Соцмісто: історія амбітного проєкту, що мав оспівувати індустріалізацію
Фото: Перший Криворізький
Онлайн-медіа «Перший Криворізький» спільно з криворіжцем Анатолієм Вихристенком організували екскурсію та дослідили Соцмісто. Декілька цікавих фактів з екскурсії — у матеріалі 1kr.ua.
Чому з’явилося Соцмісто
Історія забудови Соцміста розпочалась унаслідок зустрічі одного з організаторів будівництва комбінату «Криворіжсталь» Якова Вєсніка та Серго Орджонікідзе, який завідував будівництвом заводів на теренах Союзу. «Даёшь заводы-гиганты!» — таким був пропагандистський курс в СРСР на початку XX століття.
Ці заводи-гіганти почали з’являтись із 1928 року. А в Кривому Розі будівництво «Криворіжсталі» (сучасного «АрселорМіттал Кривий Ріг») почали в 1931 році: два роки вагались через поширену тоді «теорію затухання» — мовляв, скоро на цій території руди не буде. Цікаво знати, що для будівництва заводу розглядали 4 локації: на Карачунах, Гданцівці, станції Кривий Ріг-Західний і на Червоній, де зрештою й збудували. Тут не було покладів руди, зате поруч проходила залізниця.
Плани накреслили амбітні — вивести гігант за рік, але не вдалося. Будівництво закінчили у 1934 році, тоді ж задули першу доменну піч. Яків Вєснік пізніше писав: «Так складно, як у Кривому Розі, мені не було ще ніколи». Ще на початку спорудження виникла проблема із розселенням людей, які будуватимуть завод.
«Спочатку індустріалізація, а потім — людина»: побут людей, які будували завод
Спершу робітників розселяли на території «старого міста» — переважно в сучасному Центрально-Міському районі. Для мешканців навіть робили агітлистівки із закликами «запрошувати до себе» будівельників.
На території майбутнього заводу першими з’явились бараки з очерету й глини та землянки. Землянки будували уздовж місцевих ставків. У бараках як перегородки використовували скатертини, туалет зробили на вулиці. Ліжка були засмальцьовані через те, що хтось постійно спав у них одягненим: перший будівельник ішов на зміну — на його місце лягав інший, який зі зміни повернувся. Їжу зберігали переважно під подушками. Від клопів та інших комах у консервну банку наливали гас і ставили під ліжко. На літо бараки закривалися, і будівельники жили на вулиці. Згодом, коли з’являлись перші недобудовані гуртожитки, люди самовільно селились у них.
Хто і як будував Соцмісто
Над забудовою криворізького Соцміста працювали архітектори Віктор Троценко і Йосип Каракіс. Будівлі створювали переважно в стилі конструктивізму, а також постконструктивізму та неокласицизму.Поруч із проспектом Металургів збереглася рядова забудова першої п’ятирічки: п?ять будинків на вулиці Соборності, три — на вулиці Степана Тільги. До наших днів достояли школа №56, дитсадок №15, а також низка житлових будинків на Гурова та Соборності. На вулиці Гурова, 19 у 1950-х збудували палац культури «Коксохімік», що нині потроху розвалюється.
«У радянської людини не може бути індивідуальності»: про будинок-комуну
Однією з найцікавіших будівель у стилі конструктивізму того часу був будинок-комуна, архітектор — Віктор Троценко. Будинок-комуна складався з чотирьох блоків. Передбачалося, що годуватимуть мешканців у громадській їдальні, тому персональних кухонь не запланували.
Тут працювали їдальня, ресторан, клуб, був гуртожиток на тисячу людей. Стиль конструктивізму цікавий тим, що в будівлях спочатку проєктували «вид ізсередини» і тільки потім обробляли ззовні. У дворі раніше стояли дві скульптури: за різними даними, вони зображали або металурга і гірника, або туриста і гірника.
Інші цікаві елементи на Соцмісті
За адресою: вулиця Гурова, 5 збудували експериментальний будинок із черепашнику — єдиний у Кривому Розі. У дворах деяких будинків залишились старі металеві конструкції — «лабіринти». Так дітей змалку готували до військових випробувань, із якими вони стикнуться на службі. На стадіон «Металург» юнаки ходили стріляти, дивитись пропагандистські фільми.
На фасадах деяких будинків видно розділення: на заводі складали блоки із цегли і привозили на місце, щоб прискорити будівництво. У деяких дворах Соцміста навіть збереглись фонтани (зараз вони не працюють).
Цей будинок — приклад класицизму. Просто в будинку була власна трансформаторна будка. Цікаво знати, що тут жили дідусь і бабуся чинного президента України Володимира Зеленського. Сусідній будинок узагалі мав власну котельню.
Матеріал створено в межах проєкту «Історичне літо», організованого онлайн-медіа «Перший Криворізький» (1KR.UA).
«Історичне літо» є частиною проєкту «Зміцнення громадської довіри в Україні» — UCBI, який підтримує Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).