Усі мають почуватись вдома: чому важливо зробити вулиці Кривого Рогу українськими

У Кривому Розі планують перейменувати близько 430 топонімів, пов'язаних з країною-агресором. До першого етапу потрапляють 193 назви. У травні в місті розпочався процес перейменування вулиць, парків, провулків та інших топонімів, що бодай якось пов’язано з Росією та росіянами.

Люди відмовились мати спільне з тими, хто цілеспрямовано прийшов вбивати українців та проводити геноцид українського народу, прикладами якого стали тимчасово окуповані російською армією міста та селища. Такі як Маріуполь, Буча, Бородянка та багато інших, про частину з яких ми досі не знаємо.

(Не) встигли

Відмова України від штучно нав’язаного радянського тоталітарного спадку розпочалась запізно. Відповідні закони Верховна Рада прийняла та президент Петро Порошенко підписав у 2015 році. Цьому передували три революції, протестні рухи, окупація Криму та початок війни з Росією у східних областях України, який тоді призвів до окупації частини Донецької та Луганської областей.

Усюди, куди заходить російська армія та російська пропаганда, виникає ідея нести так званий «руській мір»? з його неодмінними атрибутами: тоталітарною культурою, російською мовою, бідністю та злиднями. У нині тимчасово окупованій Херсонській області окупанти та колаборанти планують встановити пам’ятник російській імператриці Катерині II, про яку люблять поширювати міфи, мовляв, це вона створювала українські міста.

До прикладу, рупор російської пропаганди Сергій Лавров, який знається на усіх питаннях, стверджував, що Україна веде курс на агресивну дерусифікацію, а Росія хоче бачити Україну дружньою. Напевно саме тому російська окупаційна армія регулярно розстрілює цивільних ракетами та влаштовує свавілля на тимчасово окупованих територіях.


Так званий процес декомунізації та ліквідації усього радянсько-російського розпочався у країнах Прибалтики з 90-х років XX століття — одразу після розпаду СРСР. Тоді місцевим топонімам почали повертати історичні назви, а країни відійшли від тоталітарної спадщини й тим самим унеможливили спекуляції російських пропагандистів, побудовані на псевдоісторичному підґрунті.


«В будь-які часи кожна держава намагається розставляти пріоритети у відзначенні тих чи інших подій, осіб, культурних явищ тощо. Україна та зокрема Кривий Ріг пройшли перший етап у 2016 році. Наразі наступний. Велика кількість міст України за топонімікою не є українськими, а значна кількість постатей була актуальною за попередньої епохи, але не мають ніякого відношення ані до України, ані до Кривого Рогу. Те саме стосується і географічних назв», — говорить в інтерв’ю «Першому Криворізькому» кандидат історичних наук, викладач Криворізького педуніверситету, член міської тимчасової групи з перейменування топонімів Андрій Тарасов.

Історик розповідає, що у Кривому Розі багато назв не пов’язані з Україною, які лишились у спадок від тоталітарного СРСР.

У нас чимало географічних назв з усієї території СРСР, а той момент це була цілеспрямована політика тодішньої влади у називанні вулиць, проспектів тощо. У Кривому Розі, наприклад, немає вулиці Івано-Франківської чи Тернопільської, але є Елістинська, Арзамаська, Армавірська і так далі

Загалом комісія виявила, що з 1521 топоніма у місті 430 мають маркери русифікації та радянізації. Про це в інтерв’ю Суспільному розповів представник міської тимчасової групи з перейменування топонімів, кандидат історичних наук Вадим Яшин.

Вимога часу

Соціологічні дослідження групи “Рейтинг” показують, що зараз у суспільстві поширений запит на перейменування російських та пов’язаних з країною-агресором топонімів. 65% опитаних підтримують перейменування, а 71% опитаних виступають за демонтаж пам’ятників, пов’язаних з Росією. Та понад 60% респондентів підтримують відсутність російської продукції на радіо та телебаченні.

Таких високих показників антиросійських поглядів в Україні не було за весь час процесу декомунізації. За даними Фонду Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва до процесу декомунізації на шостому році його впровадження позитивно ставились лише 30% опитуваних.

Фактично з початку повномасштабного вторгнення відсоток людей, які не сприймають російське, зріс у два рази.

Тому вислови про те, що перейменування нібито не на часі та не всі росіяни, на честь яких названо вулиці, погані — частина загального наративу окупантів, а не позиція більшості українського народу.

Саме за допомогою нього окупанти намагаються лишити Україну у своєму культурному просторі на якому будують концепцію «руського міра», яка, як знає весь світ, несе з собою лише смерті та руйнування.

Кривий Ріг український

У травні в місті почала роботу тимчасова робоча група з перейменування. До її складу увійшли переважно представники місцевої влади, були науковці та науковиці Криворізького державного педагогічного університету та громадські активісти, частина з яких співпрацює із міською владою. На другому засіданні визначились, що на третє мають підготувати остаточний список топонімів, які підуть на перейменування. Проте вже на ньому членам комісії надали список вулиць на перейменування та пропозиції до нього.

Андрій Тарасов говорить, що згодом група вирішила, що у перший етап перейменування йдуть топоніми, пов’язані із російськими географічними назвами. У другий, ймовірно, підуть назви, пов’язані з російською та радянською культурою.


Про цю ж роботу нам також розповіла членкиня тимчасової групи з перейменування, краєзнавиця та медійниця Ольга Гончар-Хвостова:

На перше засідання представники “наукового крила” прийшли з переліком вулиць, які вони пропонували на перейменування. Загалом він складався з понад 400 назв. Після цього засідання їх почали опрацьовувати по районах й зокрема та сама наукова група готувала обґрунтування перейменування по кожному топоніму

Ольга розповідає, що після роботи над назвами вулиць робоча група змогла зібратись аж наприкінці червня, після місячної перерви в роботі. Хоча планували працювати щотижня. Принаймні таке враження склалося у редакції «Першого Криворізького» під час засідання перших двох робочих груп. Тоді ж її учасникам заступник міського голови Сергій Мілютін озвучив часткові фрагменти з пропозицій по перейменуванню, які згодом опублікував начальник військової адміністрації Кривого Рогу Олександр Вілкул.


Загалом до цього списку першого етапу перейменування увійшли 193 топоніми, які знаходяться у семи районах міста. А серед нових назв є імена нині живих політиків, наприклад президента США Джозефа Байдена та британського прем’єра Боріса Джонсона.

«Коли мова йде про той простір, у якому людям жити десятиліттями, не можна чинити насильство. Список, який ми бачили, на мою думку, частково вчиняє таке насильство, оскільки його не погодили з усією комісією, а одразу опублікували», — розповідає Ольга.
Називати вулиці, провулки, бульвари тощо на честь живих заборонено, каже Ольга.

За її словами, вагому частину пропозицій наукової групи також не врахували. Це важливо, адже формуючи їх, група працювала над створенням комплексного міського топонімічного ансамблю.

Як в інших

Процес дерусифікації не унікальне рішення криворізької громади, його зараз активно проходять у багатьох населених пунктах України та найкращим досвідом вже можна скористатись.

До прикладу, у Харкові перейменування пройшло з порушеннями та без участі громадськості, рішення прийняли на засіданні міської ради. Зокрема представники «Харківської топонімічної групи» подали відкритого листа у якому закликали долучити до процесу перейменування дослідників історії, краєзнавців, митців, науковців.

Проведений з порушеннями та без участі широкого загалу громадськості процес перейменування може стати приводом для подальших спекуляцій та судових процесів, якими може скористатись російська пропаганда.

У Києві відбулись засідання комісій, після напрацювання низки пропозицій їх винесли на голосування у додатку «Київ Цифровий». Це дало змогу усім жителям столиці долучитись до формування міського простору. За даними Київської міської ради, чиновники отримали понад 6,5 мільйона голосів.


У Кривому Розі аналогічною системою для голосування теоретично могла б слугувати платформа «Громадського бюджету», де усі зареєстровані у Кривому Розі могли б проголосувати за ту чи іншу назву вулиці.

Окреме питання у процесі перейменування — участь громадськості. У Кривому Розі людям дали право висловитися лише після опублікування напрацьованого переліку, який задовольнив не всю робочу групу.

Подати альтернативні пропозиції назв можна до районних виконкомів особисто або звичайною поштою. Усі пропозиції мають бути оформлені письмово та містити обґрунтування. Їх прийматимуть до 31 липня, далі триватимуть громадські обговорення в районах. Як саме вони будуть влаштовані під час війни — поки незрозуміло.

За словами голови тимчасової робочої групи Сергія Мілютіна, участь в остаточному голосуванні за вулиці братимуть участь лише ті, хто на них прописаний. Гончар-Хвостова переконана, що таким чином відкидається можливість усіх криворіжців та криворожанок висловити думку щодо тієї чи іншої назви. Тобто ті люди, які щодня бувають на якихось вулицях, працюють, але не живуть там, не зможуть за них голосувати.

Водночас начальник Криворізької військової адміністрації Олександр Вілкул в етері національного марафону «Єдині новини #UAРазом» сказав, що не має лишитись нічого, що пов’язує Україну з країнами-агресорками, зокрема Росією та Білоруссю.

Також не матимуть можливості проголосувати ті, хто з якихось причин виїхав — у тому числі військові, які захищають Україну або люди, які евакуювалися.

Головне — зробити міський простір органічним для криворіжців. Для кожного криворіжця та кожної криворожанки. Це основна засаднича річ, яку треба розуміти у процесі перейменування. Бо ми робимо простір Кривого Рогу, де усі мають почуватись вдома

---

Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів»