Бити ворога більше і краще, — як воюють артилеристи з Криворізької бригади

Журналісти “Першого Криворізького” поспілкувались з військовослужбовцями, більша частина яких вже має бойовий досвід, про роботу артилерії та відмінності ведення бойових дій на різних напрямках.

Дмитро

25 річний сум’янин Дмитро до повномасштабної війни працював в енергетиці інженером на високовольтній підстанції.

Зараз він лейтенант, старший офіцер батареї самохідної гаубиці 2С1 «Гвоздика». Мобілізували чоловіка в кінці літа 2022 року.

Він пройшов курси підвищення кваліфікації в академії сухопутних військ, а потім потрапив до 17 танкової бригади.

Дмитро керує особовим складом і технікою на вогневих позиціях, а це означає, що він приймає координати від начальника, розраховує координати цілей та передає їх командирам гармат, а далі вони вже виконують його вказівки. А ще Дмитро обирає вогневі позиції, організовує підвіз боєприпасів і тому подібне.


Спершу бійці вибирають місце, звідки зручно вести вогонь по визначеному району, потім займають позицію, роблять прив'язку на місцевості. За допомогою бусолі (геодезичний прилад для орієнтування гармат, вимірювання відстані, засічення цілей, а також для спостереження і розвідки) орієнтують гармати, а далі виконують вогневі завдання в залежності від того, які цілі, від наявності боєприпасів.

Чим відрізняється бій між українською та російською артилерією

За словами Дмитра, у російських артилеристів повітряна розвідка працює погано, але у них є багато боєприпасів.

“Вони тупо засипають район снарядами, і часто без ладу. Російські військові засипають снарядами передній край, де наша піхота стоїть, а самі намагаються стояти якомога далі фронту, для того, щоб наша артилерія їх не дістала. А ми працюємо з коригуванням з безпілотників, бережемо кожен снаряд, працюємо точніше”, — говорить Дмитро.

Точність влучання залежить від точності координат, з третього пострілу снаряд прилітає у ціль.

Після перемоги Дмитро планує повернутися до нормального життя та працювати далі в енергетиці: “Енергетичні об'єкти постійно обстрілюють, тому роботи буде багато у нас”, – говорить військовий.

Кузьма

Відмінності бойових дій на Херсонщині та Донеччині

33-річний лейтенант Кузьма мобілізований у травні, після навчання потрапив у 17 танкову в кінці серпня. З Великої Костромки він з побратимами дійшов до Каховки, а зараз воює на Донеччині.
До мобілізації Кузьма був підприємцем у місті Великі Мости на Львівщині, виконував будівельні роботи. Після війни чоловік планує далі займатись своєю роботою, розвивати будівництво. Вдома його чекає дружина і донька.

“На Херсонщині було важче воювати, там степи, рівнина, коли ворожий безпілотник злітає, він вас бачить за багато кілометрів і артилерія закидає касетними боєприпасами, б’ють гради, ствольна артилерія. На Донеччині яри та балки, там простіше, адже є можливість сховатись. Хоча війська стоять щільніше, але для нас там простіше, є можливість сховатись від ворожих безпілотників”, — вважає Кузьма.

“Виженемо ворога з нашої країни та й будемо її відбудовувати”, — говорить Кузьма.

Дмитро

34-річного криворіжця Дмитра повномасштабне вторгнення застало у Білогорівці Луганської області. Дмитро служить за контрактом, він був на Луганщині на ротації.

“Думки про можливе вторгнення були, але такого я не очікував. Але ми зібрались і виковували бойові завдання”, — пригадує Дмитро.

На Луганщині криворіжець отримав поранення, пройшов лікування у п’яти госпіталях, а напередодні звільнення Херсону повернувся у військо. Далі Бахмут, Донеччина. Після перемоги Дмитро планує знову працювати на “АрселорМіттал Кривий Ріг” нагрівальником металів.

Павло

42-річний Павло родом з Кривого Рогу, мешкав в Обухові на Київщині, до повномасштабної війни керував маленьким виробництвом — виготовляв кабелі. Його мобілізували у жовтні 2022 року і нині він — сержант, командир гармати. Спершу підтримував наступ на Херсонщині, тепер воює на Донеччині.

Павло розповів про те, як проходить бойове чергування артилеристів. Воно триває дві-три доби.

“Коли приходить від розвідки район цілей, ми орієнтуємось, виконуємо вогневе завдання. В залежності від того, наскільки його влучно виконали, додаємо ще, або переїжджаємо на інше місце, міняємо бойові позиції. Машини весь час замасковані”, — пояснює сержант.

Артилеристи – одні з тих, хто забезпечує нашу перемогу в цій війні. Вони знищують ворожі техніку та живу силу. Їхні спокій та мужність вселяють віру в перемогу в цій важкій війні.



Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.