В Україні відзначають 1030-ліття з дня Хрещення Київської Руси-України
Фото: Первый Криворожский
Як повідомляють на офіційному сайті Українського інституту національної пам’яті, приймаючи християнство за основну релігію, Володимир Великий визначив майбутню долю всієї Східної Європи і сучасної України зокрема.
Прийняття князем Володимиром у 988 році християнства стало для Руси-України цивілізаційним вибором. Адже нівелювалися родоплемінні культурно-релігійні особливості та впроваджувався єдиний для держави «моральний кодекс» – християнське віровчення.
Християнство сприяло піднесенню освіти, мистецтва, літератури, науки, архітектури. Нова релігія дала поштовх розвитку кириличної писемності, були створені перші школи, зокрема при Десятинній церкві, де навчалися 300 дітей. З поширенням християнства Візантійська література почала потрапляти до Руси. Церкви та монастирі стали осередками культури, де велося літописання, створювалися бібліотеки, закладалися іконописні школи. Прибули грецькі священики, вони сприяли поширенню грамотності, знань про всесвіт та минулі цивілізації. Держава почала процвітати.
Запровадження християнства як монорелігії сприяло престижу Київської Руси – зовнішньополітичні відносини із сусідніми християнськими державами (Польщею, Угорщиною, Чехією та Візантією) відбувалися на рівних, держава здобула розвиток і піднесення, долучилася до загальноєвропейського культурно-релігійного простору.
З ранку, 28 липня, урочистості розпочалися у Києві у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі відбулася божественна літургія, яку очолив Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.
Нагадаємо, що віряни з Кривого Рогу поїхали до Києва на святкування 1030-річчя хрещення Київської Руси-України. Про це ми писали раніше тут.
Також на свої сторінці у Facebook українців привітав Президент України Петро Порошенко.
«Понад тисячу років тому святий рівноапостольний князь Володимир зробив доленосний вибір – прийняв християнство сам і охрестив країну. Відтоді наш народ консолідується навколо духовних ідеалів справедливості, милосердя, любові до ближнього, добра та
правди», - написав Президент.
Окрім привітання, Петро Порошенко акцентував увагу на важливості томоса про автокефалію УПЦ:
«Православна громада України – одна з найбільших у світі, і вона не може бути додатком до когось. Томос про автокефалію УПЦ довершить утвердження незалежності і самостійності нашої держави, укріпить релігійну свободу, міжконфесійний мир. Вірю в те, що фінальне рішення Вселенського буде справедливим по відношенню до України. Суспільство очікує на це рішення».
Читайте также: В мире поддерживают автокефалию Украинской Православной церкви
Комментарии (39)
Азиров
01:26, 29 июля 2018
Озверевший московский поп родом из Украины, если что, из Краматорска. Довела Рашка щирого украинца (сарказм). Хватит всякую ерунду из интернета выискивать. Везде люди одинаковые. Везде есть и выродки, и святые.
Эйяфьядлайекюдль
23:05, 28 июля 2018
Більшість "вірян" приходить до храмів 3-4 рази на рік на великі свята. Йдуть до найближчого. Будь-якого патріархату, навіть назви не знають. Дехто впізнає панотця за обличчям. Власне, перелік послуг, сума винагороди майже однакова. Тому більшість байдужа до міжконфесійної сварки. Але тільки з точки зору релігії. Сучасна церква - це не лише "гурток за інтересами", але й важель впливу та водночас бізнес. Багатьом це зрозуміло. І саме серед таких стійких до "народного опіуму"є справжня конфронтація. Проте вона не має відношення ані до церковного розколу, ані до віри взагалі. Ось чому усі заяви "вищого командування " МП про "насильницький відрив" - спекуляція тих, хто втрачає ринок та інструмент пропаганди. Не більше. Що до "розкольників", то загалом православна церква також є результатом протиставління різних гілок раннього християнства і певних рішень вселенських та помісних соборів. Тобто штучно встановлені автокефалії. Припускаю, що не завжди чесним шляхом. Святі люди не завжди святі.
Азиров
01:39, 29 июля 2018
Если человек принял крещение в одной церкви, а ходит в другую, то мы все понимаем, как это называется. Возможно, со временем крещенных в церкви УПЦ КП станет так много, что Киевский Патриархат уже никто не станет называть раскольническим. Но на сегодняшний день подавляющее большинство прихожан церквей Киевского Патриархата изначально были крещены в церквях Московского Патриархата. А человек, предавший однажды свою веру, спокойно может предать её еще раз, потому что веры как таковой у него-то и нет. Так, видимость, дань общей моде...
Эйяфьядлайекюдль
01:58, 29 июля 2018
Зазвичай українців охрещують у несвідомому віці, не залишаючи їм вибору, то про яку зраду віри йде мова. Особливо якщо відмінностей між догмами обох гілок православія не існує. Ті ж самі заповіді, ритуали, символи, навіть святі і тексти молитв. Справа лише у підпорядкуванні.
Азиров
11:09, 29 июля 2018
Посторонним В., ваши слова говорят что скорее всего вы человек неверующий, многих базовых вопросов православия просто не понимаете и смотрите на церковный вопрос со стороны, с точки зрения практической пользы и политической привязанности.
А для верующих важно понимать, что:
- есть верующие, которые осознанно сделали свой выбор, предали свою материнскую церковь и перешли в другую. Это их выбор, поступок совершен, и грех - это уже свершившийся факт;
- есть верующие, которые прекрасно понимаю последствия такого поступка для своей души, и никогда такого не совершат;
- есть верующие, которые по тем или иным причинам просто не понимают разницы между УПЦ КП и УПЦ МП. Вот именно им и нужно всё подробно объяснять, чтобы они не совершили грех по незнанию, и потом горько об этом не пожалели.
Эйяфьядлайекюдль
11:14, 29 июля 2018
Питаю людину, що вважає себе віруючою:
1. Окрім назви чим відрізняються ці дві церкви?
2. Якщо томос все ж таки відбудеться з благословіння Варфоломія (Патріарха Вселенського), чи буде гріхом відвідувати автокефальнгу українську церкву?
Азиров
12:28, 29 июля 2018
По вопросу 2. Решение должно быть принято не единолично Патриархом, а с согласия всех 15 поместных православных церквей. Патриарх если и выскажется "за", то это будет его личное мнение, а не мнение всей православной церкви.
Ходить вы можете, конечно, вам этого никто не запрещает. Вы можете и в макаронного бога верить. Но православный люд ходит в свою церковь, материнскую.
По вопросу 1. Тем, что УПЦ КП - это не церковь, а раскольническое течение, секта. Православных церквей в мире - 15, а раскольнических христианских течений и сект - сотни, если не тысячи. А в чем отличие церкви и секты - ну почитайте статьи в интернете, я же не копипаста.
Эйяфьядлайекюдль
12:43, 29 июля 2018
Варфоломій не приймає рішень, так. Але ініціює процедуру, за якою автокефалію Києву мають повернути, а не прсто визнати. Запитання залишається відкритим: якщо томос відбудеться, ярлик "сєкта" зникне?
Азиров
12:48, 29 июля 2018
Кстати, если обратиться к истории возникновения всех 15 поместных православных церквей, то можно увидеть, что самая молодая поместная церковь (Православная церковь в Америке), получившая автокефалию от русской православной церкви в 1970 возникла еще в 1794 (18 веке). Остальные 14 церквей возникли - самое позднее в 10 веке. Как мы видим, должно пройти не одно столетие, должно смениться много поколений, чтобы церковь подтвердила право на самостоятельное существование. А учитывая, что господин Филарет основал свою секту в 1992 году, надеяться или обещать, что УПЦ КП получить автономию при нашей жизни, или даже при жизни наших детей и внуков – просто верх глупости и невежества.
Азиров
12:52, 29 июля 2018
Надеяться на то, что у УПЦ КП исчезнет ярлык "секта" при нашей жизни - это из разряда фантастики. Пока УПЦ КП не получит автокефалию (в лучшем случае через несколько сотен лет, при очень большом везении), этого не произойдет.
Азиров
13:05, 29 июля 2018
И что значит вернуть Киеву автокефалию? Автокефалию давали не Киеву, а Русской Православной Церкви. Так получилось, что РПЦ в результате определённых исторических событий сменила территорию базирования с Киева на Москву, но церковь при этом осталась та же! А теперь в том же Киеве раскольники основали новую церковь (или вернее секту), которая требует автокефалию и признание всего мира. Возможно она её получит, но очень нескоро, через сотни лет, после того как православные всего мира убедятся, что её существование не происки Лукавого.
Эйяфьядлайекюдль
13:24, 29 июля 2018
Про час, що потрібен для втілення задуму, мова не йшла. Питання принципове: визнання взагалі можливе? І якщо так, чи не свідчить цей факт про те, що долю вірян вирішує купка людей, але ж ніяк не Вищий суд. Тобто говорити про те, що не порушення Божих заповідей, а незгода одних людей стосовно віри інших, автоматично визнає останніх грішниками, щонайменше безглуздо.
Київська мітрополія у прямому підпорядкуванні Константинополю існувала сім сторіч поспіль. Одного дня гетьман Самойлович у змові з царівною Софьєю переконав передати її у підпорядкування московській. Винагорода за зраду складалася з карети, коней та прикрашених дорогоцінними каменями символів гетьманської влади. А потім син засновника російської столиці Андрій Боголюбський шляхом погроз та відвертого розбою домігся перенесення мітрополії до себе у Москву. Так було знащено материнську церкву у Києві.
До речі, Патріарх Вселенський відмовився направити делегацію на запрошення Москви на честь святкування, бо не знайшов підстав для його організації у Москви, адже події кінця 10 сторіччя мали місце у Києві. І саме туди він збирається.
Азиров
13:55, 29 июля 2018
Про перенос Киевской митрополии почитайте в Википедии, наберите "Киевская митрополия до 1458 года", не хочу копировать текст, его много. Всё происходило мягко говоря не так, как вы написали. Читайте историю не только в украинских "пiдручниках", так всё очень однобоко и часто недостоверно. Андрей Боголюбский не переносил митрополию, хотя попытка была. Он жил в 12 веке. А митрополия была перенесена гораздо позже.
Кафедра Митрополита находилась со времени Крещения Руси (988) в Киеве. Впоследствии резиденция митрополита была перенесена во Владимир-на-Клязьме (1299) (перенос кафедры утверждён константинопольским патриаршим Синодом в 1354—1355 годах), затем в Москву (1325).
Киевскую митрополию вначале объединили с Московской, а потом Русская Православная Церковь получила автокефалию.
А насчет возможно или нет - конечно возможно. Другие же церкви получили автономию, и у них ушло на это многие сотни лет.
Кстати, УПЦ КП не является наследником Киевской митрополии, хотя они часто так говорят. Таких сект как УПЦ КП в Украине довольно много, просто УПЦ КП наиболее многочисленная, и имеет поддержку современного украинского правительства. Лет через 20 может прийти совсем другая власть, с другой карманной сектой.
Эйяфьядлайекюдль
14:17, 29 июля 2018
Так, згодна. За 150 років після Боголюбського та у Володимир-на-Клязьмі. Але ж це лише доводить, що КП існував багато сторіч тому. То що заважає "відновити історичну справедливість"? Адже це зараз модно у слов`янському світі.
Ви так і не відповіли на головне запитання. Що робить КП сєктою? Принциповий відступ від Закона Божого по будь-яким позиціям? Або небажання підпорядковуватись мітрополії, яка з`явилася пізніше за неї, домоглася верховенства шляхом політичних змов та наразі діє інтересах свого головного офісу?
У чому полягає різниця? Я навіть не можу назвати це різними культами, бо насправді не бачу відмінностей. А ви?
dbkoval83
16:12, 29 июля 2018
Сергей-1355, пхахахаха алкаш проспался и снова накатил. Теперь стекломойного бомбит за московских попов-сепаров)))
Какое же ты убогое)))