«Я не боюсь», - інспекторка патрульної поліції Кривого Рогу розповіла про свою роботу і любов до міста

Сексизм - слово, незнайоме переважній більшості мешканців Кривого Рогу, викликає здебільшого обурення, подив і легких сміх.

Сексизм*- упереджене ставлення до людей через їхню гендерну ідентичність.

Усталена думка про чоловічі і нечоловічі професії на пострадянському просторі - тема для постійних дискусій фахівців і домашніх балачок. Редакція «Першого Криворізького» поспілкувалась із інспектором зі зв'язків з громадськістю Управління патрульної поліції Кривого Рогу Вікторією Ступак, аби у Міжнародний жіночий день нагадати криворіжцям, що в першу чергу 8 березня - це день, коли жінки нагадують про рівноправ'я.

Зокрема, за право працювати у тій професії, яку жінка обирає сама.

Вікторія – корінна криворожанка, одружена, має доньку. За фахом вона викладач. Закінчувала психолого-педагогічний факультет Криворізького державного педагогічного університету. Вчителювала – працювала із дітьми 1-4х класів. Встигла отримати другу категорію, аж раптом в Україні розпочалась реформа Міністерства внутрішніх справ.

Читайте також: Нова поліція виходить на патрулювання

Вікторія Ступак із травня минулого року працювала на лінії, була звичайною рядовою поліцейською.

---

Чому прийняли рішення стати до лав патрульної поліції? Вплив соціуму, мрія дитинства?

Чомусь завжди було бажання працювати в поліції, старший брат служив у частині 3011. В дитинстві я була як хлопчик, не як дівчинка. Завжди хотіла форму. Після школи не вступила до юридичного – побоялась «не витягти». Колеги підтримали моє рішення. Хоча і сумують за мною (посміхається - авт.).

Ваше ставлення до правоохоронних органів змінилось із приходом в Управління Патрульної поліції Кривого Рогу?

Я завжди ставилась добре до правоохоронних органів. До того ж, у мене чоловік працював у міліції. Хоч і кажуть, що дівчата - це слабка стать, ми інколи можемо такої фори дати чоловікам, що вони і не встигнуть отямитися.

Бували випадки такі під час несення служби на вулицях Кривого Рогу?

Пригадую, якось із напарником вночі патрулювали вулиці у Тернівському районі. Троє молодих людей стояла поруч із спиртним. Ми підійшли провести бесіду, нагадати, що у громадських місцях розпивати алкоголь заборонено. Вони, ясна річ, відхрестились від пляшок (у руках не тримали, а отже не доведеш, що вони їхні). Аж раптом один із них до мене: «А що така кнопочка може зробити з цим ПР*-ом?». Я посміхнулась і сказала, що краще йому того не знати.

Здається, хлопець мене зрозумів. І більше таких питань не ставитиме.
Я не боюсь!

ПР* - гумова палка, спецзасіб.

---

Вікторія розповідає, що тему сексизму у патрульній поліції ніхто навіть не піднімає. У роботі на лінії зі своїм напарником тим паче не було. Він завжди захищав по-джентельменськи. Недовіри, мовляв, «ти ж дівчинка, що з тебе взяти» взагалі не було.

- Він завжди був першим, а я йшла за ним.

- Але ж Ви прикривали, виходить?

- Так, я прикривала. І нікому одне одного ми в образу не давали. Він відповідав за мене, а я відповідала за нього. Кожен стояв один за одного. У будь-якій ситуації ніхто нікого б не кинув. Я вдячна,що у мене був такий напарник!




Сьогодні напарник Вікторії дещо сумує. Місяць тому Наталія Малега, інспектор зв'язків з громадськістю криворізького УПП, запропонувала Вікторії Ступак приєднатись до їхнього «цеху». Не вагаючись, Вікторія погодилась.Віднині в її обов'язки входить робота із учнями шкіл Кривого Рогу, студентами вищих навчальних закладів.

До дітей завжди я ставилась однаково – вони всі для мене, як свої. Я присвятила цьому певну частину свого життя. Освіта дає про себе знати. Тепер просто я відповідаю за більший вузький профіль знань криворізьких школярів. Справляємось! Пригадую перший такого роду досвід: ще восени проводили разом із Наталею (Малегою, - авт.) заняття-гру з правил дорожнього руху. Не страшно, ні.

---

Перепрошую за тавтологію, але чи відчуваєте свою відповідальність за покладену на вас відповідальність?

Кожен прагне робити свою роботу якнайкраще. Ми для цього сюди йшли. Хоча всі ми все життя вчимося. Я буду навчатись довго і довго - до кінця своїх днів.

Наприкінці розмови говоримо із співрозмовницею на буденні дівочі теми – про родину, кулінарію, відпочинок. А інспекторка раз по разу повертається до розмови про місто, яке подарувало їй життя, освіту, чоловіка і кохану донечку.

Я тут живу із самого народження. Хоч і кажуть, мовляв, таке-пересяке воно. І заводи, і те і се… У нас місто найкраще! Я ніколи звідси не поїду.
І усім колегам я бажаю витримки.
Ми на себе поклали важкувати ношу!

І хай би які резонансні матеріали за участі поліцейських редакція не була змушена публікувати час від часу, подібні історії зміцнюють нашу віру у те, що країна на правильному шляху.

Наші діти будуть у безпеці. Зокрема, завдяки таким полісменкам, як інспекторка зв’язків із громадськістю, лейтенант поліції Вікторія Володимирівна Ступак.


Читайте також: «Жодна дівчина не буде наражена на небезпеку», - начальник Управління патрульної поліції Кривого Рогу