Як зробити своє село чи селище кращим

Главное фото новости
Фото: Первый Криворожский
1kr.ua
Із сіл Новокурське і Новопілля, що поблизу Кривого Рогу, виїжджає молодь. Тут нікуди сходити і ніде сучасно провести час. Це потроху змінюється. Жителям Новокурського вдалося зробити з розваленого палацу культури центр громадського життя у селі, а новопільці почали проводити кінопокази під відкритим небом.

Схожа ситуація і у передмісті Кривого Рогу — селищі міського типу Радушне. Мешканці організовують табори для підлітків, концерти, курси веб-дизайну, хоча їм доводиться вести “холодну війну” з місцевою адміністрацією.

- У Радушному із року в рік було два свята по одному шаблону — 9 травня і День Незалежності. Якщо не слухати, про що балакають — відрізнити важко, - так говорить про культурну і громадську діяльність у селищі місцевий житель Андрій Кургуз. Він заснував “РадПортал” і з командою зміг довести, що життя у селищі буває прогресивним.


-
Розумієте, Радушне — це передмістя, - говорить голова громадської організації “РадПортал” Андрій Кургуз. - У нас навіть кав’ярня, якщо відкриється, працює недовго — це збитково. Люди постійно їздять у місто, щоб щось купити чи розважитись. “РадПортал” виник, бо в Радушному нічого цікавого не відбувалося.




Найбільша проблема у Новопіллі — відсутність інформаційного простору, - вважає Іван Пашкевич — корінний мешканець Новопілля. - Жителі не знають, які обов'язки у місцевої адміністрації, що таке бюджет, як він розподіляється, що його можна і треба контролювати. Майже ніхто не знає, що таке громадська організація, і чим вона відрізняється від політичної партії. Для новопільців гранти — якась фантастика.
Іван Пашкевич — координатор новопільського підрозділу криворізької ГО “Молоді Ліберали”. Наприкінці 2020 року він пропонував керівникам місцевого сільського клубу зробити ремонт у приміщенні й допомогти облаштувати студію звукозапису.

Керівники клубу сказали, що адміністрація забороняє працювати з членами громадських організацій. Мовляв, вони працюють тільки з жителями села. Але ж членами громадської організації і є 12 жителів Новопілля.






Руслан Петренко — військовий. Він народився у на лівому березі Інгульця — у Новокурському. Тут закінчив школу і поїхав вчитись у Слов’янськ. Пожив там кілька років і ще півтора у Львові. Нещодавно він одружився, дружина Дар’я народила дитину, і родина повернулась у село.





2 місяці тому Дар’я стала завідувачкою сільського клубу Новокурського.











Тут пару років тому адміністрація клубу планувала зробити ремонт, на це виділили гроші із бюджету села. Наскільки знає Дар’я, цього бюджету вистачило на демонтажні роботи всередині і проводку. Ще тоді відремонтували бібліотеку, яка знаходиться поруч із клубом. Місцевим не звітували, скільки це коштувало.


Зараз у Новокурському мешкає 615 людей. Молоді всього приблизно зо два десятки, і їм тут було досить нудно.




- Тут красиво, але тут зовсім нема чого робити, - говорять місцеві жительки Марина і Віта. - Клуб не працював нормально, сходити нема куди, тому багато молоді їде жити у місто. Нова завідувачка Дар’я почала дискотеки кожну суботу влаштовувати ввечері, свята проводити. Танцюємо, співаємо, виступаємо. З Дашею і Русланом село стало хоч оживати.

З чого починали діяльність

Радушне





У 2016 році в Радушному поруч зі школою хотіли побудувати асфальтно-бітумний завод. 30 людей вийшли на мітинг, щоб цього не зробили, - говорить Андрій Кургуз. - Влада робила вигляд, що проти заводу, але під документом був підпис голови. Після мітингу почали відбуватись дивні речі: до когось з учасників поліція приїжджала, звинувачували, когось з роботи звільнили. Зі мною було простіше, я був призовного віку, і мене відправили віддавати борг Батьківщині. За роки в армії у мене з’явилося багато ідей.


Повернувшись з армії, Андрій Кургуз зібрав десятьох однодумців, і вони створили громадську організацію “РадПортал”. Радушанці почали проводити публічні заходи у селищі: суботники, ТабірФести, Дні Радушного. Спочатку намагалися співпрацювати з місцевою владою. Та активістів, схоже, сприймали як ймовірних конкурентів, мовляв — “рвуться до влади”.

Новопілля





Іван Пашкевич два роки тому став членом криворізької громадської організації “Молоді ліберали” і згуртував навколо себе товаришів. Почали із, здавалося б, банального — встановили лавочки. Бо раніше у селі не було навіть де посидіти поговорити.





Лавочки ці покрали, але Іван із друзями не зупинялись — знову спробували налагодити співпрацю із сільським клубом, який формально є центром культурного життя Новопілля.

Поки не виходить. Від ремонту і співпраці відмовились, - говорить Іван.



Новокурське





фото із Фейсбук-сторінки Анни Іванової


Дар’я і Руслан взяли участь у “Школі Змінотворців” від культурно-громадського центру у Кривому Розі “Шелтер Плюс”. Там був конкурс проєктів, і подружжя запропонувало зробити простір для молоді біля сільського клубу.

Багато людей вважає, що жити у селі — означає бути бідним, тому з села треба виїжджати, - говорить Дар’я. - Ми з чоловіком вважаємо інакше. Хочемо показати молоді, що село треба розвивати, і добре жити можна не тільки у місті.




Я хотів навчитись згуртовувати людей. У селі люди не згуртовані, - говорить Руслан.


Він планує добудувати волейбольний майданчик і розвивати зацікавленість спортом у селі. Сільська влада, за словами Дар’ї, позитивно ставиться до діяльності і допомагає будувати майданчик — дали інвентар і пообіцяли привезти пісок.

Що саме роблять активні жителі селищ міського типу і сіл

Радушне




Перше, що спало на думку активістам — провести нестандартний суботник “Том Сойєр Фест” з музикою і смаколиками. Планували не лише прибрати, а ще пофарбувати занедбану зупинку в центрі селища. Радпорталівці попросили місцеву владу допомогти: пригнати машину, щоб вивезти сміття. І адміністрація це їм пообіцяла.

Але потім щось пішло не так. Місцева влада змусила депутатів провести у себе на вулиці суботники у той самий день і час, коли людей хотіли зібрати радпорталівці.

Перед суботником селищний голова Бондаренко показував мені купу паперів, мовляв, ось пишу в “Автодор”, не дозволяють. Я домовився з місцевим бізнесом, і нам пообіцяли запросити будівельників, щоб нам допомогли. Аж тут вже за 5 днів до суботнику наш ЖКП почав робити цю саму зупинку, — аби тільки не ми? - говорить Андрій Кургуз.
Тоді учасники і учасниці організації “РадПорталу” вирішили облаштувати другу зупинку. Коли вони оббивали штукатурку, машина сільського голови рази чотири проїжджала повз — спостерігали, каже Андрій. На наступний ранок зупинку почали робити — знову ЖКП.

Потім на сторінці RadPortal у Фейсбуці учасники написали оголошення: планують встановити урни для сміття на всіх зупинках. У місцевого підприємця замовили чотири урни. Пройшло чотири дні — і от на всіх зупинках урни вже стояли, але встановили їх не радпорталівці. Той місцевий підприємець повідомив: йому подзвонив сільський голова, і сказав, що хоче викупити ті урни, про які ми домовилися. Тоді активісти замовили ще чотири, а в групі написали, що 7. Голова знову викупив ті 7 урн, і їх встановили біля зупинок. Андрій Кургуз не вважає це збігом обставин, але і пояснювати логіку таких дій не береться.

Редакція “Першого Криворізького” намагалась зв’язатись із сільським головою Бондаренком — на телефонні дзвінки він не відповідає. Працівниця приймальної сказала, що голова на нараді і пообіцяла, що він зателефонує, аби відповісти на питання. На момент підготовки публікації дзвінка не було.

Олександр Бондаренко — новопільський сільський голова, обраний у жовтні 2020 року. Востаннє він висувався від партії “Слуга народу”. До цього на посаді радушненського селищного голови провів більше 20 років.

Після суботників радпорталівці вперше організували День Радушного. Побудували сцену, волонтери допомагали встановлювати обладнання, із місцевим підприємцем домовилися про безкоштовне підключення електроенергії. На футбольному полі влада чомусь провести концерт не дозволила — радпорталівці провели його рівно за лінією стадіона. Тоді безкоштовно виступали криворізькі музиканти — група To Ze Medouzme. А команда з Кривого Рогу влаштувала файєр-шоу — теж безкоштовно, радушанці оплатили трансфер і вартість палива для артистів.




Із 2017 року “Радпортал” організовував купу заходів, організатори постійно були змушені уникати контактів з місцевою адміністрацією.






Два ТабірФести — спортивний у Радушному і туристичний на Південному водосховищі. Всього тоді поїхало більше 50 дітей з сусідніх сіл. Протягом двох днів були змагання, квести, конкурси, ігри. Із учасників взяли по 100 гривень оргвнеску. На решту заходів вхід був вільний.







На Різдво радпорталівці колядували по селищу, а зароблене витратили на допомогу літнім мешканцям смт. Наступного року вилучене відвезли до геріатричного відділення Новомайської лікарні.

- Більшість пенсіонерів питали: а ви з якої партії?”, - пригадує Андрій.

Зараз у команді “РадПорталу” 25 людей. У 2020 році у них з’явився свій простір "4 крапки", де тепер проводять заходи і планують наступні.




Це був занедбаний будинок у центрі селища. Власники безкоштовно дали “РадПорталу” його в оренду. Поступово там зробили ремонт: на це витратили близько 30 тисяч гривень зі своєї кишені, і близько 10 тисяч дали радушанці. Меблі також віддали місцеві, 2 комп’ютери подарували друзі із криворізького культурно-громадського центру “Шелтер Плюс”, ще два — дали місцеві.

На базі простору:

- створили “Майстерню Молодих Лідерів” — тут збирається молодь Радушного обговорювати нові проєкти. Крісла-мішки для майстерні безкоштовно пошили небайдужі жителі Радушного, а наповнювач подарував місцевий підприємець. Радпортлівці витратили гроші лише на тканину для крісел — ці кошти були грантові - від запорізької організації "СТЕП", яка займається підтримкою ініціатив у малих громадах .
- облаштували зону вуличного відпочинку — на різдвяно-новорічні свята тут працювало святкове містечко;
- обладнали міні-кінозал — крісла подарував директор кінотеатру “Олімп” Олександр Курєпін.








У просторі за цей рік провели заходи:

1.“Школа відповідального громадянина” — співзасновник “Шелтер Плюс” Роман Морозов читав дітям Радушного лекції про те, як зробити свою громаду краще;
2.Панельна дискусія "Децентралізація. Що це? Чого чекати?" — громадські діячі розповідали про формування бюджетів громад, контролювання виборцями дій влади;
3.Курси веб-дизайну і програмування IT Club UA для радушанської молоді. Андрій Кургуз для невеликої групи дітей проводить безкоштовні курси, де вчить створювати сайти, обробляти фото, монтувати відео.
4.Онлайн-концерт “Новорічний вогник в Радушному”
5.Ґеловін — костюмована вечірка для підлітків та молоді селища;
6.Кінопокази влаштовують хіба не щотижня — дивляться переважно українське кіно. На минулому тижні це був показ стрічки “Наші котики”.
7.Наступного тижня, 27 червня, проведуть “Наукові пікніки” для дітей та підлітків.


Новопілля


У Новопіллі теж проводили кіновечори під відкритим небом. Дивились, наприклад, «Черкаси будуть чинити опір». Оскільки проектора у Івана, тамтешнього активіста, не було, домовилися про допомогу з регіональним координатором фестивалю “DocuDays” Стасом Корнієнком. Тоді на захід прийшло близько 50 людей. На благодійному кіновечорі-ярмарку збирали гроші на лікування важкохворого Володимира Богданова.


Оскільки працівники сільського клубу досі розвішують афіші на стовпах і деревах, новопільська молодь запропонувала зробити хоча б фейсбук-сторінку, щоб налагодити комунікацію з жителями. Проте їм відмовили — мовляв, в інтернеті сайт чи сторінка не потрібні — люди просто не хочуть приходити на заходи. Іван планує повторити досвід Радушного: збирати більшу команду і проводити заходи.








Новокурське


Протягом місяця 20 криворіжців, учасники “Школи Змінотворців”, їздили за 100 кілометрів від дому — у Новокурське: працювали над втіленням проєкту Руслана і Даші.
Побудували сцену і заклали майбутній волейбольний майданчик. 5 червня “Школа змінотворців” на чолі із Дар’єю і Русланом відкрили арт-простір: влаштували справжню тусовку: із батутом для дітей, стрільбою з лука, майстер-класами. Провели і лекцію по сортуванню сміття. А Дар’я організувала концерт із місцевими дівчатами.















Поради активним мешканцям українських сіл та селищ




  • Знайдіть однодумців, які матимуть такі ж цінності і підтримуватимуть Вас;
  • Не бійтеся залучати до робіт місцевих мешканців, але спершу варто їм чітко пояснити що і навіщо треба зробити;
  • Звертайтеся до місцевої влади за фінансовою допомогою, говоріть, що конкретно потрібно (наприклад, днями влада у Новокурському на прохання мешканців купила тенісний стіл для палацу культури);
  • Беріть участь у грантових проєктах від єропейських та українських організацій - наприклад, їх періодично анонсує ГУРТ, міністерства закордонних справ сусідніх держав. Можна спробувати зібрати гроші на свій проєкт у людей з усієї країни — наприклад, на платформі Великої ідеї.
  • Вивчайте, як працюють інші громади, спостерігайте за їх розвитком;
  • Навчайтеся: проходьте семінари, тренінги, конференції, можна стати волонтером;
  • Співпрацюйте з місцевими підприємцями: вони найбільше зацікавлені у розвитку, оскільки від місцевої економіки залежить їх бізнес;

Хто і що може перешкоджати діяльності:


1.Місцева адміністрація часто не зацікавлена у розвитку культурного і громадського життя у селі чи селищі міського типу. Жителям сел і смт пояснюють, що на все просто не вистачає грошей. Часто це пов’язано із політичними амбіціями: все, що відбувається у селі, має відбуватись під егідою або з дозволу сільського голови.
2.Погане транспортне сполучення між населеними пунктами, а також нерозвинена інфраструктура у самих селах. Щоб щось змінилось, треба “штурмувати” чиновників — листами, мітингами, заявами тощо.
3.Часто доводиться вкладати власні гроші активних жителів і вільний час.
4.Можна зустрітися із упередженим ставленням самих жителів села до громадських організацій та до створення чогось нового.
Які приклади комунікації з людьми є в інших українських селах і ОТГ
Не всюди оголошення про заходи вивішують на деревах. В Україні є приклади більш-менш сучасної комунікації


Хороші приклади роботи громад:


У Нікопольському районі є село Покровське. Там є принаймні сторінка в Інстаграмі, де постять афіші заходів у тому-таки сільському клубі. Молодь це цікавить більше, ніж оголошення на дереві. І ось так виглядає будинок культури, - говорить Іван Пашкевич. - Так само працює і Софіївське ОТГ.

Андрій Кургуз на своїй фейсбук-сторінці написав про село Волоське у Дніпропетровській області, де живуть 1500 людей.

“... Бюджет села до об'єднання був близько двох мільйонів, зараз — 18. Ще недавно це село вважалось одним з найдепресивніших, а тепер його називають “європейським куточком”







Кожен мешканець може прийти в офіс старости і просто випити там кави. У залі очікування є міні-бібліотека із буккросингом. В офісі є комп'ютер з принтером, яким може скористатись будь-хто: роздрукувати документи чи конспект уроку. Сучасна бібліотека з креслами-мішками, безкоштовна тренажерна зала. В офісі старости купа наліпок із ідеями для спільного втілення чиновниками і громадою.

Тут є і баки для сортування сміття. Ось-ось за 38 мільйонів гривень побудують стадіон. У Волоському є благодійний фонд "Борисфен", який підтримують місцеві підприємці, церкви та небайдужі люди.

На інфраструктуру команда старостату залучила 120 мільйонів гривень іноземних інвесторів, при цьому не маючи ніякої підтримки від влади.

- Ще раз впевнився, що запорука успіху будь-якої громади — це саме нові підходи, креативність, реальне бажання та сильна команда, - говорить Андрій Кургуз.

Матеріал опубліковано в рамках програми «Журналістика рішень для локальних медіа», яку реалізує Львівський медіафорум за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки

Если Вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.


Telegram чат Кривого Рога

Мы в социальных сетях

Общество

Booking.com