Як волонтерам запобігти емоційному вигоранню – поради психолога

У Міністерстві охорони здоров’я опублікували поради психолога, як запобігти емоційному вигоранню волонтерам та усім, хто допомагає іншим людям під час війни.

"Понад 8 років минуло з моменту російського вторгнення на територію України, 5 місяців триває на нашій землі повномасштабна війна. Не дивно, що багато хто відчуває не лише фізичну втому, а й емоційне вигорання. Особливо це стосується медиків, рятувальників, волонтерів та інших – усіх тих, хто весь час допомагає іншим. Без відновлення будь-які ресурси рано чи пізно вичерпуються. Й наш емоційний стан – не виключення. Тому, щоб мати змогу допомагати іншим, маємо піклуватися про себе, про свій стан”, - ідеться у повідомленні.

Емоційне вигорання – основна психологічна проблема волонтерів, особливо волонтерів-медиків, психологів, операторів гарячих ліній та інших. Це пов?язано з постійним контактом із чужим болем. А тому, чим більше волонтер бачить болю і страждань, тим сильніше має пильнувати власне психічне здоров'я.

“У волонтерів (медиків, рятувальників), які працюють у гарячих точках, вигорання може настати вже за 2-3 дні безперервної роботи. І тоді людина, яка надає допомогу, перетворюється на того, хто її потребує. Для того, щоб не втрачати ефективність і допомогти максимальній кількості людей, волонтер має дбати про власну психологічну гігієну. І це не менш важливо, ніж допомога іншим”, - додають психологи.

Симптомами вигорання є емоційне виснаження, втрата енергії, безсилля, почуття спустошеності, апатія; негативне ставлення до інших людей, дистанціювання; звинувачення тих, кому надається допомога, у безпорадності, слабкості духу; низький рівень особистих досягнень, зниження компетентності та ефективності, зосередження на самому завданні, а не на результаті; певні фізичні ознаки (головний біль або біль у шлунку) та зміна поведінки (підвищення активності чи, навпаки, пасивність).

Щоб запобігти емоційному вигоранню, психолог Леся Ковальчук радить після кількох годин або дня роботи у гарячій точці, де багато болю і страждань, змінювати види діяльності. “Нехай це буде спокійна рутинна робота, яка не передбачає багато контактів із людьми: плетіння маскувальних сіток, приготування їжі, сортування одягу тощо. Чергування діяльності дозволить вашій психіці перепочити та відновитися”, - зазначає Ковальчук.

Також вона радить висипатися. Ефективний волонтер – це волонтер, який гарно відпочив. Під час сну тіло і психіка “ремонтують” самі себе.

Слід зберігати ритм життя. Скільки б не було роботи, варто намагатися дотримуватися своїх базових рутин: ранкове вмивання, їжа тричі на день, приймання ліків або фізичні вправи тощо. Це важливо не лише для нормального фізичного самопочуття. Звичні ритуали заспокоюють і дають відчуття, що “я в порядку”.

Варто робити паузи протягом дня: 5-10 хвилин, щоб спокійно випити кави, подивитись у смартфон або просто у небо.

Психологи радять лишати проблеми за порогом домівки, вдома прийняти теплий душ. Якщо душ недоступний, можна умитися та потримати руки під проточною водою, переодягнутися в домашнє, обійняти рідних, зробити те, що заспокоює, заземлює (пограти з дитиною або почитати книжку).

“Приймайте допомогу. Дозволяйте іншим допомагати вам – і просіть про допомогу, коли потребуєте її. Ми стаємо сильнішими, коли працюємо разом. Ми наближаємо перемогу, коли діємо разом”, - додає фахівець. У разі потреби варто звернутись по допомогу до сімейного лікаря або психіатра.

За попередніми прогнозами МОЗ, через вплив війни (прямий чи опосередкований) психологічної підтримки потребуватимуть близько 15 млн українців. А в районах, що постраждали від війни, уже зараз кожна п'ята людина живе з певною формою психічного порушення.