Як криворіжці допомагають поліції шукати зниклих безвісти дітей

За шість місяців 2021 року у Кривому Розі більше 200 разів зверталися до поліції родини, у яких зникла безвісти неповнолітня дитина. До пошуку долучаються звичайні містяни, які чотири роки тому об’єдналися у волонтерську групу «Пошук-КР». Вони допомогли знайти щонайменше тридцятьох дітей, допомагають шукати і дорослих.

«Були випадки, коли ми раніше, ніж поліція знаходили зниклих. Потім передавали їм координати або приблизне місцезнаходження зниклого.

Поліція, як правило, день-два шукає самостійно. А коли немає людини третю добу, то підключають нас»,— говорить Андрій Мізан, волонтер «Пошук-КР».

За першу половину 2021 року у Кривому Розі знайшли й повернули додому всіх зниклих дітей. Оксана Лєсонєн, інспекторка з комунікації Криворізького районного управління поліції, вважає, що батьки повинні звернутися по допомогу у поліцію, коли неповнолітні затримуються, гуляють та не попереджають про це батьків.

Кривий Ріг вважають найдовшим містом у Європі, саме тому правоохоронці радо залучають до пошуку волонтерів, які допомогають охопити більшу територію міста.


Юлія Цуркаленко, начальниця відділу зв'язків із громадськістю Полку патрульної поліції Кривого Рогу, дає поради батькам на випадок зникнення дитини:

• терміново зателефонувати на лінію «102» та розповісти про зникнення дитини правоохоронцям;
• розповісти, у що була одягнена дитина, які речі були із собою, де її останній раз бачили;
• повідомити можливі місця, де може бути зникла людина;
• надати правоохоронцям фото зниклої.

Після звернення до поліції рідних зниклої людини, поліцейські відразу починають пошук. А коли до правоохоронців звертаються з заявою про зникнення дитини, поліція негайно вносить відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань України за статтею 115 Кримінального кодексу України з позначкою «безвісти зникла». Розслідування ймовірних злочинів проти дитини в Україні вважаються пріоритетом.

Правоохоронці радять батькам не боятися звертатися до поліції, коли дитина не виходить на зв'язок кілька годин, а за попередньою домовленістю мала б. Дійсно бувають випадки, коли школярі забувають попередити, що затримуються у школі, гуртку, подруги або друга вдома. Але бабуся-дідусям та мамам-татам потрібно пам’ятати, що для пришвидшення пошуку можна залучити поліцейських. Це не соромно і за це нічого не буде, навіть якщо дійсно підтвердиться, що ваша дитина просто вчасно не зарядила телефон чи вийшла не на тій зупинці громадського транспорту.

Максим Трач, мешканець мікрорайону Карачуни, підприємець та волонтер «Пошук-КР», згадує як взимку більше 500 мешканців міста об'єднали пошуки двох дівчат підліткового віку, які зникли після занять з танців.

«Інформація про те, що подружок моєї дитини шукають батьки з’явилась у батьківському чаті у меседжері.

Спочатку у нас із батьками з’явилося декілька версій, куди вони могли піти. Ми поступово перевірили їх. Тоді працювали паралельно з поліцією, щоб не втрачати ні хвилини дорогоцінного часу», — говорить Максим Трач.


Активізувати людей для пошуку дівчат допоміг звичайний пост у групах фейсбук «Рідний край Карачуни» та «Пошук-КР». Через годину біля палацу культури зібралися більше 200 людей, які були готові прочісувати вулиці району та міста. Також до пошуку приєдналися і мешканці інших районів Кривого Рогу. Дівчат знайшли у середмісті — це 10 кілометрів від палацу культури, де їх бачили востаннє на заннятях із танців.

«Дуже оперативно знайшли дівчат. Саме завдяки публікації у фейсбук у поліцію зателефонував чоловік, який побачив дівчаток у супермаркеті на 95 кварталі. Вони просто гуляли та забули сказати про це батькам. Добре, що ця історія пошуку закінчилася хеппі-ендом», — розповідає Максим Трач.

Зазначимо, що волонтери «Пошук-КР» принципово не допомагають у пошуках зниклих, рідні яких не звернулися до правоохоронців з заявою про зникнення. Координаторка волонтерської групи «Пошук-КР»Татьяна Карнаух говорить, що бували випадки у Кривому Розі, коли невідомі намагалися розшукати людину за борги, а не через те, що вона дійсно зникла. Тому волонтери беруться допомагати лише тим, хто вже звернувся до поліції з офіційною заявою.

Не всі історії зникнення дітей у Кривому Розі закінчувалися поверненням їх до рідних живими. У 2017 році сотні криворіжців долучилися до пошуків безвісти зниклої шестирічної дівчинки Аміни Менго. Згодом рештки тіла дитини знайшли у двох водоймах в Криворізькому районі. Тоді правоохоронці знайшли і металевий ящик, в якому спалили тіло дівчинки, за їхньою версією.У нарузі над тілом дитини звинуватили її прийомних батьків — подружжя Кудрявцевих. Їх досі судять.

«Тоді до нас звернулися [прийомні] батьки Аміни Менго. Ми самоорганізувалися, зібрали військових та інших містян і почали пошук. Ми прочесували посадки, вулиці Довгинцівського району міста, де в останній раз нібито бачили дівчинку. Потім всі дізнались, що дитина зникла з іншої причини...

Але тоді і відбулось становлення нашої організації «Пошук-КР». Ми згуртувалися та вирішили далі у цьому напрямку працювати, допомогаючи поліції та іншим містянам. Спочатку нас було 10 людей, це були військові та криворіжці з іншими цивільними професіями», — згадує Андрій Мізан.

Спочатку криворізькі волонтери приєдналися до дніпровської організації «Пошук», тому що тоді у них не було матеріально-технічної бази та грошей. Але згодом, у 2018 році, криворіжці створили волонтерську группу «Пошук-КР».

У криворізької волонтерської групи зараз вже є біноклі, дрони та інший інвентар, який допомагає волонтерам проводити пошуки не лише у місті, а й полях і лісах.



«Офісу у нас немає через протяжність міста. Усе технічне оснащення вдома у волонтерів, які працюють давно і якщо щось стається у південній частині міста, то одні їдуть на пошуки та беруть коптери, скажімо. Якщо у північній — інші», - розповідає координаторка волонтерської групи «Пошук-КР» Тетяна Карнаух.


Сьогодні у «Пошук-КР» приблизно 100 волонтерів, які у разі потреби виходять на пошуки зниклих людей. Також волонтери практикують пошук людини через пости у facebook.

Серед криворізьких волонтерів військові, студенти, підприємці, медики, рятувальники та представники інших професій. Вік: від 18-ти до 70-ти років. Це люди різного віку та соціального статусу — хто має машину, патрулює місто нею; хтось — оглядає парки і сквери пішки чи на велосипеді. Комунікують волонтери у меседжерах.

«Інформаційна підтримка у нас колосальна. Завдяки посту у соцмережі одного разу ми знайшли зниклого хлопчика за 7 хвилин», — говорить Тетяна Карнаух.

Олена Мельник, волонтерка групи «Пошук-КР», розповідає, що охочі криворіжці можуть приєднатися до організації та пройти тренінги. Там вчать надавати першу медичну допомогу та користуватися спецтехнікою — коптерами, біноклями, раціями. Аби стати частиною волонтерської групи, варто написати у фейсбуці.


Тетяна Карнаух говорить, що майже у кожному великому місті є волонтерські групи, які допомагають правоохоронцям та сім'ям зниклих розшукати людину. Наприклад, у Запоріжжі подібна організація виникла за ініціативи сім'ї Олександра Куріного, координатора волонтерської групи «Пошук-Запоріжжя». Він разом з дочкою та жінкою допомагає правоохоронцям розшукувати зниклих. До їхньої організації приєдналися сотні містян.

«У нас є Всеукраїнське об’єднання, де координатори спілкуються та діляться досвідом. Буває і таке, коли виїжджаємо на допомогу один одному.

Я знаю, що у Харкові є кілька груп, у Дніпрі, Павлограді, Херсоні, Чернігові, Києві, Львові, Запоріжжі. Зараз на базі Червоного Хреста формується загін у Луганській області», — розповідає Тетяна Карнаух.

Андрій Мізан згадує, що у 2017 році перед створення волонтерської групи «Пошук-КР» у ініціативної групи були певні складнощі: відсутність матеріально-технічної бази, грошей та людей, які були б готові у разі необхідності приєднатися до пошуку зниклої людини.

«Спочатку все було своє, всі з дому тягнули, що є: біноклі, рації та аптечки. Все спочатку було складно, тому що треба було прочісувати великі території, а людей було мало. Також зв'язок був поганий між нами.

Сьогодні ми це вирішили, створивши благодійний фонд, який поповнюється охочими людьми», — говорить Андрій Мізан.

Також у лавах волонтерів «Пошук-КР» є кінологи із собаками, які допомагають знайти людину під завалами.

«Альона Данільчук та її овчарка Жужа — наші помічники, наші вуха та нюх. Ця собака не працює по сліду, як поліцейські собаки. Вона знаходить людину за диханням і серцебиттям», - говорить Тетяна Карнаух. Юлія Цуркаленко, начальниця відділу зв'язків із громадськістю Полку патрульної поліції Кривого Рогу, радить у випадку, якщо ви побачили людину, яка схожа на зниклу безвісти, діяти так:

• спочатку зверніться на лінію «102» та повідомте точне місце, де бачили людину. Якщо це дитина, то намагайтеся не злякати її, не підходьте надто близько. Наприклад, якщо дитина з кимось, то треба все одно зателефонувати на 102, де проконсультують, що робити у такій ситуації;
• запам'ятайте та повідомте правоохоронцям, у чому була одягнена людина, у якому напрямку пішла;
• поліцейські радять почекати поліцейських, які повинні негайно прибути на місце.

Поліцейські просять городян не боятись повідомляти на лінію 102 про те, що ви побачили людину, яка схожа на розшукувану. Навіть якщо людина виявиться просто схожою на зниклу безвісти чи розшукуваного злочинця, то це не буде хибним викликом — вас не «тягатимуть по відділкам» і не «впаяють штраф».

«Якщо розшукуваний це доросла людина, не поспішайте підходити — може бути озброєна. Тому що поліція подає у розшук не тільки тих осіб, які зникають, а і тих які, наприклад, розшукуються за підозру у скоєнні злочину», - говорить Юлія Цуркаленко.

Сьогодні можна говорити, що у Кривому Розі налагоджена робота між поліцією та волонтерами, які у будь-який момент вирушають на пошуки зниклої людини, оскільки кожна втрачена година може коштувати людині життя.

Телефон гарячої лінії волонтерської групи пошуку зниклих дітей «Пошук-КР» 097 543 30 30 (цілодобово).

---

Матеріал опубліковано в рамках програми «Журналістика рішень для локальних медіа», яку реалізує Львівський медіафорум за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.