Надія на краще: про психологічну реабілітацію херсонських дітей за кордоном і в Кривому Розі

Кіра Пальченко з Білої Криниці та Дарія Колеснік із Високопілля нещодавно повернулися з Берліну, де разом із 17 дітьми проходили психологічну реабілітацію. Їхні родини — серед тисяч сімей із Херсонщини, вимушених покинути свої домівки та облаштовуватись у Кривому Розі й районі.

Про поїздку до Німеччини Кіра та Дарія дізналися з телефонного дзвінка Світлани Петренко, завідувачки сектора оздоровлення дітей Департаменту соціального розвитку Херсонської обласної військової адміністрації. Світлана займається формуванням списків дітей, які мають закордонні паспорти і потребують психологічної реабілітації. Сьогодні таких майже 500.

«Усі діти в нашому списку — з правобережжя Херсонщини. Але цього разу перед виїздом до Німеччини іноземні волонтери відібрали дітей із сіл і міст, які були звільнені не пізніше жовтня — листопада минулого року, бо ті, кого звільнили потім, ще можуть бути під впливом агресії, — говорить Світлана Петренко. — У списку є діти, які були викрадені окупантами, вони ще психологічно не готові. Тому ми вирішили брати дітей із дальнього краю Херсонщини. Але надалі плануємо, що всі зможуть пройти подібну реабілітацію».

Для організації поїздки дітей до Німеччини на реабілітацію об’єдналися два українські благодійні фонди: «Єлеон» і «Восток SOS». У подорожі разом із дітьми були дорослі супроводжувачі та психолог, які підтримували злагоджений процес реабілітації.

Покинути все, щоб урятуватися

У Кіри та Дарії схожі історії порятунку від війни. Обидві дівчинки виїжджали разом із мамами, сестрами та братами, були вимушені покинути власні домівки через окупацію й постійні обстріли їхніх населених пунктів армією РФ.

«Було дуже страшно. Але сподівалися на краще, бо поряд завжди були рідні та хороші люди, які нам допомогли влаштуватися», — розповідає Дарія, яка разом із мамою Тетяною в березні 2022 року виїхала з Високопілля до села Мар’є-Дмитрівка в Криворізькому районі.

Після повернення з невеликої подорожі та реабілітації в Німеччині родина Дарії планує повертатися до рідного села і відновлювати власну понівечену домівку.

Дім і подвір’я Кіри Пальченко з Білої Криниці також пошкоджені. До вересня 2022 року російські війська стояли у районі Великої Олександрівки, майже кожен день були обстріли. Спочатку Кіра з мамою і братами виїхали до Вінниці, а потім родина змогла знайти дім у Кривому Розі.

«До нас у двір влітку 2022 року прилетів снаряд, але ми довгий час навіть про це не знали: батько, який залишився вдома, не хотів нас засмучувати. Ми вже прямуємо додому, разом будемо відновлювати наш будинок і взагалі Білу Криницю», — розповідає Кіра.

Дівчинка каже, що дуже переживає за свого батька Сергія, який вирішив залишитися вдома, та старшого брата Івана — він захищає країну від окупантів. А найбільшою відрадою та свого роду заспокійливим було те, що вони разом із мамою Наталією у Вінниці ходили плести маскувальні сітки.

«Там були далеко не психологи, а просто звичайні люди, які хотіли допомогти армії і які дуже нас підтримували морально. А коли ми дізналися, що сітки підуть до військових частин на напрямку, де воює мій брат, то це надихнуло ще більше», — згадує Кіра.

Арт-, пет- та іпотерапія як частина реабілітації в Німеччині

Пережити травматичну подію допомагає мистецтво — саме тому під час поїздки до Німеччини двотижнева програма реабілітації була побудована на арттерапії. Психологиня Ксенія Ланчак проводила групові й індивідуальні зустрічі.

«Саме цей вид терапії застосовують, якщо дорослий або дитина пережили травму. Під час арттерапії людині вдається звільнити несвідоме від спричиненої напруги. Це може бути будь-що: хтось може постраждати від вибухів, але це не вплине на моральний стан, а когось можуть травмувати звуки сирен. Усі ми різні. Про це варто пам’ятати», — говорить психологиня.

Психологи також говорять, що метод арттерапії специфічний, він ігровий, його можуть не сприймати серйозно, але багатьом дітям подобається.

«Діти перезавантажилися й отримали купу вражень, змогли відволіктися від жахливих подій, які принесла війна. Ми були в зоопарках, музеях, на екскурсіях. Також німці організували іпотерапію — діти покаталися на конях», — розповідає Світлана Петренко.

Світлана Петренко пояснила, що волонтери розробили програму так, щоб поєднати різні методи. Також за потреби з деякими дітьми психологиня Ксенія Ланчак працювала індивідуально.

Крім того, варто пам’ятати, що навіть до повномасштабної війни українські діти були досить довго ізольовані під час дистанційного навчання через карантин. Тому навіть спілкування з однолітками Світлана Петренко вважає позитивним впливом на емоційний стан дітей.

«Діти насолоджувалися спілкуванням одне з одним, навіть після виснажливих і насичених днів на вечір ми збирались у дружнє коло», — згадує Світлана.

Психологічна підтримка дітей і дорослих у Кривому Розі

За даними дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ із початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну загинула 501 дитина і майже тисяча дістали поранення. А ще більше дітей були змушені покинути з родинами свої домівки та виїхати в зовсім не знайомі міста й села.

Сьогодні питання психологічної реабілітації постраждалих від військових дій актуальне і для дорослих. Тому в Кривому Розі люди зі статусом внутрішньо переміщеної особи можуть отримати не лише матеріальну, юридичну, а й психологічну допомогу. Так, у благодійному фонді «Право на захист», партнером якого є Управління Верховного комісара ООН, проводять психологічні консультації онлайн і кризові консультації очно.

Також обов’язковими є психологічні консультації в навчальному центрі для переселенців, який розташований у Кривому Розі. Психолога можна відвідувати до пів року, навіть після закінчення навчальних курсів. Для жінок і чоловіків із дітьми є дитяча кімната з психологом. Віра Векленко, психологиня центру, розповіла, що психологічні консультації вони проводять доти, доки люди не зможуть самостійно справлятися зі своїми проблемами або емоційними реакціями на подразники, такі як повітряні тривоги, вибухи й інше.

«Поки я як психолог не дам людині в руки інструменти, які допоможуть перебороти проблему, ми продовжуємо групові та індивідуальні консультації. Тобто психолог повинен не лише вислухати людину, а й навчити її жити без нього.

Діти та дорослі перебувають у стані стресу, страху перед майбутнім, недовіри. Тому моя задача — налаштувати на те, що все буде добре, а навіть якщо все буде погано, то все одно треба адаптуватися і продовжувати життя. Вчимо їх не боятися запитувати, приходити, розповідати про свої проблеми», — пояснює Віра Векленко.

Також психологиня говорить, що дуже часто дорослі відмовляються від психологічної консультації, але просять попрацювати з їхніми дітьми. Проте навіть після цього в центрі намагаються поспілкуватися і з батьками, тому що поведінка та сприйняття дитини неабияк залежать від батьків.

Для сімей із дітьми, які не мають змоги сьогодні звернутися до психолога, ми підготували поради від спеціалістів.

• Запевніть дитину, що в жодному разі не покинете її, будете поряд.
• Намагайтеся поводитися спокійно, принаймні при дитині (правило: спокійні ви — спокійна дитина).
• Транслюйте дитині відчуття безпеки. Тобто якщо бачите, що вона налякана, підтримайте її та спробуйте пояснити, що відбувається.
• Намагайтеся частіше обіймати дитину.
• Будьте відкритими до спілкування (кажіть дитині правду, обговорюйте події та доступно пояснюйте все).
• Грайте з дитиною, коли є змога, щоб відволікти її.
• Перевіряйте джерела інформації, які використовує дитина, які передачі дивиться, з ким спілкується.

«Дуже важливо говорити з дитиною, тому що брак інформації або її неправдивість підвищують дитячу тривожність. Вона потім може перерости у психологічні травми, з якими вже точно повинен працювати спеціаліст», — говорить Віра Векленко, психологиня навчального центру для переселенців у Кривому Розі.

Сьогодні багато сімей повертаються додому, щоб відновлювати зруйновані будинки та села. Наприклад, родини Кіри Пальченко з Білої Криниці та Дарії Колеснік із Високопілля вже повернулися додому. Тому психологи в першу чергу радять:

• оцінити ситуацію до переїзду;
• проаналізувати, чи вистачить сил з усім упоратися;
• проаналізувати, як буде реагувати на це ваша дитина;
• спостерігати за дитиною — зараз у дітей може розвинутися травма втрати.

«А якщо місто чи село, куди ви повертаєтеся, ще небезпечне, то раджу утриматися від такого переїзду. Слід пам’ятати: якщо для дорослих це складно, то для дітей це просто може бути катастрофою», — говорить психологиня.

Психологічну підтримку й інші види допомоги в Кривому Розі можна отримати в криворізькому центрі допомоги ВПО на проспекті Миру, 28, за зупинкою «1-ша міська лікарня». Записатися в чергу можна на локації або за номером телефону +38(068)473-96-19. Також психологічну підтримку пропонують у навчальному Центрі, у якому чекають кожного, кому потрібна допомога. Його номер телефону +38(095)327-22-99.