Ми стали добровольцями, - боєць «Донбасу» з Кривого Рогу

Вчора у Кривому Розі презентували документальну стрічку режисерок Лариси Артюгіної та Олександри Чупріної «Як ми стали добровольцями». Оператори – В’ячеслав Цвєтков та Ілля Єгоров, звукорежисер та композитор – Андрій Нєдельський.

«Фільм важливий для нас, мабуть, найважчий із того, що ми монтували і робили, тому що ми подружилися із хлопцями… які потім загинули.

Кіно дуже особисте та емоційне. Фільм засновано на подіях, які відбувалися із добровольцями батальйону «Донбас», але він не лише про «Донбас». Він про природу добровольчого руху і мотиви людей, які вирішують стати добровольцями», - розповіла режисер стрічки Лариса Артюгіна.

На презентацію до Кривого Рогу приїхала режисерка Лариса Артюгіна, прийшов один із героїв стрічки - боєць добровольчого батальйону «Донбас» Дмитро Мануйлов із псевдо «Мирний».

Серед запрошених і пані Людмила, мати загиблого у зоні АТО добровольця Олексія Мірошниченка із позивним «Федор», якого показали у фільмі. Одна з організаторок заходу - Ірина Перетятько.



Низько вклонятись Героям щодня

Лариса Артюгіна каже, що неважливо, коли саме в Україні відзначається День захисника, оскільки впевнена, що ми маємо щодня говорити «дякую» та вклонятись героям щодня. В нашому місті не розриваються ворожі снаряди, але ми усе одно на війні -інформаційній:

«Ми на полі бою. Ми маємо відповідати на агресію з боку Російської Федерації, яка йде потужною хвилею не лише на Україну, а й на увесь світ», - каже режисерка.




Фільм-подяка

Режисерка зазначила, що документальний фільм «Як ми стали добровольцями» - безбюджетний та знятий за сприяння волонтерів.

Стрічка знімалася два роки за допомогою метода кіноспостереження.

«Ми підписали між собою авторські домовленості і пообіцяли, що фільм ніколи не використовуватиметься у комерційних цілях.

Це жест подяки. Ми спостерігали за хлопцями починаючи з Нових Петрівців, закінчуючи майже Іловайськом, Попасною, Лисичанськом. Так трапилось, що не потрапили до Іловайська, але ми маємо звідти зйомки», - пояснила Артюгіна.



Ми подружилися із хлопцями… які потім загинули

За словами Лариси Артюгіної, багато хлопців, які знялись у фільмі – загинули:

«Фільм важливий для нас, мабуть найважчий із того, що ми монтували і робили, тому що ми подружилися із хлопцями… які потім загинули.

Кіно дуже особисте та емоційне. Фільм засновано на подіях, які відбувалися із добровольцями батальйону «Донбас», але він не лише про «Донбас», він про природу добровольчого руху і мотиви людей, які вирішують стати добровольцями».

У ваш День народження загинув мій син

Мати загиблого воїна «Федора» Лариса під час прес-конференції звернулася до Лариси Артюгіної:

«Я пам’ятаю, ви казали, що 23 травня у вас День народження. У цей день загинув мій син… Перший день, коли усі канали у телевізорі показували, що десь піймали правосека, я не знала, але було незвичне відчуття пустоти.

Дивишся і не розумієш. Коли знайшли понівечене тіло, знайшли не по обличчю, а по старих шрамах. Він був зшитий після великої аварії, був збитий і переніс клінічну смерть. Це було дуже тяжко, а потім прийшла правда».



Четвертий рік підряд мій День народження – найчорніший день

«Уже четвертий рік підряд мій День народження – найчорніший день у році. Чудова весна, кінець травня 2014 року, мій День народження. Було відчуття щастя, начебто ми завершили Майдан, ми починаємо змінювати та будувати нову країну, обираємо нового президента. У Києві квітнуть каштани та бузок, розпустилася півонія. Ми святкуємо та почуваємося щасливими, починаємо жити.

Наступного дня, коли я прокинулася і прочитала, що сталося у Карлівці, коли я подивилася фото того, що зробили садисти із тілами наших загиблих хлопців, я відчула емоцію, навіть не жаху, а потребу подякувати тим, хто загинув, захищаючи мене у цей день», - розповідає Артюгіна.

Нагадаємо, мова йдеться про бої поблизу села Карлівка Донецької області, що точилися у 2014 році на початку війни в Україні.

Ранком 23 травня 2014 року більше сотні добровольців батальйону «Донбас» потрапили у засідку російських терористів.

Під час боїв половина бійців отримала поранення різних ступенів тяжкості.

Того дня, 23 травня, України сколихнула страшна звістка – загинули п’ятеро чоловіків. Серед полеглих воїнів був і мешканець Кривого Рогу Олексій Мірошниченко.

«Я зрозуміла, що 600 кілометрів – не відстань для агресорів та терористів. І мені просто пощастило, що цей жах не стався зі мною та моїми друзями, завдяки хлопцям, які звуться добровольцями.

Я усвідомлювала, що є люди, які мене захистили і маю подякувати їм за мій світлий день - 23 травня», - каже режисерка.



Ми стали добровольцями, бо погано спрацювали військкомати

Доброволець батальйону «Донбас» Дмитро Мануйлов «Мирний» поділився спогадами про події 2013-2014 років.

Він обрав таке псевдо, коли під час візиту до бабусі передивлявся фотографії прадідуся, який воював у Другу світову під прізвищем Мирний.

«Добре пам’ятаю важку зиму 2013-2014 років, коли утік Янукович і усі радили, що починається нове життя. Саме Карлівка і ті події стали моментом, аби почати щось робити.

До війни усі були неготові. Ми стали добровольцями, тому що у нас погано працювали військкомати, якщо би нас усіх мобілізували, ми стали б загальновійськовими і про нас не знімали кіно. Оскільки тоді держава не впоралась, ми усі потрапили до батальйону «Донбас». Ми стали добровольцями після Карлівки.

Це був спалах у житті - хтось загинув, хтось вижив і намагався зробити усе, аби Україна вистояла. І вона вистояла завдяки людям, які змогли зорієнтуватись», - згадує Дмитро Мануйлов.

Відверто, без прикрас, боляче

Після прес-конференції до зали на перегляд стрічки про добровольців прийшли близько сотні криворіжців.

У фільмі показані події, які відбувалися в Україні після Революції Гідності. Військовослужбовці добробатів ділилися історіями свого життя та розповідали що спонукало їх до того, аби стати добровольцями. Усі вони кажуть, що неможливо сидіти на дивані, поки хтось розстрілює українські землі.

По завершенню фільму присутні стоячи вшанували пам’ять загиблих Героїв хвилиною мовчання.