Емоції людей та зневага до професії: головні виклики року в роботі лікарки в Кривому Розі

Криворізькі медичні працівники та працівниці із початком пандемії через коронавірус вимушено працювали понаднормово. Це позначилось у тому числі і на психологічному здоров'ї.

Як у екстреному режимі не загубити себе і допомогти тим, хто цього потребує? Таке питання постало перед Оксаною Шапкаріною, директоркою медичного центру «Первинка» у Кривому Розі.

Оксана починала кар'єру із посади медичної сестри, а сімейною лікаркою криворожанка працює із 2005 року, загальний стаж її роботи майже 20 років. Ми поговорили із медпрацівницею про те, що демотивує і що надихає і нинішній роботі меддиректорки медцентру.

Адаптація на роботі

Минулого року Оксана особисто зіштовхнулася з розповсюдженою проблемою багатьох лікарок і лікарів — вигоранням. На той момент, липень 2021-го, вона вже 10 років працювала заступницею головного лікаря у комунальному підприємстві, але саме цей рік став точкою неповернення.

«Від запитання “як справи” я починала плакати, — зізнається пані Шапкаріна. — Так я зрозуміла, що вигоріла. Далі думала, аналізувала, шукала в собі сили продовжувати, і визріло рішення змінити місце роботи. Це було непросто, але чим далі я рухаюсь, тим комфортніше почуваюсь. Я хотіла отримувати новий досвід, особистісний та професійний розвиток — і зараз я це отримую».

Лікарка ділиться ключовими порадами, як швидше адаптуватися на новій роботі: відпочатку налагоджувати спілкування з колегами, будувати довготривалі комфортні взаємини, давати змістовний зворотний зв’язок колегам, не замовчувати проблеми чи незручні ситуації, а також не забувати дякувати.

Боротьба з вигоранням

Професійне вигорання особливо сильно зачіпає тих, хто співпрацює з іншими людьми та має тісний контакт із їхніми емоціями. Лікарі й лікарки регулярно стикаються з вихором людських почуттів. Їхня робота і так напружена, а в часи пандемії на них лягає ще більше стресів.

Оксана запобігає вигоранню зокрема завдяки методам, про які дізналася з вебінарів проєкту «Твій сімейний лікар». Посиланнями на вебінари вона також охоче ділиться з колегами.

«Варто спостерігати за собою, уважно ставитися до власних відчуттів. Якщо є роздратування від роботи, від людей, якщо відчувається виснаження, треба поставити собі запитання: як це почалося та що саме виснажує? Виходячи з цього, можна зрозуміти, які заходи вжити та як про себе подбати»,— говорить лікарка.

Також пані Шапкаріна радить не боятися говорити з колегами та керівництвом про свій стан, а також звертатись по допомогу до близьких: «Треба шукати конструктивні виходи з ситуації. Проговорювати, а не просто приходити додому й нервувати, кричати».

Робота з людськими емоціями

Для Оксани та її команди другий рік пандемії видався чи не складнішим за перший, адже друга хвиля COVID-19 виявилась інтенсивнішою. До того ж доводилось постійно справлятися з емоційними станами клієнтів і клієнток.

«Люди часто не фільтрують своє інфополе та споживають інформацію, яка нагнітає негатив і паніку, — розповідає лікарка. — У разі захворювання на ковід, вони в паніці телефонують і питають куди бігти, де робити КТ. Я маю заспокоїти їх, пояснити, що передусім допоможе не медикаментозне лікування, а спокій, тож варто приділити увагу позитивним емоціям — не дивитись новини, а увімкнути хороший фільм або зайнятися тим, що приносить задоволення».

При цьому пані Шапкаріна говорить з клієнтами й клієнтками, хворими на ковід, про моніторинг стану з використанням сучасних приладів, а також просить щоденно писати їй у вайбер про своє самопочуття: «Постійний зв’язок допомагає людині зберігати спокій, дозволяє відчути, що вона не сама зі своїми проблемами, що вона під дбайливим наглядом».

Проблеми в ставленні до професії

Персонал медзакладу «Первинка» старається формувати комфортні умови та будувати довірливі взаємини з клієнтами й клієнтками, щоб якомога краще допомогти та задовольнити їхні запити. Однак Оксану та її колег часто засмучує поведінка людей:

«У соцмережах зустрічаєш коментарі, що не треба записуватися на прийом, достатньо просто прийти в живу чергу. Або що лікар принесе сертифікат про вакцинацію додому. Це настільки принизливе ставлення до професії… Хочеться поваги до лікарської праці».

Лікарка каже, що зневажливе ставлення зустрічається і з боку вузьких спеціалістів і спеціалісток: «Часто у них відсутнє розуміння, що ми не просто писарі, у нас є свої повноваження. Ми говоримо з ними, намагаємось домовлятися, але це не завжди спрацьовує».

Здоров’я — відповідальність самої людини

На думку Оксани, ставлення до лікарів і лікарок можуть покращити інформаційні кампанії національного рівня — короткі зрозумілі повідомлення для суспільства щодо поваги, турботи про власне здоров’я, адекватних поглядів на медичну допомогу.

«І від держави, і від людей хочеться підтримки, а також розуміння спільної відповідальності, — каже вона. — У нас в країні так повелося, що якщо з клієнтом чи клієнткою щось трапляється, то зазвичай звинувачують медиків. Попри те, що ми могли говорити про вакцинацію від певної хвороби, на зборах зазвичай кажуть, що, значить, недостатньо говорили, погані слова добирали. Вся провина на тобі, це демотивує.

Люди можуть жити як заманеться, вживати алкоголь без міри, палити, їсти все підряд, а ми зобов’язані обстежувати, лікувати, повертати здоров’я. Зміна сприйняття цих процесів у суспільстві дуже важлива. Надихає, що в Україні ситуація потроху змінюється на краще».

У «Первинці» лікарі й лікарки проводять регулярні бесіди з людьми, говорять про вакцинацію, важливість фізичної активності, небезпеку куріння та інших шкідливих звичок. А надалі планують робити відеолекції для своїх клієнтів і клієнток, щоб комунікувати навіть дистанційно.


Дбати про своє здоров’я — відповідальність кожної людини. Бережіть себе та ставтеся до своїх лікарів і лікарок з повагою й розумінням, адже вони на це заслуговують.

Матеріал опубліковано у співпраці з проєктом "Твій сімейний лікар".