Окупанти били по Зеленодольську, а вони висаджували квіти, — історія відновлення міста
Фото: Перший Криворізький
Оперативне відновлення пошкодженого російською армією парку, ремонт будівель, в які влучали окупанти, стало до певної міри символом спротиву Зеленодольська у Криворізькому районі.
«...Згодом ми зрозуміли, що працювати треба, життя продовжується навіть у воєнний час…», — говорить Наталія Нівецька, озеленювачка у Зеленодольську.
Природа допомагає
Наталі Нівецькій 45 років і вона займається озелененням та ландшафтним дизайном у Зеленодольську. Жінка вже два роки офіційно працює на комунальному підприємстві майстром дільниці та більше ніж 7 років розводить рослини різних видів. Вона впевнена, що природа та рослини також допомагають Україні у загарбницькій війні з російською армією.
«В один, не скажу, що прекрасний, але літній день, це десь в середині літа було, дівчата з моєї бригади пішли поливати газон. Вони розтягували шланги, і вийшло так, що обидві порівнялися з деревами, коли в цю мить був приліт, і вони потрапили у вогняний шар. Так завдяки нашим кленам дівчата не постраждали, але дуже злякалися.
Тому можу сказати, що природа допомагає нам та нашим воїнам», — говорить Наталія Нівецька.
З перших днів війни Наталія разом з колежанками плели маскувальні сітки для українських військових.
«Згодом ми зрозуміли, що працювати треба. І життя продовжується, навіть у воєнний час. Тоді ми почали виходити працювати на вулиці міста. Хлопці набирали пісок в мішки, допомагали військовим. Дівчата прибирали місто і посипали доріжки від ожеледиці, підмітали. Тобто продовжували робити те, що і до війни.
Вже з весни ми почали висаджувати рослини у парковій зоні, які ми закупили ще до війни. Спочатку страшно було: пригиналися, прислухалися, а потім звикли. Було зрозуміло, що летить над нами», — згадує Наталія.
Скажені або чому люди повернулися у місто
Колеги та колежанки Наталії також займалися частковим відновленням доріг, тротуарів та газонів після обстрілів. Зеленодольський міський голова Дмитро Невеселий з посмішкою розповідає про співробітників комунального підприємства, які були ініціаторами виходу на роботу, попри обстріли та затримки зарплатні. Він впевнений, що саме цим Наталія разом з колегами демонстрували іншим мешканцям Зеленодольська — місто хоче жити, що життя продовжується.
«Обстріли, не обстріли, а їх не зупинити було. Я їх називав «скажені», тому що ще дим стоїть, а вони вже виходять квіти саджати. Навіть коли була проблема з виплатою заробітної плати працівникам вони з розумінням ставилися та виконували свою роботу. Але сьогодні ситуація з виплатами стабільна», — говорить Дмитро Невеселий.
Дмитро Невеселий говорить, що по Зеленодольську Росія випустила 2500 касетних снарядів. Зі 104 багатоповерхівок у місті 73 були обстріляні. Тому в «гарячу фазу» війни у травні з Зеленодольська виїхало майже 70% населення.
«Спочатку виїхало дуже багато людей, тому що вже в середині березня вибухи ми чули кожен день. І вдень, і вночі, вони не переставали. Хтось дітей вивозив, хто сам боявся. Але коли ми почали насаджувати клумби та воно зацвіли, то люди почали повертатися.
Фото наших клумб, мабуть, облетіли пів світу. У людей всіх було одне запитання: що це за місто? Ніхто не міг зрозуміти, що це наш Зеленодольськ, нікому не вірилося, що в Україні війна, Зеленодольськ бомблять кожного дня, а він цвіте і розвивається», — згадує Наталія.
На початку осені, після першого контрнаступу українських військових, жителі Зеленодольська почали повертатися у рідне місто. Багато людей говорили, що повернулися не лише, тому що ворога відтіснили, а й фото квітучого Зеленодольська.
У Зеленодольську до війни проживали 17 тисяч 250 мешканців, за офіційними даними громади, зараз у місті 15 тисяч людей.
До озеленення та відновлення зруйнованих будівель долучаються і звичайні зеленодольці. Наприклад, мешканці допомагають комунальному підприємству закуповувати рослини для висадки у парку та інших клумбах міста.
Будеш щось купувати — пиши
«Я вважаю, що зеленодольці — неймовірні. Всім, що стосується моєї роботи, я ділюся на сторінці у Facebook, і буває таке, що я виставляю пост на сторінці з проханням допомогти зібрати кошти на закупівлю квітів, і люди долучаються.
Нещодавно був випадок, що ми змогли закупити лише 10 кілограмів тюльпанів, але цього було мало на місто. Тому я написала у себе на сторінці в Facebook: шановні мешканці, хто бажає підтримати закупівлю тюльпанів? І за декілька днів ми зібрали кошти аж на 90 кілограмів цибулин тюльпанів. Зараз люди навіть мені пишуть в особисті повідомлення: Наташа, якщо щось будеш куплять, то пиши!», — розповідає Наталія.
Окрім озеленення Наталія Нівецька займається ландшафтним дизайном, розробляє проєкти, більшість з яких з'явилися у неї ще до початку роботи на підприємстві.
«Наталію я знаю давно, до початку роботи з нами вона постійно приходила до мене і казала: так Дмитро Юрійович, а у мене є ідея, а давайте тут зробимо так, а давайте ось так. І вона ходила до мене десь місяці два, три, майже щодня з малюнками, планами та фотографіями. І я сказав: так слухай, у мене для тебе є пропозиція. Давай ти прийдеш до мене робити, і будеш це робити», — з посмішкою згадує Дмитро Невеселий.
«Працюю, я не знаю, хто ще так працює. Наприклад, для того, щоб зробити клумбу, я не сиджу годинами, щоб придумати, що там посадити. Я просто декілька раз приходжу на те місце, обходжу, роздивляюся, що навкруги. І потім мені приходить в голову, що ось так воно повинно бути. Тобто проєкти самі у мене в голові назрівають, а потім я вже беру олівець, і як першокласниця малюю», — говорить Наталія Нівецька.
«Тобто хазяйка озеленення — я, і ніхто до мене не втручається. Я художниця, я так бачу. Але втіленням моїх проєктів у життя займаються дівчата озеленювачки, яких я називаю своїми руками», — посміхається Наталія.
Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю ІА “Перший Криворізький” та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.