Проблеми та переваги освіти за кордоном для криворізьких школярів

Фото: Перший Криворізький

Через війну Росії в Україні зараз близько 500 тисяч дітей шкільного віку були вимушені переважно разом з мамами та бабусями виїхати за кордон. Тому сьогодні у багатьох школах та гімназіях Франції, Німеччини, Словенії, Польщі, США, Канаді та інших країнах світу можна зустріти українських школярів та студентів. Чи комфортно їм там та, чи повернуться вони в за українські парти?

Можна говорити, що повномасштабна війна Росії в Україні внесла свої корективи у кожну сферу життя, та оцінити, яка з них найбільше постраждала, напевно, неможливо. Наприклад, частина освітян та учнів майже всіх навчальних закладів у лютому-березні 2022 року вимушено повернулися у часи школи онлайн.

Журналісти «Першого Криворізького» поспілкувалися з учнем криворізької школи Даниїлом Хурсовичем та ученицею дніпропетровської школи Катериною Скрипник. Ці підлітки через війну вимушені навчатися у двох школах одночасно, одна з яких німецька.

Даниїл навчається у 7 класі криворізької гімназії №21 та паралельно у 8 класі німецької школі у місті Нойштадт ан дер Вайнштрассе. Ми не помилилися, вказуючи клас, тому що у Німеччині хлопця взяли на клас старше.

«Спочатку був відбір учнів, під час якого педагоги німецької школи визначали клас, школа або гімназію для кожного учня. Мені сказали, що у мене є талант до гуманітарних предметів, тому мене направили до гімназії з гуманітарним нахилом.

Перед початком навчання ми проходили тексти на IQ та знання англійської мови. Я вільно розмовляю англійською з однолітками, тому мене взяли у клас старше. А якби я знав німецьку мову, то потрапив у 9 клас відразу», — розповідає Даниїл Хурсович.


Катерина Скрипник також навчається у німецькій школі разом з Даниїлом, але у 10 класі. У дніпровській спеціалізованій школі №15 школярка перейшла на сімейну форму навчання, щоб зменшити навантаження та зосередитися на заняттях у німецькій школі та вивчення мови.




Практичний психолог Криворізького ліцею №24 Юлія Табакіна говорить, що для психіки дити рішення перейти на домашню форму навчання — правильне рішення.

«Тягнути одразу дві школи — велике навантаження на психіку дитини.

У мене у практиці були випадки, коли дитина намагалася з першого семестру тягнути французьку та українську школи. Мама учениці зателефонувала, розповіла, що у дитини пропав сон та апетит. Тому я порадила перейти на домашню форму навчання в українській школі. А після повернення в Україну входити у нормальний режим та складати випускні іспити екстерном», — наголошує психологиня Юлія Табакіна.


Зазначимо, що відповідно дослідженню громадської організації «Глобал Офіс» майже 75% українських школярів мають когнітивні прояви стресу. Освітяни та психологи говорять, що все через війну в країні, велике навантаження та часткову соціальну ізоляцію.


«Ті діти, які знаходяться за кордоном, це окрема історія. Це не стільки про навчання, скільки про інтеграцію у суспільство, яке зовсім відрізняється від нашого. Тому я думаю, що потім [після перемоги України] всі ми матимемо психічні порушення. Але питання в тому, якої глибини цей стрес буде. І з цим треба працювати вже зараз»,— говорить Сергій Бабак, голова Комітету ВРУ з питань освіти, науки та інновацій.
Зміни у поведінці школярів помітили не лише психологи, а й педагоги. Вчителька математики та інформатики Криворізької гімназії №122 Олександра Синиця вважає, що дистанційне навчання не стало нововведенням для учнів та педагогів, але за таких обставин легшим навчальний процес не став, особливо для дітей, які через війну виїхали за кордон.


«У нашій гімназії є учні, які навчаються очно за кордоном. Звичайно, на українські уроки вони виходити онлайн не можуть, але ті, у яких інший розклад — можуть. Для тих, хто не має змоги навчатися разом з нами онлайн є сайт «Моя школа», де вони можуть знайти всі завдання. У нас є також вайбер, телеграм-чати, де ми дублюємо інформацію, кидаємо відео та презентації.

Учнів оцінюємо за результатами контрольних тестів. Але ми розуміємо, що діти мають більше навантаження та даємо змогу проходити декілька разів тест після додаткової консультації з вчителем. Також вони мають довший термін для виконання завдань, наприклад не тиждень, а два», говорить Олександра.


Даниїл розповідає, що домашнє завдання виконує, але постійно відвідувати онлайн-уроки не виходить, але навіть коли виходить, то вони перериваються повітряними тривогами та відключенням світла.

«Маючи досвід навчання у Німеччині та Україні, можу сказати, що навчальний матеріал відрізняється. Наприклад, в Україні освіта дає набагато більший обсяг знань, ніж німецька. Але це на очному, тому що зараз важко вчителям та учням в умовах війни навчати та навчатися.

Але ставлення учнів до навчання у Німеччині краще, вони мають більше натхнення, мотивацію. Тут є навіть окремий предмет, де розповідають про важливість освіти», — говорить школяр.


Зазначимо, що також сьогодні у школярів українських шкіл спостерігається зниження рівня мотивації до навчання, особливо у підлітків.

«Несерйозне ставлення учнів — найголовніша проблема підліткового віку під час навчання онлайн. До мене часто звертаються батьки та питають ради. Буває таке, що дитина вимикає камеру, включає звук і лягає далі спати. У такому випадку я нагадую батькам про режим дня дитини», — говорить психологиня Юлія Табакіна.

Організація освітнього процесу онлайн сьогодні залежить не лише від вчителів, учнів, а і батьків. Тому Юлія Табакіна радить батькам:

  • спланувати день дитини;
  • якщо є потреба, то контролювати;
  • спілкуватися з дитиною про важливість освіти, навіть якщо вона онлайн.
«Якби нам не хотілося, а наші діти не здатні самоорганізуватися у правильній мірі. Деяким хочеться відпочити, полінуватися, розважитися, тому контроль батьків дуже важливий. Цей “шкільний” етикет, переноситься не лише в онлайн навчання, а і в онлайн життя», — говорить Юлія Табакіна.

Після перемоги України педагоги та школярі вийдуть на очне навчання, тому освітяни вже думають як повертатися у звичний режим, як мотивувати учнів, які виїхали за кордон, продовжувати навчання в українських закладах, як відновлювати будівлі шкіл, які були пошкоджені та інші не менш важливі питання.

«Я не є прибічником того, що заради освіти учні повернуться. Вони повертаються з батьками, і це дуже різні обставини.

Але коли вони повернуться, вони спитають: як ви хочете нас вчити? І якщо ми не задовільнимо їх вимоги, то очевидно, що вони можуть обрати навчання за кордоном», — сказала Тетяна Вакуленко, заступниця директора Українського центру оцінювання якості освіти, під час пресконференції «Освітній фронт. Вплив війни на освітян».
Пропонуємо розказати редакції «Першого Криворізького» як сьогодні вчаться ваші діти, племінники та знайомі діти.


Фото: Даніїл Токмаков

Відео: Даніїл Токмаков

Редактор: Софія Скиба