Будемо до останнього тут стояти: криворіжці вийшли на акцію в підтримку військовополонених
Фото: Перший Криворізький
Про це повідомляє журналістка «Першого Криворізького» з місця подій.
Нагадаємо, рідні, друзі та знайомі полонених, а також небайдужі містяни, щонеділі о 12:00 проводять цю акцію на 95 кварталі. А о 13:00 вони проводять мирну ходу до квіткового годинника та читають молитву.
Одна з учасниць, у якої побратим чоловіка безвісти зник, прийшла на акцію разом з подружками. Вони говорять, що це висловлює підтримку рідним військовополонених. Так вони бачать, що ніхто не забув про них. А ще це розголос, нагадування суспільству про те, що війна триває, що захисники та захисниці в полоні та безвісти зниклі.
«Сподіваємось, що коли вони повиходять з полону, будуть дивитися, бачити, що за ними всі пам'ятали, що приходили. Хоч така дрібниця, але вона все одно гріє душу».
На акцію приходить і жінка, яка чекає свого чоловіка вже 30 місяців. Він потрапив у полон захищаючи Маріуполь. Вдома на нього чекають чотирирічна та одинадцятирічна доньки. Дружина говорить, що ця акція її та її родину підтримує.
«Вона дає мені надію, що мій чоловік скоріше повернеться додому. Ми нагадуємо про те, що є хлопці, які ще залишились в полоні, і яких чекають дома. Ми вже тут як одна велика родина, збираємось, підтримуємо один одного. Ми будемо до останнього тут стояти, поки останній полонений не прийде з нашої частини додому»
Близько року учасницею цієї акції є й Олена, яка виходить на підтримку полонених побратимів, щоб підтримати їхніх рідних.
«Дуже хочеться, щоб скоріше вони повернулися додому, щоб їх звільнили і щоб їх рідні почули найочікуваніші слова: «мене обміняли», «я повертаюсь додому», «я вдома», «зустрічайте мене»».
Олена каже, що такі акції мають велику силу, що влада їх чує, і в новинах вона бачить, як полонених звільняють, як вони повертаються додому.
«Такі акції треба проводити, щоб доносити до нашого суспільства, до нашої влади, до міжнародних організацій, що наші полонені третій рік в полоній, що у них там пекло, що ми живемо, вони виживають, і їх треба звільнити».