Сучасне, унікальне та потужне: хорове та вокальне мистецтво Кривого Рогу
Фото: Перший Криворізький
Редакція «Першого Криворізького» продовжує цикл матеріалів про культурно-історичний розвиток Кривого Рогу.
Камерний хор «Відродження»
В історичному місці Кривого Рогу, у середині 20 століття було засновано першу у місті музичну школу. Згодом навчальний заклад став одним із найкращих не лише у місті, а й в області. Тепер він носить назву “Криворізький музичний коледж”.Захоплення викликає камерний хор «Відродження», який заснували на базі коледжу, диригентами якого були — заслужений діяч мистецтв України Віктор Олександрович Заволгін та заслужений працівник культури України Людмила Володимирівна Красильникова.
Хор з тріумфом виступав перед вимогливими слухачами Великої Британії, Німеччини, Нідерландів та інших європейських країн.
«Хор Відродження — це такий колектив вагомого значення для Кривого Рогу і, не побоююсь цього слова для України та навіть у світовому рівні. На базі навчального закладу створений високопрофесійний хоровий колектив, його засновниками були викладачі, котрі були з початку існування нашого Криворізького коледжу, багато років працював з колективом Юрій Ярута», — розповідає Тетяна Коренчук, викладач відділу хорового диригування, керівник хору «Відродження».
Тетяна Анатоліївна розповідає, що коли у 1986 році стали до хору Людмила Красильникова та Віктор Заволгін з того часу хор «Відродження» почав брати участь у конкурсних виступах, у той же час хоровий колектив отримав першу премію,
«То був такий великий злет, то був перший такий виступ, котрий дав такий стимул для подальших великих кроків», — каже пані Тетяна.Каже, що хор має унікальну якість звуку, це його візитівка.
«Як співає наш колектив, то дуже багато людей про це кажуть, що воно наче ну всі такі жилки внутрішні підіймає, тому що це дуже тонка, напевно, якість звуку, яка змушує всі мускули у тілі відчувати це. Динаміка дуже гнучка і тонка у хорового нашого колективу».Лілія Василенко, викладачка відділу хорового диригування та за сумісництвом керівниця хору «Відродження» розповідає який відбиток наклала війна на розвиток і функціонування хору.
«Це позначилось в тому що багато дітей, потенційних студентів, абітурієнтів були вимушені виїздити за кордон. Звичайно, що в нас існують системи занять з такими з учнями, це онлайн режим, але як ви розумієте хорове мистецтво — це більше про єднання, про тут і зараз, про наявність колективного музикування, тому в цьому плані ми втрачаємо в кількісній і відповідно в якісній складові нашого колективу».
Анастасія Охріменко, студентка третього курсу відділу хорового диригування розповіла за що любить хор.
«Подобається згуртованість колективу тому що хор — це організм, як сім'я, пов'язані співаки диригенти та концертмейстер. Особливо це відчувається під час виступів, коли немає свого я, грубо кажучи, є тільки колектив і ви ніби проживаєте єдині емоції, все залежить один від одного», — каже дівчина.
Іван — студент другого курсу спеціалізації хорове диригування обрав спів ще з дитинства, каже, що маленьким бігав та постійно співав, пізніше його віддали до музичної школи, а згодом хлопець сам вирішив, що музика — його життя.
«Для мене хор є дуже такою великою часткою мого життя, мені цей предмет дуже подобається, я завжди готовий на нього приходжу завчасно, дуже подобається безпосередньо співати».
Лілія Василенко ділиться планами на майбутнє.
Додає також , що хочеться також прямувати в ногу з часом.
«Зберігати цю традицію виконавську, високу професійну майстерну, ми не забуваємо що це все ж таки студенти, це учбовий колектив, але вимоги до них і рівень виконавства він завжди був не зовсім учбовий. Тобто це музика, яку сміливо можуть виконувати професійні колективи вже дорослі люди з освітою», — каже Лілія Василенко.
«Розвиватись в усіх сучасних тенденціях, якісно підбирати репертуар, їздити звичайно щодо за кордон і популяризувати українську хорову культуру далеко за її межами».У це вірить і Тетяна Анатоліївна.
«Ми віримо в те, що ми будемо розвиватися, і в те, що хорове мистецтво буде тільки розквітати, що скоро у нас з'явиться можливість і на міжнародні арени їздити і прославляти нашу українську культуру нести нести у широкий маси».
Камерний хор «Crescendo»
Камерний хор «Crescendo» музично-хореографічного відділення факультету мистецтв Криворізького державного педагогічного університету створений у 1967 році.
І з часу його створення хор веде активну концертну діяльність, виступає в кращих концертних залах України та приймає участь у багатьох Міжнародних та Всеукраїнських конкурсах і фестивалях.
З 2002 року колектив очолила Вікторія Михайлівна Сергєєва.
«Я дуже щаслива, насамперед, що я відчула себе тут професіоналом на цьому місці, що проекти в яких ми приймали участь були вдалими, що наші студенти які у нас вчилися, які вчаться вони закохані в хор їм це подобається, що вони із задоволенням приймають участь в концертах, виступах, проектах», — розповідає Вікторія Михайлівна.
Пані Вікторія каже, що хорове мистецтво Кривого Рогу дуже потужне.
«Це справа яка потребує великої роботи, тут треба працювати і не самому працювати як, наприклад, один виконавець, там піаніст, інструменталіст чи співак. Це колективна праця багатьох людей, вона дуже з'єднує, хорові співаки вони взагалі це як така собі родина, вони спілкуються, товаришують, працюють разом, інколи там і сперечаються про щось і не тільки про професійне», — з посмішкою каже Вікторія Михайлівна.Владислава Горобей, студентка третього курсу Криворізького державного педагогічного університету співає в хорі через мрію дитинства.
«Це справді справа мого життя, я її обрала і я продовжую її обирати Тому що мені це подобається і чесно кажучи я вже без цього жити не можу. Перш за все це дуже гарна дисципліна, на це потрібно витримка, на це потрібна робота, дуже багато і це справді загартовує тебе як людину і дає дуже багато можливостей гарних», — розповіла дівчина.
Наостанок Вікторія Михайлівна каже, що вірить у майбутнє хорового мистецтва у Кривому Розі і загалом.
«Ті хто не знають, що таке хоровий спів, ті в нього не закохані, а хто приходить сюди і хто починає працювати в хорі, то в нього назавжди есть оце щось таке відчуття команди, відчуття єднання — це дуже важливо».
Народна студія академічного вокалу
У 2003 року на базі Криворізького державного педагогічного університету заснували народну студію академічного вокалу. Про студію та вокальне мистецтво Кривого Рогу розповідає її керівниця Наталя Овчаренко.
«Вокальне мистецтво Кривого Рогу дуже яскраве, і воно розвивається, воно розквітає незважаючи на такі складні часи. Свідчать про зростання вокального мистецтва на Криворіжжі безумовно конкурси, це «Соловейко». Вже 24 роки поспіль проходить цей конкурс всеукраїнський і маємо надію, що він буде міжнародним. Ми можемо сказати тільки про той рівень, який дійсно показують наші студенти, ми бачимо що вони можуть змагатися разом з музичними академіями, разом з фаховими музичними коледжами».
Пані Наталя каже, що у місті чимало можливостей для того, щоб школярі чи абітурієнти могли реалізувати себе.
«Є різні студії це і музичні школи,які зараз надають можливість займатися співом як в академічній манері, як це було раніше, і зараз діти мають можливість займатися в естрадній манері і навіть в деяких школах джазовій манері. Це говорить про зростання інтерес, до нас приходять звісно з різними спеціальностями — приходять вокалісти, приходять інструменталісти, хормейстери, але в більшості звісно приходять вокалісти особливо останнім часом».Наталя Анатоліївна розповідає про те, як на роботу студії вплинула війна.
«Зараз ми вже навчаємося в більшості своїй це очно, і для вокалу це дуже важливо, тому що дійсно потрібно і дивитись як співак диха, і підійти можливо поправити десь постановку співацького апарату, щоб правильно стояв співак і десь показати голосом і десь якісь обертони, на жаль втрачаються, під час запису, тому що це має бути дуже така дуже гарна апаратура для того, щоб голос передати всі фарби голосу. Тому ми любимо працювати наживо звісно, але якщо є якісь такі дні, коли ми розуміємо, що краще бути вдома і працювати зі студентами з учасниками студії вдома то ми це робимо».Наталя каже, що в Україні надзвичайно велика кількість талантів.
«Талановитої молоді з яскравими прекрасними голосами, якби зараз були дійсно в нас такі мирні умови, то звісно могли б зростати надзвичайно швидко і могли б досягати ще більшого ніж зараз, ті студенти, які навчаються співу, на жаль, в них дуже мало можливостей реалізовувати себе в концертній діяльності. Це можуть бути тільки концерти в записі, або це може бути ще реалізація через конкурси, які записуються дистанційно».Діана студентка Криворізького Криворізького державного педагогічного університету займається вокалом з 14 років.
«Я обрала цей напрям тому що музика завжди була чимось таким, що була мені завжди до душі, ну мене нічого так не приваблювало так як співати, мені завжди це дуже подобалося, ще з дитинства мріяла стати видатною співачкою, і дуже надіюсь, що це колись в мене вийде».
Наталя Анатоліївна додає що у вокального мистецтва у Кривому Розі неабиякий потенціал.
«За ним майбутнє, оскільки це передає нашу сутність, сутність нашого народу і сутність нашої прекрасної молоді, співучої і прекрасної».
Хор «Крила» дитячої музичної школи №4
Дитяча музична школа №4 — одна з найстаріших шкіл міста Кривого Рогу. Вона розпочала свою роботу 1 вересня 1961 року. У ті часи й створили хор молодших класів, який зараз відомий як «Крила».
«Про цей хор можу сказати дуже багато, бо я сама вихованка цього хору, і він існує з дня заснування нашої школи, з 60-х років. Традиції існують і передаються. Для мене хор це така історія, яка дорівнює життю», — розповідає Оксана Долгова, викладачка вищої категорії у 4 музичній школі Кривого Рогу.
Каже, що хор користується популярністю серед дітей Кривого Рогу.
«Наш хоровий колектив відвідують піаністи, які займаються фортепіано і діти які займаються сольним співом. Вони приходять у перший клас, деякі з нульового класу починають, там з 5-6 рочків. Якщо виникає у них бажання працювати в колективі, є змога відвідувати, то нульовий клас ми теж берем».
«Є такі навички, які не дасть ніяка інша індивідуальна форма навчання як колектив. Для нас це змога спілкуватися, стикатися з прекрасним, ми співаєм різноманітну музику, я спілкуюсь навіть зі своїми випускниками, які вже дітей своїх приводять до нас у колектив, це незабутнє, це залишається в душі і назавжди», — розповідає Оксана.
Викладачка каже, що на хорове мистецтво впливає все що відбувається навколо нас. Коли стабільна ситуація в країні, тоді стабільніші і заняття і відвідування.
«У нас є бомбосховище, якщо є сирена в нас вже все налагоджено, як ми піднімаємося, як ми переводимо дітей, старші діти знають, що маленькі наші в центрі, хто замикаючий. Дмитро Олексійович концертмейстер наш, він дивиться щоб всі дійшли, все це вже багато раз відпрацьовано. Буває так що в нас йде репетиція, тривога, зібрались, перейшли і там ми продовжуємо навчання».Але попри це, каже Оксана, ця творчість не зрівняється ні з чим.
«Наші всі серця в унісон, коли вже концертна програма і ти стоїш на сцені і тобі потрібно заспівати вже навіть не голосом, а тим невидимим, тим що торкається до кожної душі, до кожного серця це саме і складне і саме приємне».Редакція «Першого Криворізького» висловлює подяку всім хоровим колективам міста, вокальним студіям, дитячим музичним школам, які у цей нелегкий час продовжують працювати та розвивати вокально-хорове мистецтво у Кривому Розі.