У Верховній Раді проведено круглий стіл «Децентралізація у сфері культури: можливості та виклики»

У Верховній Раді проведено круглий стіл «Децентралізація у сфері культури: можливості та виклики»

Фото: iportal.rada.gov.ua

15 березня Комітет з питань культури і духовності спільно з Міністерством культури України провели круглий стіл на тему: «Децентралізація у сфері культури: можливості та виклики».

У заході взяли участь народні депутати України, представники Міністерства культури України, Міністерства регіонального розвитку, органів місцевого самоврядування, члени Громадської ради при Комітеті, експерти «Центру розвитку місцевого самоврядування».

Перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Ірина Подоляк наголосила на важливості законодавчого врегулювання механізмів децентралізації у сфері культури:

«Децентралізація, яка відбувається в державі, передає частину функцій, які раніше здійснювалися центральними органами виконавчої влади на регіональний місцевий рівень. Тут є багато переваг, але так само і міститься багато викликів.

Питання, які нас зараз хвилюють – забезпечення культурі, як на загальнодержавному так і на регіональному рівнях гідного місця у суспільному сприйнятті, рівного доступу до культурних послуг, збереження закладів культури, зміна наповненості та оновлення змісту та інші питання, які я сподіваюсь, ми сьогодні розглянемо»
.


На думку Комітету, громадське обговорення, в якому беруть участь експерти та фахівці-практики дасть змогу окреслити можливості і виклики, пов’язані з делегуванням органам місцевого самоврядування низки повноважень.

Міністр культури України Євген Нищук зазначив, що соціально-культурна інфраструктура є одним із головних критеріїв для формування адміністративно-територіального устрою держави та розвитку регіонів. Представники міністерств у своїх виступах наголосили на важливості визначення державних соціально-культурних стандартів.

Під час круглого столу також обговорювалася питання реформування системи адміністративних послуг у сфері культури в умовах децентралізації. Зокрема, розглядалися законодавчі акти та пропозиції щодо змін, які Мінкультури пропонує внести до них для забезпечення децентралізації повноважень та побудови ефективної моделі управління у сферах, віднесених до компетенції відомства.


Фахівці наголошували також на можливих ризиках, що можуть виникнути у галузі збереження культурної спадщини, вивезення та ввезення культурних цінностей, збереження мистецької освіти. Учасники обговорення запропонували також шляхи інтегрування музеїв та бібліотек в сучасне культурно-інформаційне суспільство.

З успішним досвідом поділилися представники органів місцевого самоврядування.

Підсумовуючи результати обговорення Ірина Подоляк зауважила, що питання реформування системи адміністративних послуг у сфері культури має вирішуватися в контексті стратегічного питання необхідності підвищення загального рівня культурного розвитку громадян, збереження, розвитку та ефективного використання культурного потенціалу регіонів, соціально-культурної інфраструктури.



Комментарии (5)

світло

20:01, 17 марта 2017

«Децентралізації (РОЗКОЛ) полягає в тому, що місця все ламають голову: – Де центр?»

Остап Вишня, Фейлетон… (але не маленький). 07.11.1919.: «П. міністр (уряду соціалістів) заявив, що справа з організацією влади на місцях з кожним днем ліпшає. Проводиться вона на принципі широкої децентралізації і самоврядування. Принцип децентралізації (УНІТАРНОЇ України – РОЗКОЛ) полягає в тому, що місця все ламають голову: – Де центр (в Москві)?.. Де центр (в Києві)?.. Принцип цей перевели до життя в самому широкому масштабі. Головною підвалиною «самоврядування» є, як і сама назва вказує, передача організації влади на місцях самому населенню… Себто: – Урядуйся, хто як собі хоче! …Роблять, що хотять!».

Духовного центру НЕМА в Україні, але РОЗКОЛ, тобто мову-Духа Божого біси НЕ ставлять в центрі України: там де гавкають 10 % язичників, там вже керують противославні антихристи московського обряду (2Ін. 6-7), які офіційно насаджують язиком антихриста (1Ін. 4:2-3) «русский мир»-ПРОСТРАНСТВО імперії диявола з центром у Москві – готують ґрунт для відкритої агресії та окупації.

соловки

20:09, 17 марта 2017

світло, Ну поповоду москалей и Москвы мы услышали.А что по поводу евреев Вы нам можете сказать.Ведь они не признают Нового завета.Как Вы думаете они тоже от сатаны как и москали или они чистейшие ангелы во плоти.

світло

21:21, 17 марта 2017

Націоналізм будується за покликом духу-мови, а НЕ за «покликом крови».
Давайте усвідомимо, що нація це зовсім інше, ніж раса, що «націоналізм мислить категоріями історичних доль (Андерсон), тоді як расизму бачиться вічна зараза, яка передається з глибини століть через нескінченну низку огидних злягань (людей с чистокровными и породистыми моськами, петухами, козлами, свиньям, медведями): тобто поза історією».
З точки зору расиста (імперського шовініста), «ніггери, в силу присутності в них незримої негритянської крови, завжди залишаються нігерами; а жиди, насіння Авраама, завжди залишаються жидами, і неважливо, які паспорта вони носять і якими мовами говорять і читають».
А ось для націоналізму (актуалізуємо Освальда Шпенглера) «український (україномовний) жид завжди більше українець, ніж жид». І це значить, що не може націоналізм будуватися на «зове крови».
Відповідно, жид-язичник, за духом антихриста (1Ін. 4:2-3) – «русским языком», завжди більше антихрист (2Ін. 6-7): моська, луг.андон, реги-анал, ніж жид.
«Бо не той юдей, хто має такий вигляд, i не те обрізання, що зовні, на тiлi; але той юдей, хто в душі такий, i те обрізання, яке в серці, за духом (за мовою ідиш), а не за буквою». Рим. 2:28-29.
«НЕ всі ті ізраїльтяни (українці), які від Ізраїля (под ширмой «украинская»)…. Тобто, НЕ діти ТІЛЕСНІ (не за кров’ю, не за ДНК, не за кольором шкіри…) є діти Божі; а діти обітниці (духовного єднання українською мовою-Духом Божим) визначаються за ПОТОМСТВО» Боже (Рим. 8:6,8) в Соборній ПОМІСНІЙ Україні.

Слід розуміти, що вищенаведені апостольські напоумляння до національної ГІДНОСТИ «саатечиствиникав» сатаны (що послуговувалися звичаями та язиком окупанта) відбувалися в історичному часі під час окупації Іудеї римлянами, які «асвабадили» юдеїв від еллінських «асвабадителей»:
«Знаю …лихослів’я від тих, які кажуть про себе, що вони ИУДЕИ („украинцЫ“), а вони НЕ такі, але сборище САТАНИНСКОЕ» (Одкр. 2:9): реги-аналЫ, укропЫ, би-лингво-сексуалЫ, луг.ан.донЫ….

Націоналіст – людина, що має в дарунок від Бога ВІЧНІ-духовні національні ознаки життя. «світло».

соловки

21:31, 17 марта 2017

світло, Да,да насчет ИУДЕЕВ.Как вам такое.Убей лучшего из гоев.Могу еще многое рассказать о данной религии.Ну я думаю вы и так знаете продолжение .Так они всетаки от кого.От сатаны или Бога.

Вера Ивановна я

23:13, 17 марта 2017

Глибока дискусія тут

Ссылка скопирована в буфер обмена