Мені говорили, що афроамериканцям не можна виходити на вулицю, — історія футболіста, який став волонтером

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну іноземці, які жили в нашій країні, почали повертатися на рідну землю, емігрувати в інші країни, аби допомагати звідти українцям.

Серед них - француз Жуніор Ессомба. Кілька років 24-річний хлопець жив у Кривому Розі, і грав у футбольному клубі “Кривбас”. Зараз він у вільний час волонтерить у Парижі, допомагає влаштуватися вимушеним переселенцям, які також виїхали за кордон через війну в Україні.

Редакція 1kr.ua поспілкувалася з Жуніором і дізналася, що йому говорили про українців до його переїзду в Україну і чи підтвердилася думка. Також він розповів про волонтерську діяльність та про труднощі, які виникають в українців за кордоном.

5,5 мільйона українців виїхали за кордон від початку російсько-української повномасштабної війни. Понад один мільйон українців вже повернулися з-за кордону на Батьківщину. Статистичні дані оприлюднило Управління Верховного комісара ООН у справах біженців.

Орендував авто, щоб забрати брата і поїхати до Франції

22 лютого 2022 року Жуніор тренувався у криворізькому спортзалі, займався своїми справами, як кажуть,жив спокійним звичайним життям. 23 лютого він поїхав до Київського футбольного клубу “Макарів”, там він продовжував кар’єру футболіста.Вже 24 лютого Жуніор почув гучні вибухи і з новин, дізнався, що Росія напала на Україну.

З самого ранку 24 лютого мені зателефонував двоюрідний брат, який тоді був у Кривому Розі, він навчається у Криворізькому національному університеті. Пригадую, як він питає: «Ти чув, що Росія почала війну? Думаю, та звісно ж чув, я в центрі Києва і тут теж вибухи.

Футболіст розповідає, як тільки дізнався, що Київ хочуть захопити, взяв в оренду авто, поїхав у Кривий Ріг по брата, а звідти на його авто чоловіки з друзями поїхали невеликою колоною у напрямку Львова.

Щойно ми виїхали з Кривого Рогу у напрямку Кропивницького, там ми пройшли близько 7 пунктів контролю. В нас перевіряли документи, дивилися паспорти, як побачили, що не українські, то зразу сказали, що можемо їхати, — розповідає француз Жуніор.

Дорогою з Кропивницького до Вінниці ми пройшли десь 15 блок-постів. Далі мали їхати у Тернопіль через Умань. Але військові попередили, що Умань почали “бомбити” та запевнили, що не треба їхати тією дорогою.З Тернополя ми поїхали до Львова і далі, далі, далі

Загалом дорога від Кривого Рогу до Парижа Франції зайняла 80 годин.

Як корінний француз вирішив допомагати українцям у Франції

Коли Жуніор перетнув кордон, побачив у польській Варшаві волонтерів, які допомагають українцям.

Через деякий час він придбав квиток з Варшави до Берліну. І на вокзалі до Жуніора почали звертатися за допомогою.

Вже в Берліні до мене почали підходити дівчата та хлопці, які чули, що я говорив російською. Просили допомогти придбати квитки. Я зрозумів, що в Берліні ніхто з волонтерів не говорив російською та українською мовами, бо всі вони німці — говорять німецькою, хтось знає англійську чи іспанську. Я зрадів, що ще там зміг допомогти, - розповідає Жуніор.

По приїзду у Францію людям надають житло, годують, допомагають з речами першої необхідності, а також одягом, дітей забезпечують іграшками. Якщо ви приїхали один/одна вас можуть поселити у готелі, щоб ви почували себе комфортно, якщо приїхали сім’єю вам нададуть номер в готелі або квартиру. За транспорт перший час теж не треба платити. Це те, що бачив волонтер Жуніор.

Також громадяни та громадянки України у Франції можуть отримати фінансову допомогу у вигляді 400 євро кожного місяця. Про це дізнався Жуніор Ессомба.

Жуніор пригадує, як сам вперше збирався в Україну, то не знав навіть, як українською чи російською сказати “привіт”. Тому, він добре розуміє людей, які через мовний бар’єр відчувають себе не комфортно.

Перший раз, коли тільки я приїхав до аеропорту в Україну, мені сказали, що я “добрий”. Це перше слово, яке я почув і вивчив, — розповідає з посмішкою футболіст.

З Берліна до Парижу Жуніор поїхав потягом за безкоштовним квитком, які виділяли для біженців.

У Франції я побачив дуже багато українців. Наші волонтери знають французьку і англійську. А ось російської, а тим паче української вони взагалі не розуміють. Так само українці, не розуміють французів. Я тоді відразу зрозумів, що мені треба щось робити, — говорить француз Жуніор Ессомба.

Найважче у волонтерській справі це — комунікація. Через мовний бар’єр багато виникає непорозумінь, 90% відсотків волонтерів не розуміють українців, в цьому проблема, - підкреслив француз.

У Франції переселенців приймають волонтери з Товариства Червоного Хреста. Команда волонтерів та співробітники товариства України.

Вже наступного дня чоловік допоміг другу з України з сім’єю поселитися в готелі. Говоривши, в коридорі по телефону, до мене підійшла жінка, яка працює в національному Товаристві Червоного Хреста. Вона почула, що я говорю російською і почала до мене говорити. Поцікавилась, чи говорю російською, я відповів ствердно і почув у відповідь: “Класно, ти нам дуже будеш потрібен”. Це була адміністраторка Червоного Хреста.

За останніми даними, на території Франції офіційно пройшли реєстрацію близько 20 тисяч біженців з України.

Як спілкуватися, якщо ніхто нікого не розуміє? Як? Ніхто не говорить на французькій мові та і у Франції мало хто знає англійську. А українці, говорять рідною мовою або російською.Відтоді я почав допомагати перекладати українцям. Я їздив з жінкою у лікарню, яка потребувала допомоги, там перекладав. Працював цілий день.

Згодом я написав офіційну заяву про бажання волонтерити у Товаристві Червоного Хреста. Саме у Парижі. Мені відповіли не зразу, треба було чекати декілька днів відповідь.

Ми домовилися, як тільки в мене є вільний час, приїду і буду допомагати, так і понині волонтерю, — говорить Жуніор Ессомба.

Протягом фактично двох місяців Жуніор працював волонтером у вільний час, та був завжди на зв'язку з адміністрацією. Його номер телефону передавали українцям, які приїздили до Парижу і могли всі деталі уточнити саме у нього. Ще чоловік говорить, допомагав і у префектурі (місце, де оформляють документи у Франції).

До Парижу приїжджають люди з Кривого Рогу, Києва, Харкова, Одеси, Вінниці. Українців у Франції добре зустрічають і з усім намагаються допомогти, роблять так, аби українці почували себе комфортно, — каже француз.

В кінці березня міністр внутрішніх справ Франції Жеральд Дарманен зазначив, що Франція зможе прийняти 100 тисяч переселенців з України, а “можливо і більше”. Про це повідомило французьке інформаційне агентство “LeParisien”.

Мені казали, мовляв, афроамериканці не можуть виходити на вулицю

Жуніор пригадує, що ще десять років тому йому розповідали доволі часто, що в Україні процвітає расизм. Навіть говорили, що афроамериканці не можуть виходити на вулицю. Та навіть коли Жуніор переїхав до України і побачив, що ситуація в країні цілком адекватна, його все ще питали - Що ти там робиш? - Як ти там живеш?

Коли я приїхав в Україну у вересні 2013 року, не побачив я у вас українців, про яких мені весь час розповідали вдома. Я жив в різних містах України. У Донецьку у 2013 році, потім Росія почала вроваджувати окупаційний режим і мені довелось виїхати. Жив ще в Одесі, Тернополі, Києві, Кривому Розі. Коли я побачив сам на власні очі ставлення до іноземців, то всім відповідав, що в Україні все добре, немає расизму.

Зараз Жуніор, говорить, що якщо б він знав, що у Кривому Розі буде більш-менш спокійно, то залишився би тут. Бо всі речі і навіть деякі документи у Кривому Розі.

Коли я поїхав 23 лютого з Кривого Рогу до Києва я навіть не думав, що на наступний день треба буде виїжджати з України так швидко, я планував повернутися, — розповідає француз.

Жуніор за фахом програміст, він впевнено говорить, що планує повертатися у Кривий Ріг і закінчити магістратуру у місцевому університеті.

Якщо сьогодні закінчиться війна, то завтра я вже буду у Кривому Розі, - говорить Жуніор.

Чоловік зізнається: “Я люблю Україну, помітив, що більшість іноземців, які жили в Україні, хочуть зараз скоріше повернутися. Україна - це місце для життя, там дружелюбні люди, там інший менталітет і там люди вміють розважатися”.

Якщо ви іноземець допомагаєте українцям за кордоном, і бажаєте розказати про свою історію - пишіть на пошту [email protected]