Перед Новим Роком криворіжці провели акцію в підтримку військовополонених
Фото: Перший Криворізький
Про це редакції «Першого Криворізького» повідомила журналістка, яка побувала на акції.
Учасники та учасниці акції біля Козака Рога поставили ялинку з червоними плямами, що символізують кров. На ній написали номери бригад та нацгвардії, у яких служили їхні рідні, які наразі перебувають у російському полоні або вважаються безвісти зниклими. Також на ялинці написали «Найкраще свято — повернення полонених додому».
Поруч з нею на землі з зав'язаними руками та ротом знаходилось двоє людей, перед якими лежить у крові — червоній фарбі — «новорічна гірлянда» — колючий дріт, на який нанизані мандарини.
З іншої сторони ялинки родини поставили подарунки, на яких написали, свої бажання: «Обійняти сина», «Живий син», «Усі наші вдома», «Почути твій голос», «Кінець твого полону».
На акції співали пісні присвячені Героям, які захищають Україну зараз, які вже загинули, і які перебувають у полоні або вважаються безвісти зниклими, читали перероблені колядки, учасники акції висловлювати вдячність та свою підтримку усім Захисникам і Захисницям. Також рідні виступали з закликом повернути їхніх чоловіків з полону. Серед учасників акції були й військові, яких вже звільнили з полону, вони також поділилися своїм досвідом.
«Після свого обміну я борюся за кожного з тих, хто ще в полоні. Ми маємо повернути кожного додому. Це мій обов'язок, це моя боротьба. Я не можу залишити своїх побратимів. Ми всі разом тримали Маріуполь і тепер я роблю все, щоб витягти з полону інших. Я буду стояти за кожного з них до кінця», — сказав один з військових, який повернувся з полону.
Анастасія, дружина військового, який повернувся з дворічного полону каже, що разом з чоловіком продовжує підтримувати рідних, які досі чекають своїх близьких з полону. Вона вважає, що ця акція дуже сильно підтримує полонених, які різними шляхами дізнаються та знають, що їхні батьки і рідні виходять на їхню підтримку, добиваються їхньої свободи.
«Вони про це знають і вони чекають повернення додому. І для рідних це також поштовх, тому що це хоча б якась робота, яка дає маленькі плоди і вони розуміють, що хоча б щось роблять для своїх дітей. Немає ніяких інших рішень. Тільки мітинги і все. Це все, що ми можемо робити для наших хлопців, які зараз у полоні», — каже Анастасія.
Інша жінка, дружина головного сержанта роти частини 3011, який був Захисником Маріуполя та також потрапив у полон, поділилася, що раз, а іноді і два рази на місяць, спілкується з Координаційним штабом, також записується і на особисті зустрічі. Але наразі точної інформації про чоловіка вона не має.
«У жовтні була інформація, що чоловіка перевезли до Торезу. Належного одягу і взуття не було, бо вони сказали нам, що не співпрацюють з Червоним Хрестом. І там інспектори не пропускають їм ані одяг, ані медикаменти. Більше інформації ніякої немає».
Також за словами дружини, її чоловіка вже вивезли з Торезу, але поки невідомо куди.
Спільнота родин військовополонених та безвісти зниклих дає велику надію учасникам та учасницям, адже вони не самі борються.
Також на акції була й Людмила, яка 16 березня 2022 року виїхала до Кракова:
«Я приїхала туди, одразу було дуже важко, тому що хотілося тільки повернутися додому і, звісно, хотілося щось робити для того, щоб підтримувати свою країну. І ось я через знайомих дізналася про те, що у Кракові є акції на підтримку України. Я туди потрапила і тепер кожного дня я там».
Вона закликає й інших криворіжців та всіх українців, які виїхали за кордон, виходити на акції в підтримку України, бо за її словами, туристи та іноземці звертають увагу на це та цікавляться.
«Якщо йде якась негативна реакція, то це видно проросійське. Російська пропаганда, звісно є, і за кордоном вона дуже активна. І тут боротися дуже важко, але все ж таки, коли нас бачать, то за нами світ стає».
Людмила каже, що багато іноземців підтримують Україну, вони дякують як військовим, так і родинам військовим та полоненим, а також всім українцям, яких бачать за кордоном. Вони також виходять на акції, деякі іноземці хочуть задонатити, а деякі іноземні волонтери підходять і розповідають про свою допомогу Україні.
«Якщо нас не буде видно, то світ забуде про це. Новини додаються кожного дня, світ живе своє життя. Якщо українців не видно, то ми дійсно будемо просто перебувати далі в ілюзії».