Історія про жінку, що пережила три Голодомори

Главное фото новости
Фото: Первый Криворожский
«Перший Криворізький» приєднується до акції «Запали свічку».

Впродовж тижня ми розповідали історії, які страшно згадувати, але які треба знати. Не будемо забувати свою історію. Без минулого - немає майбутнього.

Цикл розповідей про геноцид українського народу ми завершуємо історією про бабусю криворізької поетеси Інесси Доленник.

Жінку, яка пережила усі три голодомори, Серафиму Давидівну Коломоєць.

Пише Інеса Доленник:

«Вона народилася 24.07.1912 р., тож при першому голодоморі (1921-1923 рр. - ред.) була ще дитиною. Родина – мати Табала Катерина Миколаївна та трійко дітей – жила у селі Шнейдеровому на нинішній Кіровоградщині. Оскільки Серафима була найстарша, а їжі не вистачало, мати вирішила віддати її «у найми». Серафима потрапила до Кривого Рогу до заможної родини інженера, який мешкав у центрі старого міста. Замість навчатися у школі вона цілими днями доглядала дітей і допомагала у різних господарських справах. За це її годували. Я питала, чи не ображали її там.

Вона говорила, що ні, але присісти не можна була ані на хвилину. Так і не навчилася добре писати, читала лише по складах, та попри те мала живий розум і настільки хорошу пам’ять, що цитувала великі за розміром тексти, лише раз почувши їх по радіо. Потім, коли лиха година минула, Серафима повернулася до родини. У 18 років її посватали, і вона вийшла заміж. Молоде подружжя поїхало знов таки до Кривого Рогу, бо чоловік мав робітничу спеціальність. Там і народився син Микола.

Всі плани і надії молодої сім’ї перекреслив Голодомор 1932-1933 років. Одного дня чоловік зібрав свої речі і сказав приблизно таке: «У такий голод мені хоча б самому вижити… З вами на шиї це неможливо». І пішов… Отак просто… А вона дивилася на дитину, плакала і думала, що ж їй тепер робити одній з немовлятком у чужому великому місті. Додому не поїдеш, рідним теж важко живеться, та й за які гроші їхати… Хазяйка, в якої вони винаймали кімнату, теж показала на двері.

Серафима попросила хоча б тиждень. Вона лишала дитину на стареньку сусідку і бігала по усьому місту у пошуках роботи. Їй відмовляли й відмовляли, а коли вона подумки попросила допомоги у Святого Миколая, щоб врятувати від голоду синочка Миколайчика, сталося справжнє диво: її взяли у робітничу столову шахти мити посуд… Ні, вони не їли вдосталь, але й не вмирали вже з голоду. А одного разу на порозі з'явився геть знесилений і блідий… законний чоловік. Вона не впустила його до хати, але кинула якусь ковдру і поділилася їжею. Він переночував у сараї, а на ранок пішов. За кілька тижнів сусід бачив його на Гданцівському мосту мертвого, мовляв, іди за тілом. Відповіла коротко: «Не піду». Вона ніколи не називала першого чоловіка на ім’я і прізвище. А їхній синочок, на жаль, помер. Не від голоду – тоді він вижив. Помер від запалення легенів, бо ліків від цієї хвороби не було.

Серафима вдруге вийшла заміж і народила трійко дівчаток: Зою, Ольгу та Світлану. Була партизанкою. Двічі потрапляла до гестапо. Катували. Мала бути розстріляна. Знов врятувало диво: вночі двері камери на мить відчинив завербований поліцаями сусід, теж мешканець вулиці Жовтневої, і вона втекла. Усі решта вранці були розстріляні... Піджак з її нагородами не висів у шафі, а лежав, акуратно складений, бо така кількість орденів та медалей була надважкою для тканини…

Голод 1947 року. Коли бабуся розповідала про нього, то завжди говорила: «Так, було важко… Але, слава Богу, війна закінчилася. Пережили, вижили – і добре. Їли мамалигу, макуха була за делікатес, а більше за все у світі хотілося справжнього, без домішок, духмяного білого хліба. Він навіть снився по ночах… Донечки були бліді й худесенькі, під очима – темні круги… Але до школи ходили, а як же… Жили, як всі, перебивалися».
Бабуся Серафима прожила довге й плідне життя. Врятувала багато людей, дарувала людям добро й світло своєї душі. І люди любили її навзаєм. Вона була стрижнем всієї нашої родини, виростила дітей, онуків і правнуків, до яких дожила. Померла 3 листопада 2005 року у віці 93 років після тривалої хвороби»




Если Вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.


Комментарии

Ирбис
  • 4
  • 1
  • Ответить

Слова и идеи имеют свойство материализоваться,если не остановитесь,будет вам ещё один голодомор.

Major
  • 10
  • 3
  • Ответить

А теперь ещё четвертый осталось пережить....

Загрузка...

Telegram чат Кривого Рога

Мы в социальных сетях
Мы в Facebook

Общество