Стажування — навчання — робота для «сонячних людей» у Кривому Розі

Денису Гроцу — 16 років, а Денису Куцю — 26. Ці двоє криворіжців живуть із генетичною аномалією — синдромом Дауна. Вони беруть участь у пілотному проєкті «Сонячні дні», який проводить громадська організація «Сонячні діти Криворіжжя».

Раз на квартал хлопців запрошують працювати баристою і офіціантом у La Girafe Cafe на вулиці Героїв АТО.

«Я з баристою Дашею варю каву і чай. На каві вмію малювати крапинки. А інший Денис подає приготовані напої відвідувачам», — говорить стажер-бариста Денис Гроц.

Він вчиться не лише варити каву, а і вносить дані про замовлення у спеціальну систему кав'ярні та може розрахувати відвідувачів терміналом чи готівкою.

У чотирьох стінах

Уявіть, що ви закінчили школу, а далі у вас немає ніяких перспектив — тільки чотири стіни у власній оселі. Здебільшого саме таке майбутнє людей із синдромом Дауна.

У Кривому Розі щороку у середньому народжується три-чотири дитини цією генетичною аномалією, а внутрішньоутробно медики виявляють від семи до десяти таких випадків. Ці люди мають 47 хромосом, на відміну від звичайних 46. Генетичний збій виникає у 23 парі й саме через нього люди мають ментальний розлад. Часто людей із такою аномалією можна відрізнити від інших за зовнішніми ознаками або безпосередньою, дитячою поведінкою.

Кілька років в Україні працює державна програма інклюзивної освіти у школах і дитсадках. Та коли дитині виповнюється 16-18 років, як правило, далі на неї чекає не студентське життя, працевлаштвання й усі ті перспективи, які має здорова людина. Адже держава не має програми підтримки та соціалізації дорослих людей із синдромом Дауна. А місця у закладах вищої освіти або навіть професійно-технічної батькам та громадським активістам доведеться буквально відвойовувати.

З цим не готова миритись частина батьків, які хочуть для своїх дітей нормального дорослішання і звичайного життя з усіма можливостями. Родини самі намагаються вирішити питання із професійним навчанням і працевлаштуванням «сонячних людей».

В оточенні друзів

Наталя Мельничук, одна з тих мам, які готові боротись за майбутнє своєї дитини. Її Злата теж живе із генетичної аномалією, дівчинці вже 8 і вона успішно закінчила перший клас. У 2012 році вона заснувала громадську організацію «Сонячні діти Криворіжжя», яка займається у тому числі і професійним навчанням і підготовкою її найстарших членів — Дениса Куця і Дениса Гроца до дорослого життя.

І поки разом із родинами хлопців Наталія намагається влаштувати їх на навчання у криворізькому навчально-виробничому центрі.

Наталія говорить:

«Людям з синдромом Дауна важко отримати вищу освіту. Їм важко довго концентрувати увагу, пам’ять не 100-відсоткова. Ми розуміємо, що навчально-виробничий центр — ідеальний варіант. Вчитимуться там хлопці приблизно три роки. Плануємо, що опановуватимуть професію помічників кухарів. Сьогоднішній захід у кав’ярні — це репетиція майбутнього працевлаштування».

Перш ніж всерйоз говорити про потенційне навчання і роботу для хлопців, голові «Сонячних дітей Криворіжжя» довелось особисто зв’язатись з Міністерством освіти і науки. Коли заходить мова про освіту для людей із синдромом Дауна, навчальні заклади починають посилатись то на якісь вікові обмеження, то на відсутність інклюзивної програми. Тоді як держслужбовці у МОН запевняють — затверджувати нічого не потрібно: достатньо згоди батьків, викладачів і учня.

Хлопці, які стажуються у кав’ярні, мають різницю у віці десять років і один день. Разом їхні родини не тільки святкують дні народження, а і намагаються дати їм середньо-технічну освіту і працевлаштувати хлопців.

Мешканка Херсону Ірина Ханикова — мама восьмирічного хлопця, який живе із синдромом Дауна. Її син займається великим тенісом, танцями, ходить у театральну студію. Нещодавно він отримав помаранчевий пояс по карате. Для людини із ментальним розладом це велике досягнення.

Ірина — голова Херсонської обласної організації підтримки дітей із синдромом Дауна та їхніх родин «Сонячні діти Херсонщини». Вона говорить, що дітям із синдромом Дауна не розповідають про професії, коли вони закінчують школу:

«Тому ми вирішили, що з 10 років треба починати профорієнтації і потроху давати дітям пробувати кожну професію: розповідати про основи і домовлятись із підприємцями».

З цього почали і у Кривому Розі.


Ірина Ювмініна, власниця кав’ярні La Girafe Cafe, говорить: не переживала ані за посуд, який можуть розбити — це роблять усі, — ані за сприйняття клієнтів, коли домовилась із Наталею Мельничук, головою ГО «Сонячні діти Криворіжжя» про співпрацю.

«Це потрібно робити, аби показати нашим людям, які сприймають “у штики” людей із синдромом Дауна. Після першого “сонячного дня” багато хто писав коментарі, мовляв, не хочуть, аби ці діти варили каву. Не розумію… чим вони відрізняються від нас. Ви знаєте, вони навіть більш відповідально ставляться до роботи.

Я рекомендую брати їх на роботу! На них навіть більше можна розраховувати, ніж на звичайних людей» , — говорить Ірина.

Поки Кривий Ріг робить лише перші кроки у напрямку працевлаштування людей із синдромом Дауна А в інших містах України та закордоном тим, хто має подібні аномалії, вдається знайти роботу.

У селі Новий Клінч (Польща) є «Спільнота бурого ведмедя», де люди з інвалідністю займаються господарчими справами: доглядають кіз, корів, варять сири, збирають лаванду, полуниці і навіть слимаків. Вони частково самі себе забезпечують і мають спільне дозвілля.



У Броварах нещодавно відкрили інклюзивну кав’ярню «Cafe 21.3», яка дає можливість стажуватися і працювати дівчатам і хлопцям із аутизмом, синдромом Дауна або іншими видами ментальної інвалідності.

Олена Большаніна, президентка всеукраїнської благодійної організації «Даун Синдром», говорить: «Кафе 21.3 — сімейний бізнес родин, у яких є люди із різними аномаліями. Бо треба у першу чергу самими турбуватись про своїх дітей, дати їм робочі місця. На жаль, держава не дуже поспішає із такими пропозиціями».

Олена розповідає, що в Італії люди із синдромом Дауна працюють на підприємствах, де зарплатню як таку не отримують: бізнес надає їм робочі місця у якості загальної соціалізації. Але деякі працедавці розглядають варіанти погодинної оплати, оскільки важливо пам’ятати, що далеко не кожна людина із синдромом Дауна може працювати із 9-ї до 18-ї:

«Вони втомлюються, у них не така витривалість, як у незвичайних людей. Треба пропонувати їм працювати неповний робочий день — скажімо, по кілька годин», — говорить Олена Большаніна.

Щодо України Олена пригадує, що людей із синдромом Дауна беруть на роботу, наприклад, супермаркети «Ашан». Там працюють декілька молодих людей. А ще сонячні діти ходили на практику в готелі — працювали в ресторані, робили різні страви і сервірували столи, прибирали в кімнатах. Практикувались і в пекарні.



Торік у Харкові відкрився ресторан «Сніг на голову». Там на кухні працюють 10 людей, які мають ментальну інвалідність. Активні громадяни Тетяна Камєнєва і Михайло Чорноморець взяли в оренду майданчик кулінарної академії Al.Cuisine на Сумському ринку в центрі Харкова і організували там кулінарний курс для людей, які живуть із аутизмом або синдромом Дауна.

Учнів шукали через соцмережі. Потім до Тетяни і Михайла приєднався Олександр Білодід, відомий участю у шоу «Майстер Шеф». Михайло і Тетяна спочатку вкладали у проєкт свої гроші. Потім познайомилися із власниками кафе у центрі Харкова і взяли них приміщення в оренду. Коли зрозуміли, що на ремонт грошей не вистачить, почали співпрацювати з інвесторами. Хто саме ними став, Тетяна коментувати нашій редакції відмовилась, посилаючись на бажання інвестоорів залишитись анонімними.

Заклади, в яких працюватимуть люди з аутизмом чи синдромом Дауна, мають готувати до такої співпраці і персонал.

«Колектив має розуміти, хто до них приходить. Ці люди мають певну специфіку. вони дуже класно працюють у тих сферах, де є монотонна робота. Коли вони вивчають весь робочий цикл, можуть бездоганно виконувати дрібниці у робочому процесі» , — говорить Олена Большаніна.

Люди із синдромом Дауна люблять обійматись, часто невпинно посміхаються, навіть маючи поганий настрій, тому, скорочуючи дистанцію, усі працівники мають бути готові, що працівник із синдромом Дауна тепер не просто колега, а справжній і щирий друг.Ірина Ханікова із Херсона розповідає, що ГО «Сонячні діти Херсонщини» існує сім років. Нещодавно ГО отримала фінансування від Британської ради на проект «Школа юного кулінара».



У межах проєкту професійні кухарі міської мережі ресторанів навчатимуть дітей з синдромом Дауна кулінарії
.

«Бізнес одразу пішов назустріч. Із цим немає проблем. Складність з тим, що не всі майстер-класи ми могли проводити у ресторані. У них свій графік роботи, а діти в школах. Частина майстер-класів буде проходити у нашому інклюзивному центрі», — говорить Ірина.

Олена Большаніна говорить, що досвід ЄС показує, що люди із синдромом Дауна можуть працювати у лікарнях, а також у будинках для літніх людей — це дозволяє їм проявляти свою турботливість й емпатичність.Існують ресурси, де працедавці з різних країн можуть запропонувати роботу людям із ментальними інвалідностями. В Україні такої практики наразі немає.

У перспективі

На обліку у Криворізькому центрі зайнятості 133 людини, які мають інвалідності різного походження, а вакансій для них 800 вакансій. За 2021 рік вдалось влаштувати на роботу 84 таких працівники. А загалом за 5 місяців 2021 року кількість працевлаштованих людей, які мають інвалідність у 2,5 рази більша, ніж протягом 2020 року.

Наразі Центрі зайнятості не ведуть окремої статистики щодо працевлаштування людей з синдромом Дауна.

Лариса Шевченко, заступниця директора Криворізького міськрайонного центру зайнятості, говорить:

«Закон “Про соціальну захищеність осіб з інвалідністю” встановлює для роботодавців норматив працевлаштування людей з інвалідністю 4% від середньооблікової чисельності працівників».

Скажімо, якщо у компанії працюють 100 людей, то працедавець має надати 4 робочі місця для осіб із фізичною чи ментальною інвалідністю.

Й поки проблема працевлаштування висить у повітрі, криворізька організація, яка об’єднала родини дітей із синдромом Дауна, намагається йти шляхом своїх українських і закордонних колег. Отримала грант «Срібна монетка» від Укрсиббанку і вже кілька місяців навчає учасниць і учасників організації найпростішій роботі. А ще для дітей організовують майстер-класи у місцевих піцеріях.


«Ми вчимось пришивати ґудзики, зашивати дірочки, готувати холодні та гарячі напої, варити мило, створювати букети, робити зачіски та іншої простої роботи, яку діти зможуть з легкістю виконувати», — розповідає Наталія Мельничук.

Восени, говорить Наталя, планують облаштувати соціальне підприємство. Там члени організації матимуть можливість проходити професійну підготовку й виконувати сторонні замовлення.

А поки йде боротьба за те, щоб забезпечити їх роботою, стоїть питання про існування простору на вулиці Героїв АТО, де проходять заняття для дітей із синдромом Дауна і їхніх родин. Його кілька років тому міська рада дала «Сонячним дітям Криворіжжя» в оренду.



Члени організації за рахунок благодійних внесків і допомоги меценатів облаштувати дві великі кімнати, де тепер проходять майстер-класи, тренінги, заняття з логопедом, курси з рукоділля.

Наталія говорить:

«Ми не маємо ніяких пільг, платимо за комунальні послуги — для нас це дуже важко. Я звернулася до міського голови з пропозицією прийняти міські програми про підтримку організацій соціального спрямування. У багатьох містах і регіонах прийняті такі програми.

Дуже хочемо більш тісної співпраці із структурними підрозділами виконкомів. Щоб ішли на контакт і відділ сприяння підприємницькій діяльності, і відділ культури, і економіки.... Не можу сказати, що ми не співпрацюємо із декількома, але хотілося б тіснішої співпраці».

Ті, хто має можливість і бажання допомогти організації із працевлаштуванням людей із інвалідністю, можуть звертатись до Наталії через сторінку організації. Ось реквізити для тих, хто хоче допомогти грішми:

БО КМБО «Сонячні діти КриворіжжяСОНЯЧНI ДIТИ КРИВОРIЖЖЯ

Код отримувача 38255568
Рахунок отримувача UA643052990000026009000403430
Назва банку: АТ КБ «Приватбанк»





Матеріал опубліковано в рамках програми «Журналістика рішень для локальних медіа», яку реалізує Львівський медіафорум за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.