Хто в Україні став більше заробляти
Фото: Первый Криворожский
За останні три роки уряд підняв мінімальну заробітну плату більш ніж утричі. Міністри звітують, що це справило позитивний ефект на економіку та ринок праці. Насправді ніхто в Україні ще не досліджував, до яких структурних змін на ринку праці це призвело.
Але відкриті статистичні дані свідчать про посилення небезпечної тенденції: приватний сектор не поспішає піднімати немінімальні з/п, у той же час доходи ФОПів динамічно зростають.
Скоріше за все, має місце поширення практики використання ФОПів для оплати праці, що позбавляє соціального захисту вже сотні тисяч українців.
З 1 січня 2018 року мінімальну зарплату було підвищено на 523 грн – до 3723 грн. Якщо враховувати темпи інфляції, це найвищий рівень мінімальної зарплати за весь час існування гривні (графік 1).
Мінімальна зарплата перед початком кризи, у січні 2014 року, становила 1218 грн. Якщо перерахувати її в цінах грудня 2017-го, вона буде еквівалентна нинішнім 2786 грн.
Динаміка підвищення мінімальних стандартів оплати праці є значно швидшою, ніж темпи відновлення економіки (графік 2).
У 2017 році показник українського ВВП був на 12% менший, ніж у 2013-му. Після падіння у 2014-2015 на 16% відновлення в наступні два роки є досить повільним.
Значне підвищення
Зміни стандартів мінімальної оплати праці впливають не лише безпосередньо на працівників з низькими зарплатами. Зв’язок є більш складним та, за висновками Міжнародної організації праці, впливає на рівень зарплат в економіці в цілому, призводить до змін у формальній та неформальній зайнятості, продуктивності праці тощо.
Теоретично бізнес може реагувати на зміну мінімальної зарплати двома способами: компенсувати таке збільшення через оптимізацію зайнятих людей або запроваджувати технології, які дозволяють використовувати менше найманої праці.
Закони економіки
Останні зміни мінімальної заробітної плати в Україні (2015–2017 роки) були досить радикальними (графік 1) – у 3,05 раза. Профільний міністр соціальної політики Андрій Рева звітував наприкінці минулого року, що збільшення рівня мінімальної зарплати призвело до детінізації зарплат та зменшення кількості людей, які отримують мінімалку.
«Ефект маяка» – явище, коли відома мінімальна зарплата є для працівників орієнтиром, за яким, на їхню думку, має визначатися розмір зарплати в неформальному секторі.Але в цих досягнень є зворотний бік.
Рівень середньої зарплати з урахуванням інфляції в економіці залишився майже без змін. Хоча номінально середня офіційна зарплатня в Україні з 2013 по 2017 рік зросла з 3265 до 6953 грн (станом на листопад), усе це підвищення “з’їла” інфляція (графік 3). А мінімалка, навіть з урахуванням інфляції, зросла на 47% (графік 1). Це означає, що середня зарплата тих, у кого вона більша за мінімум, зростала повільніше, ніж ціни, та в реальному вимірі знизилася.
Досліджень, що з’ясовували б, до яких змін у структурі зайнятості призвело радикальне підвищення мінімальної зарплатні, ще нема.
Як, власне, немає і повних даних, які б відображали структуру ринку праці. Щоб побачити, де працюють майже 16,5 млн українців, VoxUkraine зробив розрахунки за даними щодо економічної активності населення, ринку праці, показників діяльності суб’єктів господарювання, 100 найбільших держкомпаній та державних банків (графік 4).
На основі цих даних ми можемо проаналізувати, як впливають рішення щодо мінімальної зарплати на різні сегменти ринку.
До сегменту приватних підприємств включено працівників акціонерних товариств, крім тих, якими володіє держава, товариств з обмеженою відповідальністю, приватних підприємств; “бюджетники” – працівники органів державної влади, місцевого самоврядування, державних і комунальних організацій та установ; держкомпанії – державні та комунальні підприємства, акціонерні товариства, якими володіє держава, у тому числі державні банки.
Якщо працівник офіційно найманий на підприємстві або у ФОПа, проте частину зарплати отримує “у конверті”, він врахований у сегменті, де є офіційно оформленим.
Рішення щодо підвищення мінімальної зарплати безпосередньо впливає на працівників державного сектору, за підсумками 2016 року це майже третина: 30,5% працевлаштовані в органах влади, державних установах та підприємствах державної і комунальної форми власності (графік 4). У цьому сегменті працівники офіційно оформлені та мають пакет соціальних гарантій. Імплементація рішення щодо зміни умов оплати праці “бюджетникам” (18,6% зайнятих) лише означає перерозподіл бюджетних коштів. Для держкомпаній (11,9%) імплементація такого рішення може стати провісником певних змін організаційної структури на підприємстві.
Розмір приватного сектору (43,4%) є трохи більшим, ніж державного. Проте кількість офіційно працевлаштованих людей у приватному секторі (34,6%), які отримують “білу зарплату” та мають соціальні гарантії (офіційно наймані працівники), співставна з державним сектором.
Приватний сектор більш оперативно й “логічно” реагує на економічні обставини (у цьому разі – на підвищення мінімалки), і така тенденція досить небезпечна. Для того, щоб економити на податках та мати більшу гнучкість у відносинах з найманими працівниками, компанії виплачують зарплату “у конвертах” або укладають з працівниками договори, як з приватними підприємцями (ФОПами). Це не тільки й не скільки питання недоотримання податкових надходжень. Більша проблема, що такі працівники не мають жодних соціальних гарантій ані щодо майбутньої пенсії, ані щодо лікарняних та відпусток.
Для того, щоб економити на податках та мати більшу гнучкість у відносинах з найманими працівниками, компанії виплачують зарплату “у конвертах” або укладають з працівниками договори, як з приватними підприємцями (ФОПами).
Найчастіше використовуються ФОПи третьої групи платників єдиного податку. У такому випадку обсяг податків, які треба сплачувати державі, є значно нижчим. Наприклад, у 2017 році, щоб сплатити працівнику нетто заробітну плату в розмірі 10 000 грн (“на руки”), якщо працівник є ФОПом, підприємство має перерахувати до бюджету та фондів соціального страхування 1267 грн (13%), а для найманого працівника – 5200 грн (52%). Вигода для бізнесу тут є очевидною – значно менші витрати на найману працю.
Жоден державний орган не оцінював, яка частина ФОПів дійсно є підприємцями, а яка – найманими працівниками. Проте очевидно, що кількість останніх вже є вагомою частиною ринку праці. За даними Держстату, у 2014-2016 роках загальна кількість ФОПів перевищувала 3 млн. Попри відсутність соціальних гарантій, наймані працівники все більше готові працювати на умовах ФОП.
Жоден державний орган не оцінював, яка частина ФОПів дійсно є підприємцями, а яка – найманими працівниками. Проте очевидно, що кількість останніх вже є вагомою частиною ринку праці. За даними Держстату, у 2014-2016 роках загальна кількість ФОПів перевищувала 3 млн.
До цього ще треба додати тіньовий сектор – люди, які взагалі не оформлені й отримують зарплату “в конвертах”, або які здійснюють підприємницьку діяльність, проте офіційно не оформлені як ФОПи (26,2%). Очевидно, що в такому випадку працівники не мають жодних соціальних гарантій. Є ще й інші ситуації, коли людина офіційно оформлена лише на мінімальну зарплату, а решту отримує “у конверті” (графік 4).
ФОПи ростуть
У статистиці доходів населення доходи ФОПів відображено за статтею ”валовий прибуток, змішаний доход”. Цей показник має стійкий тренд зростання (графік 5). За попередніми оцінками, середній доход ФОПів (формально та неформально зайнятих) у 2017 році становив близько 160 000–170 000 грн на рік. З урахуванням інфляції це майже на чверть більше, ніж показники 2013 року.
На відміну від найманих працівників, ФОПи набагато швидше змогли адаптуватися до умов кризи. Падіння їх реальних доходів (з урахуванням інфляції) відбулося лише у 2015 році, у наступні роки доходи почали відновлюватися.
Доходи ФОПів (формально та неформально зайнятих) після кризи становили від 16 до 19% загального обсягу доходів населення.
Водночас доходи від заробітної плати становлять близько 40%. Якщо вважати, що структура доходів від заробітних плат є пропорційною кількості найманих працівників, то можна зробити висновок, що доходи ФОПів уже співставні з обсягом “білих” зарплат у приватному секторі).
Можна припустити, що частково збільшення доходів ФОПів відбулося через поступове переведення високооплачуваних найманих працівників на такі угоди.
Замкнене коло ФОПів
Структуру ринку праці, яка склалася в Україні, уже не можна ігнорувати. Ухвалюючи рішення, урядовцям треба враховувати, що приватний сектор працює за реальними законами економіки. І його реакція на зміну мінімальної зарплати принципово відрізняється від реакції державного сектору, де все зводиться до перерозподілу бюджетних коштів. Приватний бізнес намагається оптимізувати свої видатки, аби вижити в умовах кризи та залишитись конкурентоспроможним.
Тому більш жорсткі умови для оплати праці офіційно працевлаштованих співробітників штовхають бізнес до використання ФОПів або виплат зарплати “у конвертах”. Для українців це означає, що робочих місць, які дають соціальні гарантії, на ринку праці ставатиме менше.
Коли багато компаній використовують ФОПи та зарплати “у конвертах”, на ринку фактично виникає “поганий статус-кво”. Тим, хто використовує такі схеми, це дозволяє значно знизити собівартість. У решти компаній, які офіційно працевлаштовують своїх співробітників, за інших рівних умов собівартість буде суттєво більшою. Тому вони програватимуть конкуренцію тим, хто оптимізує витрати через ФОПи та “конверти”. Відповідно, щоб не програти конкуренцію, компанії все більше переходитимуть на використання ФОПів.
Коли багато компаній використовують ФОПи та зарплати “у конвертах”, на ринку фактично виникає “поганий статус-кво”. Тим, хто використовує такі схеми, це дозволяє значно знизити собівартість. У решти компаній, які офіційно працевлаштовують своїх співробітників, за інших рівних умов собівартість буде суттєво більшою.
Вирішувати цю проблему перевірками та інспекціями з охорони праці навряд чи доцільно, бо витрати й адміністративне навантаження для такої кількості перевірок будуть невиправданими, а корупційні ризики – високими.
У 2019 році відбудуться президентські й парламентські вибори, й передвиборні кампанії вже почалися. Підвищення стандартів оплати праці майже завжди передувало виборам. Це не дивно, від таких рішень виграють працівники, зайняті в державному секторі, а це майже третина ринку праці.
Ми хочемо, щоб наступне рішення влади про зміну стандартів оплати праці спиралося на аналіз витрат та вигод і приватного сектору й розроблялося з розумінням, що економічно необґрунтоване підвищення може “виштовхати” мільйони українців за периметр ринку праці із соціальними гарантіями.
Стаття опублікована у рамках співпраці із VoxConnector.
Retentive
13:10, 03 февраля 2018
Менделеев, надо индусу стукануть, что ты нихрена не делаешь, только в Нэте тролишь)))
pens
18:53, 03 февраля 2018
Caligula С тобой согласен,многа букафф и я так думаю как ты говоришь:шанхайский пенсинэр В2011 пенсия была 500$ ,а сейчас после повышения аж 170 стало, не *** а не?
спасибо
23:29, 02 февраля 2018
Объясню тем, кто не понял. Предположим , у меня есть фирма. Я нанимаю работника на принеси /подай на зп 10 тыс., тогда мне надо каждый месяц платить за это удовольствие 5200 гривен (за кой .... ?). Ситуация 2 - у меня есть фирма и я не нанимаю работника , а нахожу предпринимателя, с которым заключаю договор, по которому он делает работу принеси/подай. Налоги 1267 гривен за это удовольствие вместо 5200 + никакого соц пакета, декретных, отпусков. Это же предприниматель, его проблемы. Только это не новость, это было и раньше. Выход есть - нужна нормальная система налогообложения, а не налоговый кодекс на 10000 непонятных страниц . Нормальная - это не 50 % отдай государству. Нужно, что не загонять в угол людей . Установить человеческий налог на трудоустроенных и процент от оборота, а не куча налогов непонятных, которые все пытаются оптимизировать
Эйяфьядлайекюдль
00:52, 03 февраля 2018
Во-первых, услуги юрлицу (на общей системе) ФОП может предоставлять только по третьей группе, вторая допускает работу с населением и такими же единщиками. На третьей группе ФОП уплачивает 5% от дохода. Не 18+1,5, а 5. И поскольку сам выступает налоговым агентом, страхует себя по ЕСВ самостоятельно, а так же на него возлагается груз бумажной волокиты, связанной с договорами, актами выполненных работ и банковскими операциями, удержанием и перечислением налогов, отчетностью. С этой точки зрения выгоду получают как предприятие, так и ФОП. За исключением невозможности возврата налогового кредита по входящему НДС для фирмы, если ФОП неплательщик. Но объективно готовность стать ФОПом для такой схемы проявляют очень немногие. Гимора много.
Но, предположим, это станет трендом. Что плохого в оптимизации? Видите ли в чем дело. ФОП - это как минимум одно НОВОЕ рабочее место взамен ротации наемных лиц на уже существующих предприятиях. Это стимул для детенизации своих доходов, поскольку относительно невысокая ставка позволяет открыто подтверждать источники дохода 1) при получении виз для поездок в страны, на которые не распространяется безвиз 2) привлекать деньги инвесторов и кредиторов при расширении бизнеса (до известных пределов, поскольку у единщиков все-таки есть годовое ограничение объемов) 3) банально доказать свое право на спорное имущество в гражданских отношениях, да мало ли зачем! В итоге государство получает армию плательщиков с упрощенным администрированием налогов. Оптимизация против тени.
Да, в такой ситуации конкурировать по режиму налогообложения предприятиям с наемными лицами действительно тяжело. Но я не сильно представляю себе ФОПов-шахтеров или ФОПов-учителей. В некоторых профессиях все останется без изменений. Наемный всегда будет больше отдавать, но и неудобств, связанных с администрированием своей деятельности у него нет, и КЗоТ, имеющий приоритет перед гражданско-правовыми договорами, его защищает, в том числе и в обязанности предоставлять работу либо платить компенсацию за вынужденный простой. Поэтому у этих двух категорий априори не может быть одинаковых налоговых ставок. Но почти наверняка есть либо может скоро появиться выбор между ними.
спасибо
01:54, 03 февраля 2018
Фирма - образное понятие, понятное всем. Вы правы, ввиду своей специфики я на общей системе , в расходы могу показывать услуги/работы от фопов в т.ч. 3-й группы . Мне дороже значительно нанимать работников. Что плохого? Мне - ничего, почти ничего., об этом дальше. ФОП- работник - это глупость без соц пакета и гарантий , оптимизация - глупость , НДС - глупость. Нужно просто запрещать упрощенцев, может кроме первой группы на рынках, возможной и второй, и вводить 2 налога - ЕСВ и процент от оборота, налоговым агентом можно спокойно делать банки, снимать по факту поступления на счет. Это грубо говоря , упрощено, конечно есть налог на землю и т.д.. Но это не произойдет , потому что такое налогообложения кому -то выгодно. Можете догадаться кому, если разбираетесь в системе и почему. Государство получало бы больше или как минимум столько же налогов без всяких оптимизаций, коммерсанты спали бы спокойной, не опасаясь , что завтра у них арестуют счета за неудачные оптимизации или по прихоти конкурентов со связями , люди были бы трудоустроены со всеми вытекающими гарантиями.
Эйяфьядлайекюдль
02:31, 03 февраля 2018
НДС - не глупость, а практически половина доходов государственного бюджета. Никто и никогда его не отменит.
То, что Вы предложили, имеет как достоинства, так и недостатки.
Процент от оборота хорош тогда, когда:
1) есть возможность контролировать базу начисления, а для этого необходимо как минимум минимизировать наличное обращение
2) в сумме дохода отсутствует или невелика доля понесенных расходов. Вот возьмете Вы на работу водителя с личным транспортом, что будет считаться его доходом? Зарплата+компенсация амортизации и топлива? Думаю, облагать расходы - плохая идея.
Третья группа именно так и платит - от валовой выручки за товары и услуги. Иногда это оправдано, иногда не особо. Все упирается в расходы.
Балашова с его 5.10 критиковали именно за это. Цепочка налогообложения оборота на всех этапах торговли делает конкурентной только цену в системе "производитель-трейдер", а это может монополизировать рынки, убирая весь мелкаш.
Если Вы имеете в виду процент от доходов в виде зарплаты, он и сейчас существует. То есть вопросы только к ставкам.
Эйяфьядлайекюдль
03:17, 03 февраля 2018
Кстати. По моему мнению самые большие потери государство несет от ФОПов второй группы. Я не говорю о самозанятых лицах, занимающихся профессиональной деятельностью или торговлей в объективно возможных объемах. Речь о предприятиях, замаскированных под неограниченное число ФОПов второй группы с целью ухода от налогов. Хотите пример? Видели ли Вы предприятия розничной торговли, работающие без кассовых аппаратов? Ну, например, трехэтажный магазин одежды, который вместо чеков закрывает упаковку такими цветными стикерами. Для охраны это служит знаком "Оплачено". При соблюдении на бумаге (кассовиков же нет) предельно допустимой нормы миллион в год на одного предпринимателя, такой магазин не просто уходит от налогообложения очень приличной выручки, но так же пользуется отсутствием внимания к легальности поставки на склады, ведь расходы единщиков налоговиков в принципе не заботят. Ну, и вишенкой на торте - отсутствие каких-либо платежных документов, типа выписанных от руки квитанций, что нарушает права потребителей на возврат товара. А чтобы даже соблазна не возникало - на всех этажах есть соответствующее объявление для покупателей, мол, звыняйте. Хотя, возможно, этот кооператив из ФОПов зарегистрирован на плательщиков первой группы, там объемы поменьше, но можно взять числом.
Вот этот вид "оптимизации" есть зло в чистом виде.
Владислав .
00:01, 03 февраля 2018
На красну икорочку хватае.