Втікав з полону босоніж на світанку, — історія ветерана АТО, якого окупанти планували стратити

На українських тимчасово окупованих територіях російські солдати вишукують ветеранів війни на Донбасі, щоб влаштувати публічне “покарання”. Українських добровольців і мобілізованих протягом 2014-2022 років, які протистояли військам Росії та самопроголошених і невизнаних світовою спільнотою «Л-ДНР», російська армія катує та вбиває, продовжує погрожувати сім’ям колишніх військових.

Один з ветеранів АТО — Віктор Лемещук — житель Херсонщини, який все життя працює у полі. Ми зустрілися з ним під час поїздки звільненими селами півдня України. У 2014-2015 роках мобілізований боєць виконував завдання у Сартані, Салтівці й Новоселівці Донецької області. Він ніс службу два роки, потім повернувся у рідне село на Херсонщині, у нього з дружиною народилося двоє доньок. Родина працювала в полі, чим і заробляла на життя. У березні 2022 року село окупувала армія РФ.

Перші, хто зайшли до нас, це “ДНР”, — говорить Віктор. — Це звірі. Усіх на “мушки” брали, стріляли у натовп. Другими зайшли буряти. Вони копали окопи, відбирали у людей автівки. Своє робили, але місцевим не погрожували.

Окупанти селилися у хатах селян. Віктор говорить, що одні жили у нього на городі, інші — у його матері. Солдати армії РФ постійно просили продукти, паливо й інвентар. Віктор давав, бо каже, іншого варіанту не було. Вони грабували магазини, лікарню, аптеку і сільраду. Перша ж хвиля ДНР-івців розграбувала усе, і наступним групам солдат російської армії нічого не дісталось.

Любіть нас, ми ж вас визволяти прийшли. Так говорили буряти, — згадує Віктор. — Третіми знову приїхали «ДНР». І тоді почалось. Ті відкрили «сафарі на ветеранів АТО» та їхніх сімей.

Перший раз солдат прийшов до Віктора вимагати гроші.

Прийшов один і каже: «Дай 30 тисяч». Кажу: йди в ангар, набери зерна у кишені, і це усі гроші. Немає у мене таких грошей, — говорив окупанту Віктор.

Солдат взяв зерно сільгосптехніку й пішов. Трохи згодом ДНР-івці, грабуючи школу, знайшли фотографію Віктора на стенді з підписом «Учасник бойових дій на Донбасі». Вони прийшли за Віктором пізно ввечері. Дружина крикнула, щоб ховався, але Віктор не встиг.

Дубасили прикладами, — говорить чоловік. — Вибили мені ребро. Нічого, пережив то. Зв’язали, кинули у погріб. Але не врахували того, що самі ж розбили туди двері, і потім мене “ув’язнили”. Я зміг розв’язатись, і втік через розбиті двері. Втік, бо вони попередили: завтра відвезуть у штаб і привселюдно знищать, щоб інші боялись. Та у них цього не вийшло.

Коли Віктор зміг визволитися, одразу побіг подивитись, де сім’я. Вдома була лише старенька мати, вона сказала, що невістка з дітьми втекли через вікно, а вона лишилась, бо втрачати вже нічого. Віктор босоніж, щоб собаки не гавкали, побіг шукати родину. А собаки, як на зло, бігли за ним ланцюжком і гавкали. Віктор шукав у кумів, але у них дітей і дружини не виявилося.

Віктор чув, що його шукають.

Тоді я вирішив ще до одного знайомого зайти, — говорить Віктор. — Бачу: сім’я тут. Слава Богу. Мене пригостили кавою, а зранку господар вивіз нас в інше село, а там вже були наші розвідники. Я ж, як чемний громадянин і патріот, усе їм розказав. Де, хто з ворогів знаходиться, де боєприпаси. Ну вони та відпрацювали по них.

За кілька днів це село на Херсонщині звільнили Збройні Сили України. Віктор повернувся у рідне село і не планує звідти виїжджати. Його дружина скоро народить ще одну дитину. Віктор хоче продовжувати займатись землею, у нього великий город і господарство.

Буча, Бородянка, Херсонщина: хто насправді «бомбіл Донбасс» і карав мирне населення

Російська пропаганда з перших днів повномасштабного вторгнення активно використовує питання на кшталт: «Где вы были 8 лет, когда бомбили Донбасс?», а також «Почему украинцы и Запад молчали о геноциде детей Донбасса?».

Такі питання можуть вганяти у ступор багатьох українців. Як реагувати на відкрито фейкові й маніпулятивні запитання? Як можна відповісти за геноцид, якого не було? Як пояснити, що Україна 8 років не бомбіла Донбасс, а намагалась відстояти ті українські території, які війська РФ спільно з невизнаними у світі «Л-ДНР» намагались захопити?




Фейки й маніпуляції про так званих “карателів” Донбасу російська пропаганда найактивніше поширює з 2014 року, коли РФ увела війська на території Донецької та Луганської областей України. Тоді під Іловайськом, у серпні 2014-го, їх бачили й криворізькі бійці 40-го окремого мотопіхотного батальйону.

Частіше за все інформацію, яку публікують російські ЗМІ, не можна ніяк перевірити, — читач має довіряти словам медіа, які навіть не підтверджуються прямими мовами героїв їхніх матеріалів.


Наприклад, у 2022 році в мережі росіяни і прихильники «русского мира» почали активно поширювати відео, де нібито бійці полку “Азов” палять живцем чоловіка. Потім виявилось, що відео сфабриковане та опубліковане російськими хакерами у 2015 році.


Взагалі текст новини про «спалення живцем ополченця» дуже схожий у низки російських сайтів.




Російський сайт tvzvezda.ru говорить про загиблих цивільних, які не змогли евакуюватись. Варто згадати, скільки разів російська сторона зривала узгоджені “зелені коридори” з Маріуполя і повертала назад людей, які намагались виїхати з міста.

У 2022 році всьому світові стає зрозуміло, що публічні страти й показові вбивства цивільних людей демонструють саме російські солдати. Певно, найбільш шокуючим для світової спільноти прикладом стали воєнні злочини, які армія РФ коїла на Київщині — у Бучі, Бородянці й Гостомелі. Поразка російських військ на Київському напрямку супроводжувалася викраденнями людей, тортурами, зґвалтуваннями, зокрема дітей, та мародерством. Українці ще й досі не можуть встановити точну кількість вбитих мирних мешканців на підконтрольній Україні території через знахідки нових і нових масових поховань. Не на всіх могилах є таблички з іменами.


Масове поховання цивільного населення під Ірпенем на Київщині. Фото: Getty images

Служба безпеки України допитала російського окупанта, який потрапив у полон. Він розповів, що вже у перший день війни командування армії РФ наказало стріляти в мирних жителів України. Такий же карт-бланш на розстріл російське командування дало щодо своїх військових, які відмовлялися виконувати накази по «зачистці» цивільних.

https://fb.watch/d_NS_HXMIw/

У перший день повномасштабного вторгнення колона окупанта отримала наказ оточити Харків. Усіх цивільних, хто намагався виїхати, віддали наказ розстрілювали. Цей солдат, за його словами, відмовився стріляти у жінку, і в нього вистрелив його ж побратим.

Ракетний терор мирного населення

Збройні сили Російської Федерації в останній тиждень червня чинили ракетний терор щодо українських мирних жителів. Інтенсивність ракетних обстрілів всієї території України у той період була такою, як на початку повномасштабного вторгнення. 27 червня росіяни вдарили ракетами по торговельному центру у Кременчуці Полтавської області, де на той момент знаходилось близько тисяч цивільних. Станом на 1 липня рятувальники знайшли тіла вже 20 загиблих, понад 40 людей вважаються зниклими безвісти. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров на пресконференції заявив:
«Бомбили ангар, куди прибула європейська та американська зброя та боєприпаси. В результаті детонування боєприпасів загорівся торговий центр, що стоїть поруч».



Українське видання «Апостроф» опублікувало зняте дроном фото зруйнованого ТЦ.

Близько до заднього фасаду «Амстора» знаходиться завод «Дормаш». Це видно на Google-мапі.


Ознак зруйнованого ангара, про який говорить Лавров, не видно. Ракета влучила безпосередньо до будівлі торгового центру, вбивши десятки мирних жителів.

Останній тиждень росіяни щодня випускають ракету по Миколаєву, мирні жителі й діти гинуть. Мер міста радить усім евакуюватись, поки ситуація не стабілізується.

Некеровані ракети щодня «прилітають» і у населені пункти Криворізького району. Окупанти з Херсонщини б’ють «Градами» і «Смерчами» по домівках цивільного населення, багато людей доставляють у госпіталь Кривого Рогу. До речі, окупанти не соромляться бити й по дитячих лікарнях: наприкінці березня вони вдарили по найбільшій в Україні дитячій лікарні «Охматдит», зруйнували верхні поверхи.

Ми не знаємо точної цифри людей, які вже загинули у війні або ще загинуть. Але ми знаємо, що Росія як країна-терорист і російська армія відповідатимуть за воєнні злочини, скоєні на території нашої держави. Українців та українок просять фіксувати воєнні злочини російської армії, а докази надсилати на електронну адресу warcrimeSOS.UA@gmail.com. Російські війська і їх керівництво очікує трибунал. Кожен з нас може внести лепту у фіксацію злочинної поведінки ворогів щодо цивільного населення. Бережіть себе! Переможемо.


Джерело інфографіки: zmina.info

Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів»