Одобрямс не пройшов: результати громадських слухань в Інгулецькому районі Кривого Рогу виявились сенсаційними
Фото: Перший Криворізький
«Може, буде щось краще»
Для участі у слуханнях в Інгулецькому районі було зареєстровано 185 осіб. Основний контингент учасників складали бюджетники (партія/начальство сказало: треба) та люди пенсійного і глибоко пенсійного віку, залучені ветеранською організацією. Причому представників другої категорії привезли на слухання в Палац культури «Південний», що на житловому масиві ПівдГЗК, у метінвестівському автобусі з житлового масиву Інгулець.
Навряд чи люди глибоко пенсійного віку так масово цікавляться інструментами електронної демократії та переймаються алгоритмами організації громадських слухань і реалізації громадських ініціатив, але хтось за цих людей вирішив: кращого контингенту для одобрямсу годі шукати.
Невелике опитування, яке вдалось встигнути провести до початку слухань, засвідчило: ніхто з цих літніх «активістів» проєкт Статуту не читав, знати не знає, що записано в чинному Статуті, що записали в новій редакції, як, власне, вони гадки не мають, що воно таке той Статут і навіщо потрібен. Як сказала одна учасниця слухань, вона хоче послухати, що очікує її, що очікує людей, на що надіятись. «Може, буде щось краще».
«Зараз я зроблю виступ Статуту. Прочитаю»
Головував на слуханнях в. о. голови Інгулецької районної у місті ради, депутат міської ради від Блоку Вілкула, член міської робочої групи з розробки проєкту Статуту громади у новій редакції Дмитро Коростельов. При затвердженні регламенту він запропонував виступи в обговоренні проєкту Статуту тривалістю до 1 хвилини — і зібрання це підтримало.
«Зараз я зроблю виступ Статуту. Прочитаю», — сказав пан Коростельов і дійсно почав монотонно читати проєкт.
Жодного порівняння з чинною редакцією, жодного акцентування уваги на тому, що змінюється, чому запроваджується щось нове. Озвучуючи статтю 4 «Місцеві свята та пам'ятні дати», пан доповідач випадково чи зумисне «загубив» Дні вшанування пам'яті померлих Криворізьких міських голів, який пропонується запровадити. А при подальшій спробі з'ясувати у нього, чи тих днів уже немає в обговорюваному проєкті, відповів:
«Може, й немає. Я не готов сказать. Нема, значить. Я прочитав, ви почули, що його нема. Значить, нема».
А на питання про те, чим обгрунтовується пропоноване збільшення кількості голосів під електронними петиціями до міської ради у три рази, відповідь пана Коростельова була:
«Цей проєкт Статуту я не писав».
Що ж до того, скільки електронних петицій до Інгулецької районної ради було подано за час його каденції (з огляду на пропоноване збільшення кількості голосів до 2000):
«Не готовий дати відповідь».Авжеж, це було б смішно проартикулювати на публіку, що до районної ради не було зареєстровано жодної петиції, але кількість голосів під петиціями у район все одно треба збільшити. Щоб і думки ні в кого не виникало тривожити районну владу своїми проблемами!
Щодо доставки членів ветеранської організації з Інгульця автобусом, то пан Коростельов сказав: «Хто як зміг, так і добрався». А працівниця райвиконкому доповнила: «У ветеранської організації на Інгульці є благодійники, які вийшли з пропозицією, що вони можуть допомогти нашим ветеранам приїхати на громадські слухання».
«Смертний вирок самим собі»
Під час обговорення проєкту Статуту запитання до його положень ставили депутати від «Сили Людей» в Інгулецькій районній раді та депутатка міської ради — авторка цього тексту.
«Щоб подати петицію, наприклад, про нашу якісну в лапках воду, про те, що це не питна вода, а технічна, необхідно було 1000 підписів. Мало того, я хочу звернути увагу, що портал (електронних петицій - Авт.) налаштований так, що більшість, я не хочу принизити нікого із вас ні в якому разі, але якщо у вас нема поряд людини, яка допоможе, подати петицію чи подати свій голос за петицію ви просто не зможете. Нам пропонують «покращити» ситуацію, щоб під петиціями за новим Статутом збирали не 1 тисячу голосів, а 3 тисячі! А в район — 2 тисячі, — сказав районний депутат Сергій Плотніков, висловивши упевненість, що більшість присутніх у залі могла б і не дізнатись про проведення цих громадських слухань, а так когось нагнули на роботі, когось «дуже попросили» взяти в них участь.
Районна депутатка Ірина Голоднова била на те, що по районах треба брати відсоткове співвідношення кількості населення і кількості голосів, які треба зібрати під петицією, тому що кількість населення, приміром, Покровського і Інгулецького районів, дуже різниться. Наводила приклади інших міст, на фоні яких Кривий Ріг з його пропонованими статутними змінами виглядає далеко не найдемократичнішим.
«Хочуть протягнути збільшення кількості підписів для петицій, щоб ви не могли в подальшому порушити ніяке питання — по воді, по житлово-комунальному господарству. Петиція не збере 3000 підписів — значить, проблеми не існує. Якщо ви під цим підписуєтесь, ви самі собі виносите смертельний вирок», — звернувся до зібрання депутат Стас Михайлов.Депутатка міської ради Наталя Шишка говорила про те, що достатньо промоніторити відповідний сайт, щоб переконатись, як багато електронних петицій не набрали навіть 1000 голосів, хоча в них порушувались дуже важливі питання для мешканців окремої вулиці чи окремого мікрорайону. Запропоновані 3 тисячі голосів під петиціями вона назвала фактично убивством цього інструменту участі членів громади у здійсненні місцевого самоврядування та вирішенні питань місцевого значення.
«Не так давно була зареєстрована петиція після того, як на житловому масиві Інгулець прямо в громадському місці померла людина до приїзду «швидкої» допомоги, з вимогою покращення роботи екстреної і невідкладної медичної допомоги. І ця петиція без розгляду міською радою була відхилена на стадії модерації, бо як начебто порушене у ній питання не належить до повноважень органу місцевого самоврядування. І така практика була постійно. Але громадяни, які подавали петиції, через суди довели, що це було незаконно — відхилення петицій. Що міська влада мала не відфутболювати, а брати їх в роботу. І після того, як це було визнано протиправним, вирішили піти так званим демократичним шляхом, з вашою участю, вашими руками зробити 3000 голосів, щоб взагалі ніхто не міг зібрати таку кількість підписів. Цей Статут дає вам не інструменти впливати на владу, а забирає їх. Виставляє нові мури між владою і громадою», — апелювала депутатка до зібрання.
Вона також порушила питання про те, що згідно з законом «Про місцеве самоврядування», ч. 2 ст. 13, громадські слухання в разі наявності у людей проблеми можуть проводитись навіть в окремому будинку, на вулиці, мікрорайоні, житловому масиві. А в Статут взяли статтю закону і обрізали, передбачивши тільки міські і районні слухання.
«А є виселки, де люди криком кричать, - стільки у них проблем, вони за такої ситуації ніколи не достукаються ні до міської, ні до районної влади. Звісно, закон вище, ніж Статут. Але доводити, що закон вище, доведеться знову через суди. Тому що якщо ви захочете провести в окремому житловому масиві громадські слухання, вам скажуть: Статутом не передбачено і не визначено, якої кількості має бути ініціативна група», — розкрила справжню суть ще однієї норми проєкту Статуту депутатка.
Зал вимагав голосування по суті пропозицій
Зал не дрімав, схвально реагуючи на кожен виступ аплодисментами. Були сформульовані та озвучені пропозиції змін до проєкту Статуту. Основні з них:
- не збільшувати кількість голосів для збору під електронними петиціями;
- привести Положення про громадські слухання у відповідність до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»;
- не запроваджувати Днів вшанування пам'яті померлих Криворізьких міських голів.
Головуючий зажадав, щоб їх подали письмово, і вони були написані. Потім їх довелось знову озвучувати, бо у пана головуючого не виходило їх до ладу зачитати. А насправді, очевидно, йому дуже не хотілось ставити їх на голосування, чого вимагало зібрання.
Натомість пан Коростельов вчиняв спроби поставити на голосування пропозицію взяти до відома, що він текст Статуту зачитав. «Люди, коториє його не читали, я вам доповів частично».
Пояснював, що треба проголосувати за те, надавати чи не надавати подані пропозиції робочій групі на розгляд.
Депутатам довелось наполягати на голосуванні щодо самої суті пропозицій - щоб зібрання визначилось, підтримує воно їх чи ні. Бо людей, виходить, зібрали не для того, щоб почути їхню думку, а для того, щоб не дати можливість її висловити, відвівши зібранню роль якоїсь канцелярії по передачі пропозицій.
«Ви хотітє, щоб їх розглянула робоча група? І я кажу: 4 пропозиції ви хотітє передать робочій групі? Хто за?» (Коростельов).
«Пропозиції робочій групі мають передаватись з думкою мешканців Інгулецького району. І вони цю думку мають висловити своїм голосуванням» (Шишка). Коли головуючий все ж поставив на голосування пропозицію про залишення 1000 голосів під петиціями до міської ради, голосування показало, що всі «за». І по пропозиції щодо громадських слухань, і по вилученню з проєкту Дня вшанування пам'яті померлих Криворізьких міських голів — всі «за».
Рятуючи ситуацію, пан Коростельов далі «просить підтримати в цілому проєкт, розроблений тимчасовою робочою групою». Не визначитись щодо підтримки чи не підтримки, а саме підтримати! У залі виникає шум, нерозуміння.
Після голосування озвучується цифра в 11 голосів «за» (було зареєстровано, нагадаю, 185 учасників слухань). Потім 48. «Проти» — 38. Хтось вигукує, що «проти» 56. Потім озвучується 49 «проти»…
От «молодці», лічильна комісія з чотирьох осіб, чи не так?
Врешті ставиться на голосування «направити до міської ради результати громадських слухань». Хто «за», «утримався», «проти»? Немає.
Так а які результати? — звучить із залу.
Але питання зависає в повітрі.
Пан Коростельов закриває слухання і всім дякує.
Що запишуть в протокол?
Які результати голосувань і яким чином вони будуть відображені в протоколі — це окреме цікаве питання. Не виключено, що після того, як «зведуть баланс», виникнуть підстави ставити питання про фальсифікацію протоколу громадських слухань.
Але щоб там не намалювали, поголовного одобрямсу не було. А всі «крамольні» пропозиції практично одностайно підтримані. Підтримані тими, кого чинна влада звикла вважати своїм електоральним ресурсом. Але коли відкрити людям очі і пояснити, що й до чого, то виявляється, що зігнаний і звезений електорат вілкулів не такий вже і електорат вілкулів. А просто люди, які давно втомились від брехні, маніпуляцій і бездіяльності влади та не хочуть більше бути живим антуражем для протягування сумнівних ініціатив.