Як театральна студія допомагає підліткам-переселенцям адаптуватись у Кривому Розі

Криворізька театральна студія «Ті самі гойдалки» втретє показує виставу «Термочуттєвість» за оповідками нідерландського письменника Тоона Телегена. У виставі беруть участь підлітки, які рятувались у кривому розі від обстрілів та окупації.

Вперше виставу криворіжці побачили на річницю повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2023 року.

Журналісти “Першого Криворізького” поспілкувались з акторами і режисеркою театральної студії Євгенією Морозовою-Поповою.

“Для мене ця вистава — така річ тендітна та крихка. Я хочу донести до людей, що там — біль. Я ж це пережила — поїхала з міста. Усі ці історії нон-фікшн такі теплі, немов скло, їх хочеться так ніжно розказати. І коли глядачі плачуть, хочеться підійти і обійняти. Для мене ця вистава грає дуже важливу роль”, — говорить 15-річна Вікторія Михайлюк. Вона з родиною переїхала у Кривий Ріг з Бахмута.


“Якщо люди втратили надію або втратили свої будинки, у них може розпочатися нове життя, у них є надія. Це як в епізоді «Лист сонцю» у виставі, коли всі звірі чекали на відповідь, і ось відповідь прийшла, що життя не закінчується на тому, коли ми щось втратили. Щоб не зупинялися і далі жили”, — говорить Вікторія.

14-річна Поліна Мазур переїхала з родиною в Кривий Ріг із Нововоронцовки, що на Херсонщині. У студію її записала мама.


“Я спочатку була невпевнена, боялась, коли мама мене тільки записала, а потім втягнулася. Для мене це вистава про надію, що навіть коли думаєш, що вже кінець усьому, немає ніякого світла, з’являється такий промінчик надії, і ти розумієш, що все буде добре”, — говорить дівчина.

8 квітня 2022 року, у день, коли армія РФ вчинила воєнний злочин і обстріляла залізничний вокзал у Краматорську, 15-річна Вероніка Осьмуха мала бути на вокзалі. Проте вона запізнилась і це врятувало дівчині життя. Після цього родина переїхала у Кривий Ріг.


У виставі “Термочуттєвість” Вероніка грає кенгуру.

“Я її виставляю такою емоційною, веселою, це в неї від мене”, — каже дівчина.

15-річний Нестор Рись із батьками вже понад рік живе у Кривому Розі та відвідує заняття у студії тричі на тиждень.


“Мені це дуже допомагає зняти стрес. Тому що на театральній студії ми взагалі забуваємо про війну, де ми. Є тільки кімната, режисерка, і вона дає нам вправи. Ми їх виконуємо, розвиваємо наші акторські здібності”, — каже хлопець.

14-річна Анастасія Олексюк приїхала з Великої Олександрівки, що на Херсонщині. Заняття в театральній студії подобаються дівчині тим, що кожен має змогу розкрити свої таланти, свої особливості, стати більш відкритим або удосконалити щось в собі.


"Мені трішки легше тут. Кожен особливий, і до кожного відносяться як до рівні", — каже дівчина.

«Театральна гра це терапевтичне джерело, яке допомагає нам усім знайти ті сили, витримку, надію і віру», — вважає дитяча психологиня Інна Рожкова.

Режисерка театральної студії “Ті самі гойдалки” Євгенія Морозова-Попова запрошувала дітей у студію, адже розуміла, що через війну в місті майже нічого не працює і дітям нікуди себе подіти.


“Я бачу точно, що на початку вони були зовсім закриті, а потім всі хотіли розповідати свої історії, — говорить Євгенія — Ми зараз працюємо за технікою акторського мистецтва Івани Чаббак. Вона говорить про те, що якщо ти пережив якусь травму, ти можеш чи закритися і жаліти себе — і тобі буде важко, чи ти можеш спертися на свій досвід — і це допомагає направити цю емоцію в правильне річище. І от, працюючи над цією технікою, я бачу, що є дуже класні результати. Ну і спілкуємось із батьками теж. І на питання, чи бачу я зміни, — так”.