунтів України

Українське сільське господарство й досі залишається одним із провідних у світі, але масштаби втрат і ризиків щороку зростають. Орні землі в країні займають 53,9% території (32 мільйони гектарів), що, за оцінками Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO), робить Україну однією з найбільш розораних країн світу.

Про це повідомляють експерти Всесвітнього фонду природи WWF-Україна на офіційній сторінці.

Раніше редакція «Першого Криворізького» писала, що частину земель України після війни доведеться консервувати.

Зазначимо, що станом на 2024 рік в Україні приблизно п’ята частина (понад 20%) сільськогосподарських земель залишається під прямим впливом війни. Частина полів замінована, інші території заражені токсичними речовинами, а значні площі взагалі неможливо обробляти через постійні обстріли та присутність бойових підрозділів.

«Пошкоджені поля — це втрачені врожаї, робочі місця та прибутки. Це особливо критично для регіонів, де сільське господарство є основним видом діяльності населення. Обмеження доступу до земель затримує виробничі процеси. Додатково відновлення продуктивності ґрунтів, потенціалу екосистемних послуг агроландшафтів потребує значних вкладень в очищення та відновлення, що створює довгострокове економічне навантаження на підприємців, громади та державу», — пишуть експерти Всесвітнього фонду природи WWF-Україна.

Як війна впливає на ґрунти та які наслідки для біорізноманіття

Експерти Всесвітнього фонду природи WWF-Україна, Технічного університету Чалмерса та Київського національного університету імені Тараса Шевченка пояснюють, що через вибухи на полях утворюються воронки та нові морфологічні форми рельєфу. Це, своєю чергою, значно ускладнює роботу агротехніки та зменшує площу, придатну для вирощування культур.

«Ударна хвиля спричиняє ущільнення ґрунту, через що коренева система рослин втрачає доступ до повітря та води. Крім того, вибухи призводять до втрати верхнього родючого шару — його розвіювання або ерозії, що оголює малопродуктивні нижні горизонти ґрунтів», — коментує Ірина Проценко, кандидат сільськогосподарських наук, менеджерка проєктів WWF-Україна.

Боєприпаси містять вибухові речовини, зокрема тротил (TNT) і гексоген (RDX). Після вибуху вони не просто зникають — у ґрунті залишаються їхні продукти розпаду. Експерти Всесвітнього фонду природи WWF-Україна стверджують, що ці сполуки роками не розкладаються, накопичуються в орному шарі та порушують життєдіяльність рослин і ґрунтових організмів, поступово знижуючи природну родючість території.

Осколки боєприпасів додатково насичують ґрунт важкими металами — свинцем, міддю, цинком, формуючи довготривалий ризик для здоров’я людей і тварин.


За словами Тараса Ямелинця, керівника напряму «Рідкісні види» WWF-Україна та професора кафедри ґрунтознавства ЛНУ імені Івана Франка, у момент вибуху температура в ґрунті зростає до екстремальних показників. Це призводить до миттєвого згорання ключових поживних елементів:

• зникає гумус — головне джерело родючості та вологи;

• до 90% доступних азотних сполук випаровуються;

• сірка переходить у газоподібні форми;

• фосфор частково вигорає або перетворюється на важкодоступні мінерали;

• калій і мікроелементи (мідь, цинк, бор, марганець) зв’язуються в нерозчинні сполуки.

«Це фактично перетворює родючий шар на збіднений, “мертвий” субстрат, відновлення якого може тривати десятки років», — пишуть експерти Всесвітнього фонду природи WWF-Україна.

Які є рішення для відновлення українських земель

Відновлення земель, які постраждали внаслідок війни, — одне з ключових завдань, без яких неможливо уявити відновлення українського агросектора.

Євгенія Волчко, керівниця проєкту RECOVER та PhD Технологічного університету Чалмерса, підкреслює, що процес реабілітації ґрунтів потребує системного підходу та залучення багатьох сторін. Для цього необхідні:

• професійне розмінування територій, яке виконують сапери;

• наукові дослідження, що визначають рівень забруднення та типи токсикантів;

• участь фермерів і громад, які найкраще знають специфіку своїх земель;

• державні програми підтримки та чіткі регуляторні інструменти;

• міжнародна допомога — фінансова, технічна, технологічна — для впровадження сучасних методів очищення та довготривалого моніторингу ґрунтів.